Витрати операційної діяльності підприємства за економічним елементами

Матеріальні затрати: вартість витрачених у виробництві: сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

Витрати на оплату праці: заробітна плата за окладами й тарифами; премії та заохочення; матеріальна допомога; компенсаційні виплати; оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу; інші витрати на оплату праці.

Відрахування на соціальні заходи: відрахування на пенсійне забезпечення; відрахування на соціальне страхування; страхові внески на випадок безробіття; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; відрахування на інші соціальні заходи.

Амортизація: сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

Інші операційні витрати: витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу інших елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Інше групування витрат за статтями калькуляції є основою для створення важливого економічного документа – кошторису виробництва продукції, який складається на основі елементів витрат. Кошторис – це план передбачуваних грошових та матеріальних витрат підприємства, які відображають його основну діяльність у певний період.

Для визначення собівартості окремих видів продукції та одиниці продукції як за повним виробничим циклом, так і за окремими його стадіями класифікація витрат за економічними елементами малопридатна. У такому разі використовують калькуляційний підхід до класифікації витрат, орієнтований на місце та об’єкти виникнення витрат.

Обчислення собівартості продукції за статтями витрат називається калькулюванням собівартості, а документ, що відображає цей розрахунок, калькуляцією («калькуляція» – від латинського саlculare – рахувати) собівартості певного виду продукції. Тому існує необхідність класифікації затрат, щодо узагальнення їх виробничого призначення, незалежно від їх належності до певного економічного елемента.

Принципи калькулювання собівартості продукції підприємств різних форм власності національної економіки у промисловості регламентуються Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції, робіт, послуг у промисловості зі змінами та доповненнями, затверджені Державним комітетом промислової політики України [11], які відповідають національним Положенням (Стандартам) бухгалтерського обліку України.

Калькулювання дозволяє визначити собівартість не тільки окремих виробів у цілому по підприємству, але й затрати цеху, дільниці за окремими деталями, вузлами, напівфабрикатами тощо. Калькулювання необхідне для вирішення ряду економічних завдань, як обґрунтування цін на вироби, визначення рівня їх рентабельності, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, оцінки роботи підприємства і його підрозділів, розрахунку економічної ефективності організаційно-технічних заходів тощо. Склад калькуляційних статей витрат визначається структурою собівартості продукції та має свої особливості в різних галузях промисловості. Найбільш розгорнутий він у машинобудуванні. Наведемо типову галузеву номенклатуру калькуляційних статей витрат машинобудування:

1. Сировина і матеріали (за винятком зворотних відходів).

2. Купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і установ.

3. Паливо та енергія на технологічні цілі.

4. Основна заробітна плата виробничих робітників.

5. Додаткова заробітна плата виробничих робітників.

6. Відрахування на соціальні заходи від основної та додаткової заробітної плати основних виробничих працівників.

7. Витрати на підготовку та освоєння виробництва.

8. Відшкодування зносу інструментів цільового призначення.

9. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування (обладнання).

10. Цехові витрати.

11. Витрат від браку (тільки у звітних калькуляціях).

12. Інші виробничі витрати.

13. Позавиробничі витрати.

В інших галузях промисловості номенклатура каль­куляційних статей відрізняється від наведеної (враховують конкретні умови виробництва та структуру собівартості).

За етапами формування собівартості витрати класифікуються як такі, що відносяться на собівартість виробництва, собівартість реалізованої продукції (фінансові результати) та відшкодовуються за рахунок інших джерел покриття. Такий підхід є одним з основних у процесі формування фінансових результатів підприємства і детально буде розглянутий нижче.

За способом віднесення на собівартість продукції витрати поділяються на прямі (індивідуальні) та непрямі (загальні). Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції. Їх зазвичай, обчислюють на одиницю продукції. Непрямі витрати опосередковано відносяться до виробничого процесу, їх не можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, оскільки це різні види витрат, наприклад, заробітна плата управлінського та обслуговуючого персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо.

Класифікація операційних витрат з метою визначення фінансових результатів передбачає розмежування операційних витрат підприємства за порядком віднесення на період генерування прибутку, за відношенням до господарського процесу, за споживанням придбаних ресурсів та за способом віднесення на окремі види продукції. Розглянемо їх більш докладно.

Процес формування прибутку підприємства відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" та класифікації операційних витрат за порядком віднесення на період генерування прибутку дозволяють виділити витрати на виготовлення продукції та витрати періоду.

Витрати на виготовлення продукції охоплюють прямі витрати на безпосереднє виробництво продукції, а також загальновиробничі (накладні) витрати. Прямі витрати на виготовлення продукції передусім пов’язані з виробничим процесом окремого виду продукції, а також залежні від технології та організації виробництва. До них включають прямі затрати на сировину, матеріали, енергію для технологічних цілей, заробітну плату основних виробничих працівників разом із соціальними нарахуваннями, амортизацію основного виробничого обладнання та інші прямі витрати. Витрати на виготовлення продукції обчислюються у процесі складання калькуляції окремого виду продукції (див нижче).