Філософія: історичний і систематичний курс

Телеологія (грец. telos — мета, кінець і логія) — вчення, за яким розвиток є здійсненням наперед визначеної мети, і все в розвитку природи та суспільства є доцільним.

Теодицея (грец. theos — бог, dike — справедливість) — «боговиправдання» — релігійно-філософське вчення, яке має на меті усунути суперечності між вірою у всемогутнього справедливого Бога та наявністю на землі «доказом» того, що саме зло є добром.

Теологія (грец. theos — бог і логія) — богослов'я — вчення про Бога, побудо­ване на основі логіко-схоластичних тлумачень «священного письма». Теологія виступає догматичним обґрунтуванням, «теоретичним» змістом, серцевиною релігії.

Тотемізм (алгонкінське ототем — його рід) — форма родової суспільної само­свідомості, для якої характерна віра в спільне походження та кровну спорід­неність між якоюсь родовою групою людей і певним видом тварин, рослин, рідше — певним предметом або явищем природи.

Тотожність — рівність деяких предметів, збіг усіх їхніх властивостей, що дозволяє розглядати їх як один і той же предмет.

Трансцендентальний — той, що зумовлює можливість пізнання. Трансцендентний — той, що лежить поза межами свідомості й пізнання.

Тріада (грец. trias — трійка, трійця) — термін, яким позначають ідею про три-ступінчатість розвитку: теза, антитеза, синтез.

У

Універсали (лат. universalis — загальний) — філософський термін, який вжи­вався для позначення загальних понять (стіл, люди) на відміну від одиничних (певний конкретний стіл, певна конкретна людина). Широко використовувався в середньовічній схоластиці.

Універсум (лат. universum — світ, всесвіт) — філософський термін для позна­чення об'єктивного світу як цілісності, що перебуває в постійному саморусі й кожна частина якої є ланкою в нескінченному ланцюгу розвитку матерії.

Утопія (грец. букв, неіснуюче місце) — термін, яким позначають ідеальні, науково необгрунтовані проекти взірцевого суспільного устрою.

Уявлення — чуттєво-наочний образ предметів, явищ дійсності, світу загалом, який містить узагальнення суспільного та індивідуального досвіду людей.

Ф

Фальсифікація (лат. falsificatus — підроблений) — спосіб перевірки наукових результатів (гіпотез, теорій, ідей) через спростування положень, які їм супе­речать.

574

Словник філософських термінів

Фаталізм (лат. fatalis - визначений долею) — концепція, за якою хід подій у природі, суспільстві, житті кожної людини наперед визначений Богом його волею.

Фаталізм (лат. fatalis — у природі, суспільстві, його волею.

Феномен (грец. phainomenon — те, що з'являється) — явище, єдине у своєму роді, взяте в цілісності, в єдності з його суттю. Феномен як очевидна даність осягається за допомогою інтуїції.

Фідеїзм (лат. fіdles — віра) — напрям філософської думки, який намагається підмінити знання релігією, поставити віру над розумом.

Функціоналізм — один із компонентів системного підходу, суть якого полягає у виявленні функцій окремих елементів і підходів певного соціального утво­рення.

Футурологія (лат. futurum — майбутнє і логія) — галузь наукових знань, що охоп­лює перспективи розвитку соціальних процесів; учення про майбутнє.

X

Хіліазм (грец. chilіoі — тисяча) — релігійне вчення про тисячолітнє «царство боже» на землі, що нібито настане перед «кінцем світу».

Холізм (лат. holos — цілий, увесь) — «філософія цілісності» — напрям у сучасній західній європейській філософії, який розглядає цілісність світу як наслідок творчої еволюції, що спрямовується нематеріальним і непізна­ванним «фактором цілісності».

Ц

Цивілізація (лат. civilis — громадянський, державний) — 1) форма існування живих істот, наділених розумом; 2) синонім культури, сукупність матеріаль­них і духовних досягнень суспільства; 3) відносно самостійне цілісне со­ціально-історичне утворення, локалізоване в просторі та часі, що може мати ієрархічні рівні (наприклад, антична цивілізація, римська цивілізація). Термін був запроваджений В.Р. Мірабо (1757 p.).

Цинізм (учення кініків) — презирливе ставлення до культури суспільства, до його духовних та особливо моральних цінностей і загальноприйнятих норм поведінки; безсоромність.

575