2.3 Форми об’єднання підприємств в Україні

Згідно законодавства України підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству.

Асоціація - договірне об’єднання, яке створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручання в будь-яку виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників.

Види діяльності асоціацій:

• координація спільних досліджень та розробок, проведення маркетингових досліджень;

• юридичне обслуговування учасників;

• допомога в стимулюванні збуту, кредитуванні, страхуванні тощо;

• централізований ремонт обладнання;

• підтримка інтересів учасників в державних органах та комерційних організаціях;

• представництво інтересів учасників на ярмарках, виставках, допомога у пошуку прийнятних постачальників або покупців, укладанні вигідних комерційних угод;

• пошук нових ринків збуту, сприяння у здійсненні експорту продукції членів асоціації.

Корпорація - це договірне об’єднання, яке створене, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

У корпорацію, як правило, входять промислові підприємства, будівельні та транспортні організації, виробничо-технічні об’єднання, проектно-конструкторські організації, науково-дослідні інститути, різні асоціації, концерни та інші суб’єкти господарювання.

Головним органом управління корпорації є рада директорів. До її компетенції входять:

• призначення працівників апарату управління корпорації;

• консультування адміністрації з питань управління;

• розроблення загальної стратегії та головних цілей діяльності.

Для вирішення поточних завдань управління (тактичного, оперативного) корпорацією створюється адміністрація з наступними функціями:

• вивчення кон’юнктури ринку та розроблення стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності;

• розроблення і реалізація програм у галузі науково-технічного розвитку, організація впровадження нововведень;

• менеджмент забезпечення ресурсами підприємств корпорації через мережу власних структур;

• організація централізованого збуту продукції через власну мережу збуту.

У більшості випадків директори корпорацій не входять до штату адміністрації, а свої функції здійснюють на періодичних засіданнях, де виробляється політика та реалізується контроль за діяльністю адміністрації.

Консорціум - об'єднання суб'єктів господарювання різних організа­ційно-правових форм (підприємств, об'єднань, банків, організацій тощо) на основі тимчасової угоди щодо спільної діяльності з метою здійснення єди­ного проекту або проведення великих фінансових операцій. Визначальною ознакою консорціуму є наявність у його складі банківської установи.

Це одна з форм об'єднання виробничого та банківського капіталів. Консорціуми виникли у фінансово-кредитній сфері як договірні банківські об'єднання (націо­нальні й міжнародні). У країнах з розвинутою економікою консорціуми створюються як міжнародні об'єднання суб'єктів господарської діяльності для реалізації великих проектів у будівництві, для освоєння родовищ ко­рисних копалин, розв'язання складних науково-технічних завдань. Учас­никами консорціумів можуть бути як приватні, так і державні підприєм­ства й організації. За умов високих темпів розвитку НТП консорціуми можуть створюватися в нових перспективних галузях не лише для об'єд­нання капіталів, а й для спільних наукових досліджень.

При утворенні консорціуму його учасники повністю зберігають свою самостійність. Але в тій частині спільної діяльності, яка стосується реа­лізації цілей консорціуму, вони підпорядковані спільному органу управління.

Концерн - найбільш поширена форма об'єднань, учасники якої (підприємства) мають обмежену самостійність, єдину власність, єдину систему управління та контролю. Концерн як самостійний суб'єкт господарювання має спеціальний апарат управління (дирекцію), якому підпорядковані всі підприємства, що входять до концерну. Інколи замість дирекції як керівний орган створюється спеціальне товариство - так звана холдинг-компанія, учасники якої володіють контрольним пакетом акцій різних підприємств - членів концерну.

У світовій практиці спочатку в концерни об'єднувались переважно підприємства однієї галузі промисловості, що отримало назву горизонталь­ного комбінування (інтеграції). З середини XX століття утворення концернів стало відбуватися за принципом диверсифікації виробництва, коли один концерн став об’єднувати підприємства різних галузей економіки, наприк­лад промисловості, транспорту, банківські й страхові компанії тощо.

Концерни можуть утворюватися і на основі об'єднання підприємств, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва, починаючи з добування сировини і закінчуючи реалізацією готової продукції через власну торговельну мережу (вертикальне комбінування або інтеграція).

Сучасним концернам притаманний інтернаціональний характер діяльності. Прагнучи підвищити конкурентоспроможність своїх товарів, концерни відкривають свої дочірні компанії в інших країнах, здійснюють їх інвестування, створюючи у такий спосіб підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства. Діяльність таких концернів має досить високий рівень спеціалізації та кооперування виробництва, коли деталі одного вибору виготовляються на багатьох підприємствах, які часто перебувають у різних країнах.

Холдингова компанія згідно з ст. 126 Господарського Кодексу України є публічним акціонерним товариством, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності). Якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства.

Загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації регулюються Законом України "Про холдингові компанії в Україні".

Особливості холдингу:

• забезпечується централізоване управління, яке впливає на підконтрольні (дочірні) підприємства;

• розширюється сфера та масштаби господарської діяльності;

• забезпечується технологічна та коопераційна єдність підприємств-членів холдингу;

• здійснюється централізована інвестиційна політика.

Промислово-фінансова група (ПФГ) - це об’єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, банки, наукові й проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін. ПФГ створюється на добровільних засадах.

Учасники ПФГ - це підприємство, банк, наукова чи проектна установа, організація, створена згідно з законодавством України або іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє проміжну продукцію ПФГ або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству ПФГ і має на меті отримання прибутку.

Особливості ПФГ та його членів:

• головне підприємство та учасники ПФГ зберігають статус юридичної особи, незалежність у здійсненні господарської й фінансової діяльності;

• ПФГ не має статусу юридичної особи. Право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство;

• у складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство;

• головним підприємством не може бути банк, фінансово-кредитна установа, торговельне, транспортне підприємство, підприємство у сфері громадського харчування, побутового обслуговування;

• у складі учасників ПФГ обов’язкова наявність банківської установи;

• головне підприємство та учасники ПФГ укладають генеральну угоду про спільну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ;

• підприємство, установа, організація можуть бути головним підприємством чи учасником тільки однієї ПФГ. Рішення про створення (реєстрацію) ПФГ приймає Кабінет Міністрів України.