4.2.5. Джерела формування оборотних засобів

Джерела формування оборотних засобів підприємства – це фінансові ресурси підприємства, за рахунок яких вони створюються. Процес формування оборотних засобів підприємства показано на рис.

Джерела формування оборотних засобів підприємства

У процесі роботи додаткова потреба в оборотних засобах покри­вається, як правило, за рахунок власних фінансових ресурсів під­приємства, основним з яких є прибуток.

Господарський кодекс України ст. 140 від 16.01.2003 р. № 436-IV

Стаття 140. Джерела формування майна суб’єктів господарювання 1. Джерелами формування майна суб’єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб’єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом 2. Правовий режим майна суб’єктів господарювання встановлюється цим Кодексом та іншими законами з урахуванням зазначених у статті 139 цього Кодексу видів майна

Велике значення в джерелах формування оборотних засобів під­приємства відіграють прирівняні до власних кошти, до яких належать стійкі пасиви –кошти, що юридично не належать підприєм­ству, але постійно перебувають у його господарському обігу і використо­вуються ним.

До цих коштів належать:

• мінімальна заборгованість підприємства до резерву майбутніх платежів, тобто витрати, що належать до витрат виробництва, але які не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції;

• мінімальна заборгованість із заробітної плати та відрахування на соціальні заходи;

• тимчасово вільні кошти спеціальних фондів тощо.

Наприклад, мінімальна заборгованість із заробітної плати виникає тому, що між нарахуванням і виплатою заробітної плати існує розрив у часі. Так, якщо строки виплати заробітної плати встановлені 9 і 24 числа кожного місяця, а нарахування проводяться з початку місяця, то заробітна плата, нарахована за 9 днів (до дня виплати), може бути використана як оборотні засоби. До власних коштів підприємства прирівнюються також і асигну­вання з бюджету.

Позичені оборотні засоби підприємства – це тимчасово притяг­нуті кошти у вигляді короткотермінових кредитів банку на чітко визначений строк. Банк видає позики на кредитування сезонних запасів, під відвантажену продукцію (розрахункові документи в банках на інкасо та інші) з умовою повернення позики у визначений строк. За наданий кредит підпри­ємство сплачує банку визначений процент.

До позичених коштів підприємства відносяться також притяг­нуті оборотні засоби через акціонування та кредиторська забор­гованість. Кредиторська заборгованість – це кошти, які не належать підприємству, але тимчасово знаходяться в його обігу, у тому числі це заборгованість підприємства своїм постачальникам.

Раціональне використання власних та позичених коштів дає змогу підприємствам не звертати особливої уваги на тимчасові труднощі і більш ефективно використовувати оборотні засоби.

6. Оцінка запасів

Оцінку запасів згідно до П(С)БО 9 «Запаси» [13] слід розглядати на наступних етапах їх руху: при надходженні; при вибутті; на дату складання фінансової звітності (на дату балансу).

Оцінка запасів при їх надходженні. Нестача та брак запасів, виявлені підприємством при прийманні запасів. Невідфактуровані поставки

Запаси є основою діяльності багатьох підприємств, а саме: від наявності або відсутності їх на складі залежить виробничий цикл підприємства. Правильна організація надходження запасів сприяє раціональному процесу виробництва на всіх стадіях обробки та випуску готової продукції виробничого підприємства.

Надходження запасів на підприємство можливе внаслідок їх придбання за готівку, за безготівковою формою оплати, за бартерним договором (міни).

Згідно з Цивільним кодексом України [6], будь-яка угода між суб’єктами підприємництва, у тому числі й поставки (купівлі-продажу, міни) запасів, оформлюється договором.

Однак, часто на практиці буває недоцільно оформлювати придбання запасів договором купівлі-продажу, поставки або міни. У таких випадках покупець запасів оплачує їх на основі виписаного продавцем рахунку-фактури. Основною особливістю цього документа є те, що він об’єднує документ, який наказує здійснити оплату – рахунок і товаросупроводний документ (фактуру).

При укладанні договору на придбання запасів підприємству покупцю запасів треба узнати, чи є продаж запасів ліцензійним видом діяльності продавця (постачальника), тобто постачальник (продавець) повинен мати відповідний дозвіл (ліцензію) (ст. 9 Закону про ліцензування певних видів господарської діяльності [2]. Інакше, договір може бути визнаний недійсним (ст. 207 ГКУ [7]). Крім того, якщо запаси придбаваються у підприємства роздрібної торгівлі, у такого підприємства повинні бути дозвіл на розміщення об’єкта торгівлі, торговий патент і, у ряді випадків, реєстратор розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат).

Порядок приймання запасів та їх документальне оформлення залежить від умов поставки, обумовлених у договорі, а саме: місця прийомки (на складі постачальника, від транспортних організацій, на складі покупця), її характеру (за кількістю, якістю і комплектністю) у відповідності до умов договору та супровідних документів.

Для оформлення на склад покупця запасів використовуються різні товаросупровідні документи, які складаються як постачальниками, так і покупцями. Цими документами залежно від умов поставки, порядку розрахунків та умов приймання-передачі можуть бути: накладна, товарно-транспортна накладна, залізнична накладна, рахунок-фактура, специфікація та інші. При придбанні за готівку – товарний чек, фіскальний чек. Для отримання товарно-матеріальних цінностей підприємство-отримувач визначає матеріально-відповідальних осіб (комірників, експедиторів), яким видаються доручення.

Запаси можуть придбаватися за готівку через робітника підприємства – підзвітну особу. Протягом одного дня в одного постачальника можуть бути придбані запаси на суму не більше 10 000 грн. за одним або кількома платіжними документами (п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні [18]та Положення про встановлення граничної суми готівкового розрахунку [18]. Якщо встановлене обмеження не буде додержане, то згідно з п. 2.3 Положення [18]кошти у розмірі перевищення встановленої суми розрахунково однократно додаються до фактичних залишків готівки в касі платника податку на кінець дня у день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. Внаслідок такої операції ліміт каси підприємства може бути перевищений, а це вже приведе до штрафних санкцій за порушення норм із регулювання обігу готівки, встановлених наказом Президента [5] у розмірі двократної величини сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день. Якщо з урахуванням перевитрати встановлений підприємством ліміт не перевищений, то ні про які штрафні санкції речі йти не повинно. Платежі понад вказану граничну суму повинні проводитися виключно у безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Наведені обмеження також стосуються готівкових розрахунків між підприємствами в оплату за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, отриманих по корпоративних картках.

У момент придбання, виробництва або іншого надходження запаси оцінюються і зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Порядок визначення первісної вартості запасів залежить від джерела їх придбання. Запаси можуть надходити на підприємство з різних джерел, серед яких: купівля у постачальника або придбання підзвітною особою, внесок до статутного капіталу, безоплатне надходження, обмін на подібні запаси, виявлення у результаті інвентаризації тощо. Визначення первісної вартості запасів залежно від джерел надходження наведено у табл.

Первісна вартість запасів в залежності від джерел надходження

Джерела надходження	Первісна вартість
Придбання за плату	Собівартість запасів, яка складається з наступних фактичних витрат: суми, що сплачена постачальнику (продавцю) згідно з договором за винятком непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях
Виготовлення власними силами	Виробнича собівартість, яка визначається П(С)БО 16 «Витрати» [16]
Внесок до статутного капіталу	Погоджена засновниками (учасниками) їх справедлива вартість.
Одержання безоплатно	Справедлива вартість.
Обмін на подібні запаси	Балансова вартість переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.
Обмін на неподібні запаси	Справедлива вартість отриманих запасів

Балансова вартість – це та вартість (первісна або переоцінена), за якою запаси відображені в балансі. Згідно з п. 14 П(С)БО 9 «Запаси» [13]не включаються до первісної вартості, а належать до витрат того періоду, в якому вони були понесені (встановлені):

1. понаднормові витрати і нестачі запасів;

2. фінансові витрати (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31 «Фінансові витрати» [17]);

3. витрати на збут;

4. загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Основна особливість операцій з обміну подібними активами визначена у п. 9 П(С)БО 15 «Дохід» [15], а саме «дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість».

У бухгалтерському обліку (п. 9 П(С)БО 9 «Запаси» [13]) до витрат, які включаються до первісної вартості запасів, відносяться суми ПДВ, які не відшкодовуються підприємству. При цьому причина, за якої вони не відшкодовуються, не має значення. При прийманні запасів може виявитися їх нестача та можуть бути виявлені браковані запаси. Нестача може бути як у межах норм так, і понад норми природного убутку запасів, по яких такі норми передбачені.

Нестача запасів, у тому числі в межах природного убутку, включається до складу інших операційних витрат підприємства.

Нестачу запасів понад норми природного убутку слід розглядати як недопоставку вантажу з пред’явленням претензії відправнику вантажу або перевізнику, який несе відповідальність за збереження вантажу. Нестача товарно-матеріальних цінностей за виною перевізника може виникнути:

• при недбалому ставленні водія-експедитора до приймання вантажу від постачальника;

• внаслідок невиконання норм і правил перевезення вантажів;

• з причин розкрадання у дорозі;

• від розливу, розсипання, загублення та ін.

Однак іноді на практиці покупцю простіше списати запаси, яких не вистачає понад норми природного убутку. Наприклад, при прийманні бензину складається акт, у якому крім об’єму отриманого вантажу вказується температура та густина, яка протягом дня значно коливається. І якщо при прийманні цистерни бензину вдень у жарку сонячну погоду нестача навряд чи могла мати місце, то вже ввечері об’єм тієї самої цистерни може бути значно менший.

Згідно зі ст. 268, 270 ГКУ [7]у випадку постачання товарно-матеріальних цінностей більш низької якості або некомплектних запасів покупець має право відмовитися від такого вантажу і не сплачувати його або вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. Але частіше на практиці сторони домовляються про заміну неякісних матеріальних цінностей. Однак у будь-якому випадку факт надходження неякісного товару повинен бути задокументований і підтверджений експертом Бюро товарних експертиз або представником інспекції з якості товарів. У такому випадку складається дефектний акт, який разом із претензією відсилається відправнику вантажу.

На підприємстві може виникнути ситуація, коли запаси покупцю надійшли, а документи, які підтверджують їх ціну, кількість, якість і загальну вартість, відсутні. Таку ситуацію називають невідфактурованою. Частіше за все така ситуація виникає при поставці залізницею, оскільки у залізничній накладній відсутні дані про вартість вантажу, що перевозиться. Визначення терміну «невідфактуровані поставки» у економічній і, зокрема, у бухгалтерській науці немає. Однак під невідфактурованими поставками розуміють надходження матеріальних цінностей на склад підприємства без наявності супровідних документів.

Оцінка запасів при їх вибутті

Кожного разу при відпуску запасів у виробництво, продаж або інше вибуття виникають труднощі визначення ціни їх відпуску. Це відбувається тому, що запаси одного виду могли надходити на підприємство за різними цінами. П(С)БО 9 «Запаси» [13]пропонує п’ять можливих методів оцінки запасів при їх вибутті. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, використовується тільки один із методів. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування чи однорідна група (вид). Методи оцінки запасів при їх вибутті наведені в табл. Доцільність вибору того чи іншого методу оцінки запасів при їх вибутті залежить від конкретних умов діяльності та облікових традицій підприємства.