Види управління
Стихійне управління – це результат впливу на об’єкт управління великої кількості випадкових одиничних актів, наслідок перетину різноманітних сил. Стихійне управління відбувається за умов відсутності волі керівника, без втручання факторів системоутворення, і провокує регресивний напрямок розвитку підприємства.
Свідоме управління здійснюється спеціальними інституціональними і організаційними утвореннями, базується на такій функції управління, як систематизація. Свідоме управління можливо здійснити тільки за умов доведення до кожного виконавця основної мети діяльності підприємства як цілого і організації зворотного зв’язку (шляхом контролю) від об’єкта управління до суб’єкта, який його здійснює.
Складовими частинами свідомого управління є:
економічний аналіз;
прогнозування;
планування;
економічне програмування;
організація або координація;
формування координаційних структур управління;
оперативне регулювання;
облік бухгалтерський;
державна, галузева, відомча статистика;
функціональний контроль.
Розглянемо особливості головних складових свідомого управління:
Економічний аналіз – вивчення економічних процесів, проблем, визначення стійких тенденцій. Це вихідна точка при розробці управлінських рішень.
Прогнозування – наукове передбачення порядку подій, побудова гіпотез, сценаріїв, моделей економічних процесів, які можуть мати місце у майбутньому. Передбачають зазвичай декілька варіантів розвитку подій.
Планування – виступає іноді як вид управління, але завжди є однією з найважливіших функцій і складових частин управління взагалі і управління підприємством, зокрема. Це побудова змісту і послідовності кроків, які призведуть до втілення означеної мети. План, на відміну від прогнозу не є гіпотеза, ймовірність, а рішення, завдання.
Економічне програмування – розробка і затвердження економічних і соціальних програм (цільові, комплексні). Розробляються детально із зазначенням джерел, ресурсів, відповідальних, термінів, методів і т.п..
Організація і координація. Організаційна робота пронизує управління. Без організації не спрацьовують плани, програми, прогнози.
Формування координаційних структур управління – рівні управління, структурні підрозділи, спосіб підпорядкування окремих елементів об’єкту управління.
Оперативне регулювання – поточні управлінські рішення, інструкції, накази, розпорядження, установки, все те, що неможливо врахувати в планах, що приносить щоденна життєва ситуація.
Облік (бухгалтерський) – фіксація стану об’єкту управління (ресурсів підприємства). Завдячуючи обліку забезпечується збереження цінностей.
Державна, галузева, відомча статистика – облік всіх складових національного багатства держави (населення, матеріальні цінності, нематеріальні ресурси, науковий потенціал) на рівні держави, галузі, підприємства;
Функціональний контроль – одна із основних функцій управління, яка іноді набирає вигляду окремого виду управління, який базується на перевірці дотримання законів, правил, постанов, актів і т.п.
Законом визначені наступні вимоги до процедури управління:
«…Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (або уповноважений ним орган) призначає (обирає) керівника підприємства.
Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, … формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами» [1, розд.1, гл.7, ст. 65].
Таким чином, управління як вид діяльності формує структуру як самого суб’єкта управління (підприємства), так і об’єкта (взаємодії, комунікацій ресурсів), фокусується на виконанні основних функцій управління із застосуванням обраних видів управління. Поєднання вказаних аспектів дає характеристику апарату управління підприємства. Завданням апарату управління підприємства є формування системи і визначення напряму її розвитку. Підприємство повинно самостійно розв’язати питання свого існування та розвитку, знайти постачальників і споживачів, дослідити ринок і особливості своєї поведінки на ньому, слідкувати за науково-технічними досягненнями і загальним станом економіки держави і т.п. Така ситуація формує потребу у системному підході до вибору форм, методів, принципів управління підприємством, які в цілому характеризують механізм управління.
Отже, під механізмом управління розуміють використання у внутрішній будові апарату управління форм і методів управління, засобів реалізації обраних принципів управління для розв’язання завдань досягнення цілей підприємства.
Розглянемо можливі форми і методи управління. Форми управління представлені на рис.
Генеральне управління – загальна, головна форма управління, розглядаються основні питання управлінської діяльності в межах установчих документів, надаються рекомендації середнім ланкам апарату управління.
Функціональне управління базується на формуванні завдань окремим виконавчим структурам (вирізняють такі функції підприємства, як виробництво, збут, тощо).
Стратегічне управління поєднує управління цілями у часі. Розрізняють оперативне управління (термін планування дій до одного року), тактичне (від року до трьох), стратегічне (від трьох до п’ятнадцяти і більше років).
Фінансове управління – форма управління підприємством з позицій фінансових потоків як всередині підприємства, так і у сполученні із зовнішнім середовищем.
