Лекція 18. Економічна безпека підприємства
18.1.Зміст економічної безпеки підприємства
18.2.Основні напрями організації економічної безпеки підприємства
18.3.Етапи забезпечення економічної безпеки підприємства
18.4Аналіз рівня економічної безпеки підприємств
18.5.Комерційна таємниця як об’єкт економічної безпеки підприємства
18.6.Служба безпеки на підприємстві
Ключові поняття і терміни: безпека, економічна безпека підприємства, система економічної безпеки підприємства, інтереси, загрози, захист, моніторинг, рівень економічної безпеки, критерії економічної безпеки, комерційна таємниця, конфіденційна інформація, таємна інформація, служба безпеки підприємства
18.1. Зміст економічної безпеки підприємства
Забезпечення безпеки підприємства має за мету захист його інтересів. Безпека – це такий стан, при якому нейтралізуються або знищуються загрози інтересам, самому існуванню підприємства.
В системі безпеки підприємства першочергове значення має економічна безпека – нейтралізація факторів, які підривають стійкість функціонування економічного механізму.
Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завдання забезпечення стабільності і функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежно від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (економісти будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища).
Необхідність вивчення такої теми як «Економічна безпека підприємства» продиктована цілим рядом обставин, які визначені англійськими спеціалістами у цій галузі А. Муром і К. Хіарнденом. Назвемо частину з них:
1) без системного теоретичного знання не можна досягнути ефективного взаєморозуміння і взаємодії всіх підрозділів та служб, які займаються здійсненням безпеки на підприємстві;
2) без добротної теорії економічної безпеки відповідного об’єкту не можна сформувати ідеологію безпеки, сформулювати її систему цілей, та цінностей, ціннісних факторів, щоб впевнено знати, чого слід добиватись в захисті об’єкта, якими ресурсами, як їх розподілити, де взяти і що вони принесуть підприємству;
3) без теорії не можна прораховувати безпеку на декілька кроків уперед, що незмінно в практиці вітчизняних, російських і західних служб безпеки бізнесу приводило до сильного пожвавлення їх активності лише піст випадків нанесених збитків;
4) не можна створити якісні підручники та навчальні дисципліни, які вже зараз потрібні у багатьох вузах;
5) жодна із існуючих наук або комплексів наукових знань, які зараз використовуються з успіхом для розвитку приватних напрямів економічної безпеки, не здатні загалом підмінити особливу природу феномену економічної безпеки в цілому.
Мета економічної безпеки полягає в тім, щоб гарантувати стабільне та максимально ефективне функціонування підприємства тепер і високий потенціал його розвитку в майбутньому.
В умовах планової економіки, коли переважна більшість підприємств базувалась на державній формі власності, держава жорсткими централізованими адміністративними нормами в основному регулювала економічні процеси. Такі явища, як недобросовісна конкуренція, промисловий шпіонаж, організована економічна злочинність, тіньова економіка також мали місце, але в значно менших масштабах, чим в теперішній час. Для боротьби з цими явищами в основному використовувалась державна система правоохоронних органів і підприємствам не було необхідності приділяти стільки уваги забезпеченню своєї економічної безпеки.
Перехід до ринкової економіки, поява значної кількості підприємств різних організаційно – правових форм, що базуються на різних формах власності, наявність великої кількості способів конкурентної боротьби, недосконалість конкурентної бази, слабкість державних структур, що покликані створювати нормальні умови для розвитку бізнесу, криміналізація господарського життя та багато інших причин спонукали суб’єктів господарської діяльності більше приділяти уваги економічній безпеці.
Формування системи економічної безпеки залежить від розмірів підприємства, його економічних, фінансових, виробничо-технічних, інформаційних, інтелектуальних, професіональних, організаційних та інших можливостей. Як показує світовий досвід, малі підприємства частіше за все користуються послугами зовнішніх спеціалізованих організацій: різноманітних консалтингових і маркетингових центрів, фірм по підбору кадрів, так званих кредитних бюро, що надають інформаційні послуги з перевірки ділової репутації партнерів, охоронних агентств та інше.
Середні підприємства, як правило, використовують комбіновану систему безпеки. З одного боку, у випадку необхідності, отримують послуги від зовнішньої організації, з іншої – активно опираються на можливості власних служб та підрозділів, наприклад, юридичних, фінансових відділів, служб маркетингу, охорони кадрів, економічного аналізу, діловодства. Інколи з метою підвищення ефективності діяльності цих служб та підрозділів із захисту економічних інтересів на таких підприємствах створюються координаційний орган або призначається керівник, який відповідає за економічну безпеку підприємства.
Великому підприємству доречно створювати свої власні служби безпеки. Як правило, при цьому всю діяльність по забезпеченню безпеки координує один із керівників підприємства.
Вся система економічної безпеки включає в себе три базові елементи:
1) інтереси; 2) загрози; 3) захист.
У неоднозначній системі економічних інтересів останні завжди відрізняються за їх носіями (суспільні, групові, особисті) і за характером виразу та сприйняття. Можна виділити чотири види економічних інтересів:
1) інтереси, якими керується сам суб’єкт і які свідомо чи несвідомо направляють його вчинки; їх можна назвати мотиваційними інтересами;
2) інтереси які суб’єктивно публічно висуває як мотив своїх вчинків і які можуть не співпадати з мотиваційними;
3) інтереси, під якими можна розуміти фактичні інтереси в тому вигляді, в якому вони виявлені та зафіксовані спостерігачами;
4) інтереси, які на думку спостерігачів найкращим чином відповідають потребам суб’єкта, їх головним інтересам.
Загроза як елемент системи економічної безпеки є сукупність діянь (дій або бездіяльності), а також умов і чинників, що породжують економічну небезпеку. Таке визначення зумовлює певну організаційну структуру загрози, що може бути представлена в такому вигляді:
об’єкт взаємовідносин з приводу загрози;
суб’єкт взаємовідносин з приводу загрози; джерело загрози;
склад загрозливого спрямування;
спосіб і засоби здійснення загрозливого спрямування;
мета здійснення загрозливого спрямування;
умови, в яких відбувається загроза;
сприйняття суб’єктом (об’єктом) впливу загрози.
Найзагальнішими ознаками загроз, що притаманні всім видам загроз, є конкретність, реальність, дійсність та створення економічної небезпеки.
Особливими ознаками конкретних видів загроз є змістовна характеристика загрози; форма виявлення загрози; інтенсивність загрози; момент припустимої реалізації загрози.
Щоб запобігти або усунути появу конкретної загрози, застосовується третій базовий елемент системи – захист. При цьому головними принципами забезпечення захисту повинні бути:
а) законність;
б) дотримання балансу інтересів держави, підприємств різних форм власності та фізичних осіб;
в) взаємна відповідальність держави, підприємств різних форм власності та фізичних осіб по забезпеченню захисту.
Особливо актуальні проблеми забезпечення безпеки для підприємств з високим рівнем залежності від зовнішніх джерел матеріальних ресурсів та ринків збуту продукції.
Класифікуємо основні загрози безпеці підприємства.
