Історія філософі

рення чотирьох стихій з протилежностей; а сама космогонія — у вченні про походження живого з неживого, людини з тварини — це передбачення ево-люційності живої природи.

Учень і послідовник Анаксімандра Анаксімен (585-525 pp. до н. е.) у космо­гонії зводив усі форми природи до повітря; все з нього виникає через розрід­ження та згущення. Розріджуючись, повітря стає спочатку вогнем, потім ефіром, а після згущення — вітром, хмарами, водою, землею і каменем. Розрідження він пов'язував із нагріванням, а згущення — з охолодженням. Сонце — це земля, яка розжарилася від свого швидкого руху. Земля та небесні світила «висять» у повітрі, тоді як Земля нерухома — інші світила рухаються повітряними потоками.

У видатного представника іонійської філософії Геракліта з Ефесу (544-483 pp. до н. е.) субстанцією буття виступає Вогонь (Логос), оскільки завжди перебуває рівним самому собі, незмінним у всіх перетвореннях, як першо­причина, конкретна стихія. Всі предмети і явища природи народжуються з вогню і, зникаючи, знову перетворюються на вогонь.

Усі зміни світостворення в Геракліта відбуваються з певною закономір­ністю, підкоряючись долі, тотожній необхідності. Необхідність — це загальний закон Логоса. Буквально Логос — це слово, але слово розумне. Разом із тим Логос означає розум, закон, і Геракліт найчастіше вживає його в останньому зна­ченні, вважаючи його об'єктивним законом світостворення. Логос — принцип порядку та міри. Він — також вогонь, але такий, що для почуттів, для розуму є Логосом. Усе відбувається згідно з Логосом. У найбільш загальному плані Логос Геракліта є виразом логічної структури Космосу, логічної структури образу світу, який безпосередньо даний живому спогляданню.

Космогонія Геракліта будується на основі стихійної діалектики. Світ як впо­рядкована система-Космос створюється на основі загальної змінності явищ, загальної мінливості речей. «Все тече, все змінюється, немає нічого нерухомого». Для висловлення цієї думки Геракліт користується образним порівнянням із плинною рікою, потоком. «На того, хто входить в одну і ту ж ріку, течуть все-нові й нові води». Рух, за Гераклітом, властивий усьому існуючому. Вся природа, не зу­пиняючись, змінюється. «В одну і ту ж ріку не можна ввійти двічі».

_____________________________________________________________

Вчення Геракліта про плинність усього тісно пов'язане з його вченням про перехід однієї протилежності в іншу, про «зміну», «обмін» протилеж­ностей. «Холодне теплішає, тепле холоднішає, вологе висихає, сухе зволо­жується». Обмінюючись між собою, протилежності стають тотожними. «Одне і те ж у нас — живе і мертве, молоде і старе». Твердження Геракліта, що все є обміном протилежностей, доповнюється вказівкою про те, що все проходить через боротьбу. На основі боротьби встановлюється гар­монія світу. «У тому, що народжується, — все об'єднується; з того, що роз­ходиться, — найпрекрасніша гармонія, і все проходить через боротьбу».

52