Методи оцінки запасів при їх вибутті

№ з/п	Назва методу	Зміст методу
1	Метод ідентифікованої собівартості	Застосовується для запасів, які відпускаються, і послуг, що виконуються, за спеціальних замовлень і проектів, а також для запасів, які не замінюють одне одного
2	Метод середньозваженої собівартості	Передбачає визначення вартості одиниці того чи іншого запасу при списанні у витрату шляхом ділення сумарної вартості залишку цього запасу на початок місяця і вартості одержаного цього запасу за місяць на сумарну кількість запасу на початок місяця і одержаного за місяць
3	Метод FIFO (First Input – First Output)	Передбачає використання запасів у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходжень запасів
4	Метод LIFO (Last Input-First Output)*	Передбачає використання запасів у послідовності, оберненій надходженню, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень запасів
5	Метод нормативних витрат	Полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених на підприємстві з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення витрат до фактичних норм витрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися
6	Ціни продажу	Заснована на використанні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгових націнок товарів

* Сьогодні в Україні метод LIFO не застосовується (його використання скасовано)

Методи ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості однорідних запасів, вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) та нормативних витрат використовуються до виробничих витрат.

Виробничі запаси придбаваються підприємством для їх використання у процесі виробництва продукції (робіт, послуг). Однак крім використання запасів у виробництві підприємство може використовувати запаси, наприклад, для забезпечення своїх гарантійних зобов’язань, у рекламних цілях, пов’язаних зі збутом продукції, для виготовлення об’єктів основних засобів, нематеріальних активів, у переробці тощо.При використання підприємством виробничих запасів може залишитися їх надлишок. Такі запаси підприємство вирішує реалізувати.

Приклад. Підприємство реалізувало на сторону матеріали на суму 1800 грн., у тому числі ПДВ 20%. Визначити фінансовий результат від реалізації матеріалів.

Розв’язування. Фінансовий результат від реалізації матеріалів становить:

1800 – 1800 : 6 = 1500 (грн.).

Якщо підприємству необхідно реалізувати залежані запаси, які втратили свої споживчі якості, то згідно з п. 25 П(С)БО 9 «Запаси» [13], «якщо на дату балансу ціна запасів зменшилась або вони зіпсовані, устаріли, або іншим чином утратили первісно очікувану економічну вигоду», то вони повинні бути відображені за чистою вартістю реалізації. Це розрахункова ціна, яка дорівнює різниці між ціною продажу, яка передбачається, і розрахунковими витратами на завершення виробництва і збут. Тобто такі запаси повинні бути уцінені. Порядок проведення уцінки і визначення суми уцінки здійснюється згідно з Положенням [20].Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість реалізації (сума уцінки), відображається у складі витрат звітного періоду.

Підприємство може реалізувати виробничі запаси своїм працівникам за їх заявою, з оплатою через касу підприємства чи шляхом утримання вартості виробничих запасів із заробітної плати.

Вибуття запасів може статися через стихійне лихо чи надзвичайні події. До витрат підприємства від надзвичайних подій відносяться прямі витрати від цих подій і витрати зі здійснення заходів щодо їх запобігання.

Оцінка запасів на дату балансу

Згідно з п. 24 П(С)БО 9 «Запаси» [13]відображаються за найменшою з двох оцінок - або за первісною вартістю, або за чистою вартістю реалізації.

Згідно п.4 П(С)БО 9 «Запаси», чиста вартість реалізації запасів – це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію.

Інакше, чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості запасів, тобто тій вартості, за якою запаси можна реально продати, за вирахуванням витрат, пов’язаних з процесом підготовки їх до передачі для реалізації.

У п. 26 П(С)БО 9 «Запаси» вказано, що чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення і збут. Одиницею запасів є їх найменування або однорідна група за п. 7 П(С)БО 9 «Запаси». Отже, якщо частина запасів, які знаходяться на складі, зіпсована, визначати за чистою вартістю реалізації необхідно всі запаси, які відносяться до цієї групи. Тобто уцінювати необхідно не тільки ті запаси, які були зіпсовані, але і ті, які можуть принести первісно очікувану економічну вигоду.

У п. 25 П(С)БО 9 «Запаси» мова йде про вартість запасів «на дату балансу». Згідно з п.6 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» «дата балансу – дата, на яку складений баланс підприємства. Звичайно датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду». Згідно з п.12 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [10] визначено, що «звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду». Водночас у ст. 13 Закону «Про бухгалтерський облік» [1] вказано, що «баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року)». Отже, датою балансу є не тільки останній день року, але і останній день кожного кварталу.

Згідно з п. 25 П(С)БО 9 «Запаси» необхідність проведення переоцінки запасів виникає у випадку, коли «їх ціна зменшилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду». У будь-якій з перелічених ситуацій чиста вартість реалізації менша від первісної вартості, а значить, повинна бути проведена уцінка. Як визначити, що запаси «втратили первісно очікувану економічну вигоду»? Універсальних рекомендацій з цього приводу немає. Іноді користуються старим Положенням про порядок уцінки й реалізації залежалої продукції з груп товарів широкого споживання, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженим наказом Мінекономіки і Мінфіну від 15.12.1999 р. № 149/300. Відповідно з цим документом, уцінка здійснюється за рішенням керівництва, якщо:

• запаси не мають збуту більше трьох місяців;

• запаси втратили свої первісні якості;

• необхідність її проведення встановлена за даними інвентаризації.

Приклад. Для виготовлення продукції друкарня закупила у підприємства, яке не є платником ПДВ, папір: Magno Satin у кількості 5000 листів за ціною 0,49 грн. за лист на загальну суму 2450 грн. і папір Nova Press у кількості 800 рулонів за ціною 4,30 грн. за рулон на загальну суму 3440 грн. На момент складання балансу за даними інвентаризації на складі залишилося: паперу Magno Satin 3000 листів, причому 1000 листів у результаті тривалого зберігання на складі втратила свої споживчі якості, внаслідок чого їх вартість знизилася до 0,25 грн. за лист; паперу Nova Press 400 рулонів, унаслідок падіння цін на ринку чиста вартість реалізації одного рулону склала 4,25 грн. за рулон. Через деякий час у результаті підвищення цін здійснена дооцінка усіх рулонів паперу Nova Press, чиста вартість реалізації склала 4,50 грн.

Незалежно від строків і причин переоцінки сума від’ємної різниці між первісною вартістю та чистою вартістю реалізації виробничих запасів повинна бути визнана витратами звітного періоду. За умовами прикладу ця різниця складе:

• для паперу Magno Satin: (0,49 грн. – 0,25 грн.) х 1000 листів = 240 грн.;

• для паперу Nova Press: (4,30 грн. – 4,25 грн.) х 400 рулонів = 20 грн.

• Запаси, які були раніше уцінено, можна уцінювати повторно до ціни можливої реалізації, але можна і, навпаки, дооцінювати до первісної вартості.

Сума дооцінки паперу Nova Press - 0,05 грн. х 400 рулонів = 20 грн.

Чиста вартість реалізації визначається:

• у результаті зниження ціни, старіння, псування товарів, втрати первісно очікуваної вигоди;

• по кожній одиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення і збут;

• як різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю запасів списується на витрати звітного періоду;

• якщо чиста вартість реалізації збільшується, то на суму збільшення сторнується запис про попереднє зменшення вартості.

Слід відмітити, що у визначенні первісної вартості, оцінки вибуття та оцінки на дату балансу малоцінних швидкозношуваних предметів (МШП), порівняно з іншими запасами жодних відмінностей немає, за винятком того, що згідно з п. 23 П(С)БО 9 «Запаси» усі МШП, передані в експлуатацію, підлягають обов’язковому оперативному номенклатурно-кількісному обліку за місцями експлуатації та матеріально відповідальними особами протягом усього строку їх фактичного використання.