- •Валерій Скотний
- •Рецензенти:
- •1.Предметне поле філософії, її сенс і призначення...12
- •2.Гносеологія 254
- •4.Антропологія 298
- •5.Проблема розвитку в філософії 316
- •6.Епістемологія 378
- •7.Філософія символічного світу 400
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •1.1.Що таке філософія?
- •Історія філософії
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •Основні риси філософського мислення
- •Історія філософії
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •Історія філософії
- •1.3.Філософія як світоглядне знання
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •Історія філософії
- •1.4.Чи є філософія наукою?
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •Історія філософії
- •1.5.Причини виникнення філософії
- •Історія філософії
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •1.6.Структура філософського знання
- •Історія філософії
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •1.7.Релігія і філософія: тотожність і відмінність
- •Історія філософії
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •Історія філософії
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •Історія філософії
- •1.9.Покликання і роль філософії
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •Історія філософії
- •1.10.Філософія як історія філософії
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •Історія філософії
- •Розділ 1 • Предметне поле філософії, її сенс і призначення
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Рекомендована література
- •Історія філософії
- •Розділ 2 • Філософія Стародавнього Сходу: Індія і Китай
- •2.1. Філософські вчення Стародавньої Індії
- •Історія філософії
- •Розділ 2 • Філософія Стародавнього Сходу: Індія і Китай
- •Історія філософії
- •Розділ 2 • Філософія Стародавнього Сходу: Індія і Китай
- •2.2. Китай: даосизм і конфуціанство
- •Історія філософії
- •Розділ 2 • Філософія Стародавнього Сходу: Індія і Китай
- •Історія філософії
- •Розділ 2 • Філософія Стародавнього Сходу: Індія і Китай
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Рекомендована література
- •Історія філософії
- •Антична філософія
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •3.1.Досократики. Формування давньогрецької філософії
- •Історія філософі
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •Історія філософії
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •Історія філософії
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •3.2.Класичний період розвитку античної філософи
- •Історія філософії
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •Історія філософії
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •Історія філософії
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •3.3.Філософія еллінізму і Давнього Риму
- •Історія філософії
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •Історія філософії
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •Історія філософії
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •Історія філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Рекомендована література
- •Розділ 3 • Антична філософія
- •Історія філософії
- •Розділ 4 • Філософія середньовіччя та епохи Відродження
- •4.1.Проблема віри і розуму в середньовічній філософії
- •Історія філософії
- •Розділ 4 • Філософія середньовіччя та епохи Відродження
- •Історія філософії
- •Розділ 4 • Філософія середньовіччя та епохи Відродження
- •Історія філософії
- •Розділ 4 • Філософія середньовіччя та епохи Відродження
- •Історія філософії
- •Розділ 4 • Філософія середньовіччя та епохи Відродження
- •4.2.Основні принципи та ідеї філософії Ренесансу
- •Історія філософії
- •Розділ 4 • Філософія середньовіччя та епохи Відродження
- •Розділ 4 • Філософія середньовіччя та епохи Відродження
- •Історія філософії
- •4.3.Концепція індивіда в гуманізмі Відродження
- •Розділ 4 • Філософія середньовіччя та епохи Відродження
- •Історія філософії
- •Розділ 4 • Філософія середньовіччя та епохи Відродження
- •Історія філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання.
- •Першоджерела
- •Розділ 4 • Філософія середньовіччя та епохи Відродження Рекомендована література
- •Історія філософії
- •Розділ 5 • Філософія Нового часу
- •5.1.Емпіризм і сенсуалізм
- •Історія філософії
- •Розділ 5 • Філософія Нового часу
- •Історія філософії
- •Розділ 5 • Філософія Нового часу
- •Історія філософії
- •Розділ 5 • Філософія Нового часу
- •5.2.Раціоналізм
- •Історія філософії
- •Розділ 5 • Філософія Нового часу
- •Історія філософії
- •5.3.Соціальні ідеї філософії Просвітництва
- •Розділ 5 • Філософія Нового часу
- •Історія філософії
- •Розділ 5 • Філософія Нового часу
- •Історія філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Розділ 5 • Філософія Нового часу
- •Рекомендована література
- •Історія філософії
- •Класична німецька філософія
- •Розділ 6 • Класична німецька філософія
- •6.1.Філософська теорія і. Канта
- •Історія філософії
- •Розділ 6 • Класична німецька філософія
- •Історія філософії
- •6.2.Концепція суб'єкта й.Г. Фіхте
- •Розділ 6 • Класична німецька філософія
- •Історія філософії
- •6.3.Ф. Шеллінг: філософія тотожності
- •Розділ 6 • Класична німецька філософія
- •Історія філософії
- •6.4.Філософська система г.В.Ф. Гегеля
- •Розділ 6 • Класична німецька філософія
- •Історія філософії
- •Розділ 6 • Класична німецька філософія
- •6.5.Антропологізм л. Фейєрбаха
- •Історія філософії
- •Розділ 6 • Класична німецька філософія
- •6.6.Марксизм
- •Історія філософії
- •Розділ 6 • Класична німецька філософія
- •Історія філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Розділ 6 • Класична німецька філософія Рекомендована література
- •Історія філософії
- •7.2.Емпіріокритицизм
- •Розділ 7 • Модифікація позитивізму
- •7.3.Неопозитивізм
- •Історія філософії
- •Розділ 7 • Модифікація позитивізму
- •7.4. Постпозитивізм
- •Історія філософії
- •Розділ 7 • Модифікація позитивізму
- •Історія філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Розділ 7 • Модифікація позитивізму Рекомендована література
- •Історія філософії
- •Розділ 8 • Ірраціоналізм
- •Історія філософії
- •Розділ 8 • Ірраціоналізм
- •8.2. «Філософія життя»
- •Історія філософії
- •Розділ 8 • Ірраціоналізм
- •Історія філософії
- •Розділ 8 • Ірраціоналізм
- •Історія філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Історія філософії
- •Розділ 9 • Екзистенціалізм
- •9.2. К. Ясперс
- •Історія філософії
- •Розділ 9 • Екзистенціалізм
- •Історія філософії
- •9.4. А. Камю
- •Розділ 9 • Екзистенціалізм
- •Історія філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Історія філософії
- •10.2. Е. Муньє
- •Розділ 10 • Персоналізм
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Розділ 10 * Персоналізм
- •Історія філософії
- •11.2. Інструменталізм
- •Розділ 11 • Прагматизм
- •Історія філософі
- •Розділ 11 • Прагматизм
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Історія філософії
- •Розділ 12 • Герменевтика
- •12.2. Методи тлумачення та розуміння
- •Історія філософії
- •Розділ 12 • Герменевтика
- •Історія філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Історія філософії
- •Розділ 13 • Релігійна філософія
- •13.2. Тейяр де Шарден
- •Історія філософії
- •Розділ 13. Релігійна філософія
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Історія філософії
- •14.2. Трансформації структуралізму
- •Розділ 14 • Структуралізм
- •Історія філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Розділ 14. Структуралізм Рекомендована література
- •Філософія Росії
- •Розділ 15 • Філософія Росії
- •15.1. Філософські ідеї у світогляді «слов'янофілів» і «західників»
- •Історія філософії
- •Розділ 15 • Філософія Росії
- •Історія філософії
- •15.2. Російська релігійна філософія
- •Розділ 15 • Філософія Росії
- •Історія філософії
- •Розділ 15 • Філософія Росії
- •Історія філософії
- •Розділ 15 • Філософія Росії
- •15.3. Філософія російського інтуїтивізму
- •Історія філософії
- •Розділ 15 • Філософія Росії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Рекомендована література
- •Історія філософії
- •Філософія України
- •Розділ 16. Філософія України
- •16.1. Київська Русь: формування української філософії
- •Історія філософії
- •Розділ 16. Філософія України
- •16.2. Полемісти. Братства. Києво-Могилянська академія.
- •Іс т о р I я філософії
- •Розділ 16 • Філософія України
- •16.3. Григорій Сковорода
- •Історія філософії
- •Розділ 16 • Філософія України
- •16.4. Українська академічна філософія
- •Історія філософії
- •Розділ 16. Філософія України
- •Історія філософії
- •16.5. Світогляд українського романтизму
- •Розділ 16 • Філософія України
- •Історія філософії
- •Розділ 16 • Філософія України
- •16.6. Розвиток української філософії в хіх-хх ст.
- •Історія філософії
- •Розділ 16 • Філософія України
- •Історія філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •1.1. Вчення про буття.
- •Розділ 1 • Онтологія
- •1.1.Вчення про буття
- •1.1.1.Проблема буття
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •1.1.2. Види буття
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •1.1.3.Розмаїття та єдність буття
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •1.1.4. Простір, час, рух
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •1.1.5. Антропологічні виміри буття
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •Систематичний курс філософії
- •1.1.6. Світоглядний сенс онтології
- •Розділ 1 • Онтологія
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Рекомендована література
- •Систематичний курс філософії
- •1.2.1. Поняття свідомості
- •Розділ 1 • Онтологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •1.2.2. Структура свідомості
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •Систематичний курс філософії
- •1.2.3. Сфера несвідомого
- •Розділ 1 • Онтологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •1.2.4. Свідомість, розум, розсудок
- •Систематичний курс філософії
- •1.2.5. Мова, слово, спілкування
- •Розділ 1 • Онтологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 1 • Онтологія
- •Рекомендована література
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 2 • Гносеологія
- •2.1. Сутність пізнання
- •Систематичний курс філософії
- •2.2. Пізнавальні відношення
- •Розділ 2 • Гносеологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 2 • Гносеологія
- •Систематичний курс філософії
- •2.3. Чуттєве і раціональне пізнання
- •Розділ 2 • Гносеологія
- •Систематичний курс філософії
- •2.4. Типи пізнання
- •Розділ 2 • Гносеологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 2 • Гносеологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 2 • Гносеологія
- •Систематичний курс філософії
- •2.5. Істина
- •Розділ 2 • Гносеологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 2 • Гносеологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 2 • Гносеологія
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Рекомендована література
- •Систематичний курс філософії
- •3.1.Теоретичні принципи розуміння сутності суспільства
- •Систематичний курс філософїї
- •Розділ 3 • Соціум
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 3 • Соціум
- •3.2.Сфера соціального
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 3 • Соціум
- •3.3.Суспільство і його структура
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 3 • Соціум
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 3 • Соціум
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 3 • Соціум
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 3 • Соціум
- •Систематичний курс філософії
- •3.4. Основні напрями життєдіяльності суспільства
- •Розділ 3 • Соціум
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 3 • Соціум
- •3.5.Соціальні виміри індивіда
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 3 • Соціум
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 3 • Соціум
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Рекомендована література
- •Антропологія
- •Розділ 4 • Антропологія
- •4.1.Характеристика природи людини
- •Розділ 4 • Антропологія
- •Розділ 4 • Антропологія
- •4.2. Світ існування людини
- •4.3.Модуси самосвідомості людини
- •4.4.Типологія людини
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософи
- •5.1.Діалектика
- •5.1.1. Діалектичний розвиток: поняття і сутність
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософи
- •5.1.2.Принципи і закони діалектики
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •5.1.3.Категоріальна структура розвитку
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософи
- •Систематичний курс філософ
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософи
- •5.1.4.Синергетична концепція розвитку
- •Систематичний курс філософі
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Рекомендована література
- •Систематичний курс філософії
- •5.2.Історія
- •5.2.1. Предмет філософії історії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •5.2.2.Рушійні сили історичного розвитку
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •5.2.3.Концепції періодизації розвитку історії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •5.2.4. Історичний прогрес
- •Систематичний курс філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •5.2.5.Сенс історії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Рекомендована література
- •5.3.1.Поняття «цивілізації»
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •5.3.2. «Нелінійний» розвиток цивілізацій
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •5.3.3. Сучасний цивілізаційний розвиток
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Систематичний курс
- •Систематичний курс філософії
- •6.2.Типологія наукового знання
- •Розділ 6 • Епістемологія
- •Систематичний курс філософії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 6 • Епістемологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 6 • Епістемологія
- •6.3.Побудова науки
- •Систематичний курс філософії
- •Емпіричний рівень наукового дослідження
- •Розділ 6 • Епістемологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 6 • Епістемологія
- •Систематичний курс філософії
- •6.4. Наука і філософія: стратегії взаємодії
- •Розділ 6 • Епістемологія
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 6 • Епістемологія
- •6.5. Ідеали науки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 6 • Епістемологія
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Рекомендована література
- •Філософія символічного світу
- •7.1. Цінності.
- •7.2. Культура.
- •7.1. Цінності
- •7.1.2.Класифікація цінностей
- •7.1.3.Ціннісний сенс гуманізму
- •7.1.4.Людина в системі духовних цінностей
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Систематичний курс філософії
- •7.2.Культура
- •7.2.1.Філософське осмислення культури
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •Систематичний курс філософії
- •7.2.2.Інтерпретації культури в сучасній філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •7.2.3.Соціальний вимір культури
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •7.2.4.Функції культури
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •7.2.5.Kультура в контексті гуманізму
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •7.2.6.Філософія культури України
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Рекомендована література
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •7.3.1.Сутність релігії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •7.3.2.Структура і функції релігії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософі
- •7.3.3.Духовний досвід: вільнодумство і релігія
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •7.3.4.Наукова і релігійна картини світу
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •7.3.5.Філософсько-символічні смисли релігії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 7 • Філософія символічного світу
- •Систематичний курс філософії
- •Контрольні запитання і завдання
- •Рекомендована література
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •8.1. Визначення предмета філософії освіти
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •8.2. Єдність мудрості і знання в освіті
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •8.3. Система цінностей в освітньому процесі
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •8.4.Самоствердження особистості в освітній діяльності.
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •8.5. Філософія освіти в трансформаціях соціально-культурного буття
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософїї
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •8.6. Перспективи особистості в концепті філософії освіти
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 8 • Філософія освіти
- •Основні терміни і поняття
- •Рекомендована література
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •9.2.Гносеологічний аналіз економічної теорії
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Систематичний курс філософії
- •9.3. Філософські принципи обґрунтування економіки
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Систематичний курс філософії
- •9.4. Гуманістичний вимір економіки
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Систематичний курс філософії
- •9.5. Інституційний зміст економіки
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 9 • Філософія економіки
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Рекомендована література
- •Систематичний курс філософії
- •Філософія техніки
- •Розділ 10 * Філософія техніки
- •10.1. Філософія техніки: становлення та предмет вивчення
- •Систематичний курс філософії
- •10.2. Техніка в історії людства
- •Розділ 10 • Філософія техніки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 10 * Філософія техніки
- •10.3. Філософське поняття техніки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 10 • Філософія техніки
- •10.4. Проблематика досліджень у філософії техніки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 10 • Філософія техніки
- •10.5. Характеристики техніки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 10 • Філософія техніки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 10 • Філософія техніки
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 10 • Філософія техніки
- •Основні терміни і поняття
- •Рекомендована література
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації
- •11.1.Принципи філософського передбачення
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації
- •Систематичний курс філософії
- •Найвідоміші теорії майбутнього розвитку суспільства
- •Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації
- •11.2.Розвиток сучасного світу у вимірах глобалізації
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації
- •Систематичний курс філософії
- •Теорія ф. Енгельхарда: «Третя світова війна вже почалася»
- •Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації
- •11.3.Трансформація філософії в епоху глобалізації
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації
- •Систематичний курс філософії
- •Розділ 11. Перспективи філософії в умовах глобалізації
- •Систематичний курс філософії
- •Основні терміни і поняття
- •Контрольні запитання і завдання
- •Першоджерела
- •Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації Рекомендована література
- •Філософія: історичний і систематичний курс
- •Словник філософських термінів
- •Філософія: історичний і систематичний курс
- •Словник філософських термінів
- •Філософія: історичний і систематичний курс
- •Словник філософських термінів
- •Філософія: історичний і систематичний курс
- •Словник філософських термінів
- •Філософія: історичний і систематичний курс
- •Словник філософських термінів
- •Філософія: історичний і систематичний курс
- •Словник філософських термінів
- •Філософія: історичний і систематичний курс
- •Словник філософських термінів
4.3.Модуси самосвідомості людини
Силу соціального організму, що розвивається, становить людина — у творчості, праці, боротьбі за свої ідеали. Сутність людини як суб'єкта всіх видів діяльності — економічної, соціальної, політичної, культурно-духовної — виявляється завдяки взаємодії як з іншими суб'єктами, так і з власним середовищем проживання — суспільством. Вона досліджується в системі: люди-на-світ, людина-суспільство, людина-людина. У соціально-культурному бутті відбувається процес формування і становлення людської особистості — її свободи, духовності, відносної автономності від суспільства, вибір мети життєдіяльності, світоглядних орієнтацій.
Людина визначається не матеріальними, фізичними, фізіологічними характеристиками, а духовними, ідеальними, доцільними мотивами, які й роблять її людиною. Інакше як пояснити відмову Сократа втекти з ув'язнення?
Людина як людина — це індивід, персонально атомарна, психофізіологічно неподільна, соціально-культурна, екзистенціальна організація. Для себе «Я» відкривається як найзначніша одиниця у світі, яка переважає будь-які Абсолюти.
«Пізнай самого себе» як мікроустановка — чи не перший прорив у знеособленості. Проте вона не переросла в норму життя. Другий прорив — християнство з індивідуалізованою технікою богоспілкування: Бог особистісно відчужений за формою, але не в почутті. Третій — етизація («совість», «обов'язок», «честь») спілкування в умовах феодалізму. Четвертий — Відродження — гуманізм, активна діяльність за вибором, за особистісним бажанням, що інтегрує такі основи особистості, як свобода і культура.
Свобода розширює вузькі горизонти знеособленої свідомості, корпоративних спільнот, культивує суб'єктивність як дієздатну, діяльну субстанцію,
306
повноцінне життєлюбне «Я». Культура, вводячи індивіда у світ гуманітарних цінностей, досягає норморегулювання міжособистісних взаємодій, підносить людину до висоти відповідальності.
Людський індивід — явище соціальне. Він постає як буття «в собі» через вплив «іншого». Якщо «Я» захоче знайти себе, йому не обійтися без звернення на «Ти» і без визнання «Ми» (Г. Шпет). Основа формування особистісного — це постійний перехід зовнішнього у внутрішнє з нарощуванням власної величі, самозабезпечення, самовідкриття. Реалізація природи «Я» виявляється в особливому культуротворчому принципі його існування. Існування «Я» — результат попередньої загальнолюдської історії. Буття «Я» як гуманітарної структури також продукт культури, це — «буття тут», тепер, серед людей, зі своїм минулим і майбутнім. Реальна особистість як ціле — не одноактне буття, а рух від буття до буття.
___________________________________________________________
Особливе місце посідає людина в екзистенціально орієнованій філософії Г. Сковороди, в якій представлено весь людиножиттєвий розмай думок і почуттів, міркувань і емоцій, абстрактного й образно-символічного. «Все наше зовнішнє тіло саме собою нічим і ні в чому не діє. Але все воно підлегле думкам нашим. Думка, володарка його, знаходиться в безперервному хвилюванні день і ніч. Вона — то міркує, радить, визначення робить, примушує. А крайня наша плоть, як загнуздана скотина чи хвіст, мимоволі їй підкоряється... Отже, не зовнішня наша плоть, а наша думка — то є головна наша людина», — таке кредо Г. Сковороди. Як засновник класичної української філософії, Г. Сковорода утверджує домінантні напрями вітчизняної світоглядної ментальності, що знайшли своє відображення у поглядах представників українського романтизму, а потім — у філософії П. Юркевича. їх сутність — у «сродності» людини всьому світу, орієнтованість на неповторність особистісного існування. Головним у людині є не стільки «теоретичні» пізнавальні здібності, скільки емоційно-вольове єство її духу, серця, з якого виростає і думка, і прагнення, і відчуття.
____________________________________________________________________
Важлива роль у становленні «Я» належить комунікації — спілкуванню, контактам у стані персональної свободи, ненав'язаної відкритості, довільності, довіри, взаємовлроблення «Я» — «Ти». Людина не об'єкт, а представник людства. Особистість протистоїть не закону, не спільності, не «Ми», а безосо-бистісному, безвідповідальному. У цьому її призначення, її висока доля, якою є свобода переборення, творчості, а не рабства.
Завдяки комунікації сутнісна природа «Я» виявляється у встановленні мостів взаємності. «Я» не замкнене в собі, воно живе з іншими (публікою), для інших, розкривається у ставленні до інших. Здобуття особистісного відбувається через втрату біологічного, через усвідомлення перебування в культурі,
307
соціальній пам'яті. Залучення «Я» до особистісно-морального буття означає занурення в стихію високодуховного, наповненого ідеалами життя, яке керується законами не органічно-матеріального, а ціннісного існування. Коли сприйнятливість «Я» невисока, то піднесене приходить у занепад, особистість втрачає орієнтацію на ідеали, відбувається деградація «Я», що виявляється в поверненні до «природного стану». Особистісне «Я» виходить за межі буття «наявного». Вихід відбувається завдяки включеності «Я» в рухомі, мінливі поведінкові контексти, що підкреслюють його екзистенціальність.
Володіння собою. Це — не екзистенціальний, а субстанційний модус особистості. В її концептуальних джерелах знаходиться ніцшеанське: «людина є те, що вона є».
Натуру людини класична культура виражала в термінах раціональних: на противагу тварині людина — носій розумно-свідомого, доцільного. Неподільну монополію підірвав А. Шопенгауер, а потім Ф. Ніцше, які побачили у волюнтаризмі момент аморальної сваволі. О. Шпенглер, а за ним Е. Фром визначили межі суспільного аморального волюнтаризму: метаморфоза переходу «культури» в «цивілізацію», «бути» в «мати». Як наслідок сенсом життя стало не життя, а відчужене здобуття життєвих благ. Векторний ланцюг: «потреба — користь — бажання — комфорт — примха» точно організовує розвиток людства, проте для нього небезпечний. Порушивши внутрішній баланс, людство стало споживачем. Невиправне зубожіння природного і духовного середовища проживання веде до розуміння, що характеристикою прогресу не можуть бути одномірні споживацькі інтереси. Вони ведуть до біоцентричної орієнтації існування.
Обов'язок. Сукупність обов'язків, які приймає особистість у ракурсі її соціальних і гуманітарних ролей. Джерело зовнішнього обов'язку — правила суспільного життя. Корінь внутрішнього обов'язку — совість. Обов'язок відносний, його абсолютизація — фікція, яка не пояснюється ні історично, ні психологічно, не знаходить жодних виправдань ні в термінах культури, ні в термінах науки. Легко проповідувати обов'язок, але дуже важко встановлювати його правила та виконувати їх.
Питання життя, смерті, вибору, свободи «обходять» індивіда і наштовхуються на відчужені суспільні інститути. Щоб ненависть не виявилася мірилом любові, а зло генератором добра, потрібно вийти за рамки раціоналістичних схем створення універсальних обов'язків. Справа не в універсальності, а в гідності свідомості. Висока моральність, обов'язок забезпечуються не розумом, а прихильністю. Суб'єкт обов'язку — взаємний поклик душі.
Свобода. Якщо рабство — стан безтурботності, то свобода — завжди турбота. У світі феноменальному, де людина підневільна, залежна, де вона зв'язана умовами, заборонами, обов'язком, стиснута рішеннями, свободи не існує. Людина як біосоціальна істота підлегла і законам природи, і законам суспільства. Свобода, або відсутність пут, кордонів, наявність безмежної, довільної ініціативи, є духовна творчість.
308
Плоть породжує плоть за необхідності, дух породжує дух зі свободи, власної величі. Світопорядок нічого не виправдовує, оскільки не середовище створює людину, а людина середовище, все (і себе) виправдовує Творець. Добро і зло не поза людиною, вона сама — їх зосередженість. Наділена свободою волі людина самостійна, за покликом вершить суд правий і неправий.
Звідси постає проблема свободи і відповідальності. У класичному варіанті суб'єкт дії несе відповідальність за її наслідки. Як носій відповідальності суб'єкт повинен бути самостійним і вільним, передбачити наслідки своїх дій, а це можливо лише тоді, коли він діє самостійно, а не як «гвинтик у колесі». Нарешті, суб'єкт дії повинен нести відповідальність перед кимось: судом, керівником, Богом або власною совістю. Етику відповідальності можна також назвати етикою конструктивності — суб'єкт конструює свої дії, характер яких не заданий спочатку.
Там, де суб'єкт є учасником групи, де через розподіл функцій у принципі неможливо передбачити наслідки своїх дій, необхідна нова, некласична концепція відповідальності. В індустріальному суспільстві суб'єкт вирішує завдання правильної організації справи, управління ходом її здійснення; відповідальність тепер пов'язана не з абсолютною свободою людини, а з нормами і функціями демократичного суспільства. Класичній концепції відповідальності співмірне поняття абсолютної свободи автономного суб'єкта. Некласична концепція відповідності має за свою паралель вільне суспільство, вимоги якого необхідно враховувати кожному.
Смерть і безсмертя. М. Цветаєва вважала, що катом є той, хто дарує смерть, а не полишає життя. У першому випадку життя припиняється як природне явище, в другому — життя продовжується як явище історико-культурне. Однак, головне — пам'ять. Померти, зникнути — доля незавидна, пов'язана із забуттям. Забути — означає «відкинути» людину; забуваючи людей, ми засвідчуємо для себе їх нікчемність. Міра значимості прожитого кожним життя — ґрунтовність людської пам'яті.
Фізичне безсмертя недосяжне. Людська індивідуальність смертна, реалізується в модусі «буття до смерті». В останньому — таємниця існування: жити — вмираючи, вмираючи — жити. Нерв екзистенції — у часі особистого життя. В. Франкл наводить міркування: досить уявити, що скульптору відпущено обмежений час на те, щоб закінчити свій твір. Більше того, йому навіть не повідомляється конкретний термін закінчення роботи. Тому він не може здогадатися, коли йому буде наказано зупинити роботу, і чи не пролунає ця вимога в найближчу хвилину. Таким чином він просто зобов'язаний кожного разу максимально використовувати відведений йому час — інакше вся його робота може раптово перерватися. Але, навіть якщо час закінчується до того, як робота завершена, то це (ніякою мірою) не обезцінює її. Фрагментарність життя не зменшує його сенсу. Із тривалості терміну життя ми ніколи не зможемо вивести міру його осмислення. Глибина життя, його сенс — у справі, яку продовжують учні, в пам'яті нащадків.
309
Часу відпущено мало всім, тому людська свідомість сформувала світоглядно-екзистенціальні напрями — орієнтири: апатичне, байдуже існування, наївний цинізм простодушної ідеології: «помреш — трава виросте, от і все»; атакуюче існування: «з неба — найвищих зірок, на землі — всіх насолод». Світоглядно-ідеологічна установка «не пропустити своє» за будь-яких обставин; типове існування: людина — єдність індивіда й особистості. Індивід біологічний, особистість соціокультурна. Індивід скінчений, особистість нескінченна. Індивід залишає слід у виді, особистість — у духовній спадщині. «Я вже немолодий і люблю життя, — говорив Б. Рассел. — Але я не став би принижуватися і тремтіти від страху перед думкою про смерть. Щастя не перестає бути щастям, коли воно коротке, а думки і любов не позбавлені своєї цінності через те, що мінливі. Багато людей трималися з гідністю на ешафоті; ця гордість повинна навчити нас бачити істинне місце людини у світі».
Мудра, достойна людина помирає як і дурна, негідна. Але про одну пам'ятають, а про другу забувають. Пам'ять —загальне визнання —робить тлінне неперехідним, вічним. Вона змушує, зобов'язує самовіддано, достойно творити та жити.
Почуття життя. Опорний пункт існування — не темне лоно буття, як вважав Гайдеггер, а вітальність (життєвість) — абсолютна реалізація життя в погра-ничних точках народження і смерті, які містяться в тріаді Августина: «буття — життя —розуміння», «розум — знання —любов», «пам'ять —розуміння — воля». Життя — найвища цінність, і тому не потрібно плутати це поняття зі смертю. Кожне з них є самим собою. Смерть не подія, а пережите життя, якого шкода.
Переходу світу в міраж, в уявне, примарне перешкоджає почуттю життя, яке кладе край сюрреалістичному чванству, суєтності, хитрощам,- що породжують програми руйнування людей, їх «Я».
Гра. Вид непродуктивної діяльності, що орієнтується на свободу, а не на необхідний результат; генетично близька художньо-виконавчій поведінці, ко-ригтується ідеалами; мотивована насолодою, почуттям сили, повнотою природи. Противагою переродження нашого часу у «футбольну епоху» (Ортега-і-Гассет) є практична свідомість, яка демонструє, що життя не гра, а гра в житті — не самоціль. Гра має керувати високим, лише тоді вона набуває рис солідарності, екзистенціальної повноцінності.
Близькість. Сутність «Я» виявляється не в інтеграції в різні спільності, а в єдності душ. Нескінченний самодіалог (спілкування з собою), нескінченна нікчемність індивідуального буття заради існування «Я» вводить в ніщо, яке визначається як самоізоляція — «буття для себе». Дійсне «Я» має місце остільки, оскільки співвідноситься з «іншими» - «Ми», «Вони», «Ти». Друге «Я» (alter ago) не двійник «Я», а рівноцінне йому, обов'язкове для нього, гідне його начало.Книга, в якої немає антикниги, недосконала (X. Борхес).
Любов. У філософському розумінні вона є багатовимірним феноменом. Проявляється як стійка установка на значимість іншого, диференціюється за рівнем інтенсивності, повноти, напруженості чуттєвих претензій.
310
_______________________________________________________________________
Градації любові: агапе — жагуче жертовне почуття від природної близькості, прихильності, співпереживання. Любити — означає бути щасливим щастям іншого; філія — пристрасне бажання, симпатія. За легендою, при народженні Венери бог багатства побрався з богинею бідності, від цього шлюбу з'явилася любов. Подібно до матері вона бідна, аналогічно батьку прагне до прекрасного. Те, заради чого ми любимо, значно більше того, що ми любимо. Любов не зумовлюється актами волі, вона безпосередня, чуттєво виражає вкорінене в нас прагнення до ідеального; ерос — прагнення, прихильність, пристрасть. Любов не можна порівнювати, вона починається не з тілесного, а з багатовимірності особистості. Обособления чи духовного, чи тілесного в любові веде або до нежиттєздатного платонізму, або до бездуховного сексуалізму; прагма — любов за розрахунком, вигодою, користю. Це не почуття, а його імітація; модус — кокетство, тимчасовий флірт без зобов'язань; манія — ірраціонально-одержима, хвороблива пристрасть, яка передбачає «розчинення» власного «Я» в об'єкті прагнення.
Усі наведені складові любові говорять про те, що вона, поряд із вірою та надією — цінність нетлінна; без любові людина лише примітивно-чуттєва тварина.
Віра. Емоційно-вольова форма освоєння дійсності. Принцип віри не універсальний (для всіх), а персональний (для кожного). Віра як межовий феномен об'єднує розум і почуття. На відміну від логіки віра не пояснює світ, на відміну від емоцій вона не відображає його, а передбачає прийняття обставин в ракурсі рішучої переконаності в їх справедливості, адекватності, досконалості.
Надія.Її можна зрозуміти як малозабезпечену претензію на володіння чимось. Надія — гарний сніданок, але погана вечеря (Ф. Бекон). Надія — духовна домінанта суб'єктивної позиції, тяжіння до мети, попереднє переживання бажання; вона — персонально мобілізуючий ресурс, який мотивує і цілеспрямовано орієнтує поведінку.
Тривога. Невмотивований страх, який виявляється як невиразне, стійке почуття персональної небезпеки. Світ такий, яка людина. Зміцнення влади міфу веде до переважання мінорних тонів життя, що детермінує екзистенціальну тривогу («загибель», «сутінки» культури). Ж. Марітен говорив: «Коли в людини пробуджується інтерес до інтуїції буття, у неї водночас прокидається інтерес до інтуїції суб'єктивності; вона вловлює ніколи не згасаючим осягненням той факт, що вона є «Я». І сила такого відчуття може бути настільки великою, що поведе її до цієї героїчної аскези порожнечі та знищення, завдяки якій екстатично досягається субстан-ційне існування «Я» і відчуття безмежного «Я» одночасно». Виходячи з цього, можна сказати, що філософська антропологія спрямована на осяг-
311
нення цілісності людини, на вироблення власних засобів її пізнання і самопізнання, а за їх допомогою на виявлення гідного вільної людини місця у світі