Система управління кадровим потенціалом підприємства та її підсистеми

Персонал підприємства змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку тощо) факторів. Вплив останніх конкретизується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропозиція робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу, ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри людських ресурсів.

Персонал підприємства – це сукупність усіх працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності і виконують операції з переробки предметів праці з використанням засобів праці або задіяні в процесі управління підприємством.

За участю в процесі виробництва персонал підприємства поділяють на наступні категорії:

• виробничий персонал – основний і допоміжний;

• службовці – менеджери і спеціалісти.

Категорії персоналу підприємства

До основного виробничого персоналу належать робітники, майстри і бригадири, що безпосередньо задіяні в процесі перетворення матеріальних ресурсів в продукцію. Даний персонал залежно від рівня кваліфікації може поділятися на чотири кваліфікаційні групи.

. Групи робітників за рівнем кваліфікації, виконувані ними роботи і терміни їхньої підготовки

Кваліфікаційні групи робітників	Основні виконувані роботи	Термін підготовки стажування, досвід
Висококваліфіковані	Особливо складні та відповідальні роботи (ремонт і наладка складного обладнання, виготовлення меблів тощо)	Понад 2-3 роки, періодичне стажування, великий практичний досвід роботи
Кваліфіковані	Складні роботи (метало- та деревообробні, ремонтні, слюсарні, будівельні тощо)	1-2 роки, чималий досвід роботи
Малокваліфіковані	Нескладні роботи (апаратурні, деякі складальні, технічний нагляд тощо)	Кілька тижнів, певний досвід роботи
Некваліфіковані	Допоміжні та обслуговуючі (вантажники, гардеробники, прибиральники тощо)	Не потребують спеціальної підготовки

Допоміжний персонал виконує функції обслуговування основного виробництва. В залежності від специфіки діяльності і масштабів підприємства до даної категорії персоналу можуть належати: робітники ремонтних підрозділів та енергоцехів, робітники інструментальних цехів, прибиральниці та охорона.

Менеджери – це працівники, що займають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі справами, виконроби, керівники структурних підрозділів та бізнес-одиниць, головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Функціональними спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні функції, які забезпечують життєдіяльність підприємства. До категорії таких спеціалістів належать працівники, які працюють в наступних підрозділах: бухгалтерія, відділ маркетингу, відділ кадрів, відділ логістики, відділ нормування праці, юридичний відділ та інші.

Інженерно-технічні спеціалісти – це працівники які виконують роботи з управління виробничими процесами, здійснюють технічне керівництво та консультування, а також здійснюють конструкторські та науково-дослідні роботи. До цієї категорії належать інженери та техніки цехів основного і допоміжного виробництв, інженери-конструктори.

В залежності від характеру трудової діяльності персонал підприємства поділяють по професіям і спеціальностям.

Професія – особливий вид трудової діяльності, що вимагає певних теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для виконання конкретних видів робіт (слюсар, механік, інженер, економіст та інше).

Спеціальність – вид діяльності в межах конкретної професії, що має специфічні особливості і вимагає додаткових (спеціальних) знань і навичок (слюсар-складальник, інженер-металург, економіст-плановик та інше).

Працівники кожної професії та спеціальності розрізняються за кваліфікацією. Кваліфікація вимагає теоретичних знань і практичних навичок для виконання робочих завдань певної складності. Рівень кваліфікації робітників визначається розрядами, які присвоюють їм в залежності від теоретичних і практичних знань та їх підготовки. Наприклад, в машинобудівній галузі існує вісім розрядів для робітників, що створюють і першими впроваджують нову техніку (інструментальники), і шість розрядів для інших категорії робітників.

Кваліфікація функціональних спеціалістів та інженерно-технічних спеціалістів залежить від характеру і рівня спеціальної підготовки і практичного досвіду роботи. В залежності від цих показників визначається відповідна посада в штатному розписі. Наприклад, для інженерів-конструкторів можуть встановлюватися наступні категорії: інженер, інженер ІІІ категорії, інженер ІІ категорії, інженер І категорії, провідний інженер, головний інженер проекту.

Ці кваліфікаційні ознаки персоналу підприємства поряд з іншими (стать, вік, ступінь механізації та автоматизації праці, стаж) служать основою для розрахунків різних видів структур. Для ефективного управління важлива не проста констатація чисельності (або її динаміки) окремих категорій працівників, а вивчення співвідношення між ними.