- •Тема: Введення в спеціальність
- •1. Клініко-діагностична лабораторія – структурний підрозділ лікувального закладу
- •2. Зміст предмету та цілі досліджень
- •3. Значення досліджень для діагностики, прогнозу та лікування захворювань
- •4. Обов’язки - лаборанта та техніка безпеки при роботі в кдл
- •Тема: Дослідження сечі. Теорія сечоутворення. Фізичні властивості сечі в нормі та при патології
- •1. Короткі відомості про будову нирок та сечовидільних шляхів
- •2. Фільтраційно-реабсорбційно-секреторна теорія сечоутворення
- •3. Сеча – біологічний матеріал. Правила збирання сечі для досліджень
- •4. Діагностичне значення дослідження сечі
- •5. Фізичні властивості сечі в нормі та їх патологічні зміни при захворюваннях нирок та інших органів та систем
- •6. Дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького
- •Тема: Хімічне дослідження сечі
- •1. Причини та види протеїнурій
- •2. Причини і види глюкозурій
- •3. Зв'язок вуглеводного обміну з жировим
- •4. Кетонемія і кетонурія
- •5. Пігменти сечі. Порушення пігментного обміну
- •6. Кров і кров’яні пігменти у сечі
- •Тема: Мікроскопічне дослідження сечі
- •1. Значення мікроскопічного дослідження сечових осадів
- •2. Характеристика елементів неорганізованого осаду кислої та лужної сечі
- •3. Характеристика елементів організованого осаду сечі
- •4. Орієнтовний і кількісний методи дослідження сечових осадів
- •5. Сеча при деяких захворюваннях нирок і сечових шляхів
- •Тема: Дослідження шлункового соку
- •1. Основні відомості про будову та функції травного каналу
- •2. Склад шлункового соку в нормі та його патологічні зміни
- •3. Методи отримання шлункового соку. Поняття про базальну та стимульовану секрецію
- •4. Фізико – хімічні властивості шлункового соку
- •5. Поняття про дебіт соляної кислоти
- •6. Мікроскопічне дослідження шлункового соку
- •Беззондові методи дослідження шлункової секреції
- •Тема: Дослідження дуоденального вмісту
- •1. Структура та функції жовчного міхура і жовчних шляхів
- •Отримання жовчі. Уявлення про трифазний метод зондування
- •Фракційний метод зондування: його переваги, методика, діагностична цінність
- •Фізичні властивості жовчі:кількість,колір, прозорість, консистенція,реакція,відносна густина
- •Мікроскопічне дослідження жовчі:елементи запального походження, кристалічні утворення, паразити
- •Тема: Копрологічне дослідження
- •1. Склад калу в нормі. Правила взяття матеріалу та доставки його в лабораторію
- •2. Макроскопічне дослідження калу: кількість, колір, консистенція, форма, запах, реакція, домішки
- •3. Хімічне дослідження калу: кров, стеркобілін, білірубін, білок і муцин
- •4. Мікроскопічне дослідження калу: залишки їжі,клітинні елементи, кристалічні утворення, флора, яйця гельмінтів
- •5. Копрологічні синдроми
- •Тема: Дослідження цереброспінальної рідини
- •Склад та фізіологічне значення спинномозкової рідини
- •2. Методи отримання спинномозкової рідини. Особливості дослідження
- •3. Фізичні властивості спинномозкової рідини: кількість,колір, прозорість, реакція, відносна густина; виявлення фібринозної плівки
- •4. Хімічне дослідження спинномозкової рідини
- •5. Мікроскопічне дослідження: підрахунок цитозу, морфологічна характеристика елементів спинномозкової рідини
- •Тема: Дослідження рідин із серозних порожнин
- •1. Характеристика серозних порожнин. Механізм утворення випоту
- •2. Фізико – хімічні властивості та клітинний склад випітних рідин
- •3. Загальна характеристика транссудату та різних видів ексудату
- •Диференціальна діагностика транссудату та ексудату
- •Тема: Гематологічні дослідження в кдл. Вчення про кровотворення
- •1. Склад і функції крові
- •Мал. 3.Формені елементи крові.
- •2. Загальні відомості про кровотворення
- •3. Унітарна теорія кровотворення
- •Мал. 4. Схема кровотворення
- •4. Принципи морфологічної диференціації клітин в забарвлених препаратах
- •5. Лейкопоез. Морфологія клітин гранулоцитарного і агранулоцитарного ряду
- •Тема: Еритропоез. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •1. Розвиток клітин еритроцитарного ряду
- •2. Особливості розвитку клітин нормобластичного ростка
- •3. Морфологічна характеристика еритроцитів
- •4. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •Тема: Тромбопоез і функції тромбоцитів. Тромбоцитопенії, тромбоцитопатії
- •1. Морфологія клітин тромбоцитарного ряду
- •2. Морфологічна характеристика тромбоцитів
- •3. Роль тромбоцитів в гемостазі
- •4. Тромбоцитопенії і тромбоцитопатії
- •Тема: Кількісні зміни лейкоцитів у периферичній крові. Лейкоцитарна формула
- •1. Кількісні зміни лейкоцитів: лейкоцитоз і лейкопенія
- •2. Лейкоцитарна формула. Абсолютна та відносна кількість лейкоцитів
- •3. Поняття про лейкемоїдні реакції
- •Дегенеративні зміни лейкоцитів
- •5. Вікові зміни складу крові
- •Тема: Анемії. Класифікація анемій. Характеристика та лабораторна діагностика різних видів анемій
- •1. Анемія – патологічний стан. Клініка анемій
- •2. Класифікація анемій
- •Гематологічна класифікація анемій
- •3. Лабораторна діагностика анемій
- •4. Характеристика гострої та хронічної постгеморагічної анемій
- •5. Залізодефіцитна анемія
- •7. Характеристика в12(фолієво)-дефіцитної анемії
- •8. Стисла характеристика гіпопластичних анемій. Лабораторна діагностика
- •9. Характеристика гемолітичних анемії
- •Тема: Гемобластози. Клонова теорія походження лейкозів. Характеристика та лабораторна діагностика гострих та хронічних лейкозів
- •Гемобластози. Лейкози. Етіологія, патогенез
- •Пухлинна прогресія в патогенезі гемобластозів
- •Класифікація лейкозів. Клінічна характеристика лейкозів
- •Класифікація гострих лейкозів
- •Класифікація хронічних лейкозів
- •4. Морфологічна і цитологічна характеристика лейкозних клітин
- •5. Гострий лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •6. Хронічний мієлолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •7. Хронічний моноцитарний лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •8. Еритремія. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Хронічний лімфолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •10. Мієломна хвороба. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •11. Лімфогранулематоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Тема: Геморагічні діатези. Дослідження системи гемостазу
- •Сучасні уявлення про загортальну систему крові. Поняття про гемостаз
- •Механізми гемостазу
- •Антизгортальна система крові
- •Судинно-тромбоцитарний гемостаз
- •Гемокоагуляційний гемостаз
- •Плазмові фактори зсідання крові
- •Геморагічні діатези. Класифікація
- •Стисла характеристика геморагічних діатезів. Лабораторна діагностика
- •Тема: Імунні властивості еритроцитів. Групи крові та резус-фактор
- •Антигени еритроцитів. Властивості а, в і Rh-антигенів
- •Антиеритроцитарні антитіла. Властивості
- •Групи крові. Діагностичне значення
- •Резус-фактор. Значення в медицині
- •Тема: Дослідження мокротиння. Диференціація елементів мокротиння
- •1. Анатомо-гістологічна характеристика дихальних шляхів і легень
- •2. Мокротиння – патологічний секрет. Правила відбору мокротиння
- •3. Фізичне дослідження мокротиння: кількість, запах, колір, характер, консистенція, форма, патологічні домішки
- •Мікроскопічне дослідження мокротиння: морфологія елементів мокротиння та діагностичне значення їх виявлення
- •Діагностична цінність дослідження мокротиння в разі захворювань легень і дихальних шляхів
- •Тема: Дослідження виділень зі статевих органів
- •1. Цитологічне дослідження мазка з піхви
- •2. Дослідження виділень піхви на ступінь чистоти. Характеристика ступенів чистоти піхви
- •3. Дослідження еякуляту. Отримання еякуляту. Фізичні властивості: колір, прозорість,в’язкість, реакція
- •4. Мікроскопічне дослідження. Морфологія елементів еякуляту.
- •5. Дослідження секрету передміхурової залози. Отримання, мікроскопічне дослідження, морфологія елементів. Діагностичне значення досліджень
- •6. Дослідження виділень зі статевих органів на трихомонади, гонококи, діагностичне значення дослідження
Мікроскопічне дослідження мокротиння: морфологія елементів мокротиння та діагностичне значення їх виявлення
Для мікроскопічного дослідження мокротиння перш за все використовують нативні препарати. Повноцінність дослідження залежить від правильного виготовлення та кількості переглянутих нативних препаратів. Для виготовлення нативних препаратів (не менше 2-3) вибирають з мокротиння всі підозрілі шматочки й утворення, які відрізняються від слизу, та домішки і переносять їх на предметне скло, накривають покривним скельцем. Препарат має бути тонким і не виходити за межі покривного скельця.
Елементи мікроскопії мокротиння поділяються на чотири групи: клітинні, волокнисті, кристалічні та флора.
Клітинні елементи.
Лейкоцити– клітини круглої форми, розміром 10-15 мкм, зернисті –нейтрофіли. Постійно виявляються в мокротинні, в слизистому –поодинокі в полі зору, а в гнійному або слизисто-гнійному –суцільно вкривають поле зору.
Еозинофіли – клітини круглої форми темніші за забарвленням, ніж нейтрофіли, мають у цитоплазмі густі, чіткі, що заломлюють світло, гранули й трапляються в мокротинні в разі бронхіальній астми та інших алергічних захворювань.
Еритроцити – круглі клітини зелено-жовтого кольору, діаметром менші ніж лейкоцити, без зернистості (незмінені еритроцити). Поодинокі еритроцити постійно виявляються в мокротинні. Наявність їх у великій кількості характерна длякров'янистого мокротиння. Під впливом гнилісних процесів еритроцити руйнуються й розрізнити їх неможливо – у таких випадках необхідно провести реакцію на "приховану" кров.
Плоский епітелій має вигляд плоских безбарвних клітин, у 10 разів більших за лейкоцити; має округлу або полігональну форму й невелике кругле ядро, розташоване в центрі клітин. Це злущений епітелій слизової оболонки ротової порожнини та носоглотки. Поодинокі клітини плоского епітелію також завжди виявляють у мокротинні, у великій кількості – якщо до мокротиння домішується слина, тому діагностичного значення не мають.
Циліндричний війчастий епітелій має вигляд видовжених клітин, розширених на одному кінці й звужених на іншому (форма келиха). На розширеному кінці клітини розміщені війки, а в звуженому кінці – овальне ядро. Розміщуються ці клітини групами, а в свіжому матеріалі можна спостерігати активний рух війок. Дуже часто циліндричний епітелій видозмінюється: втрачає війки, змінюється форма клітини (стає трикутною, веретеноподібною, круглою).
Виявлення в мокротинні циліндричного війчастого епітелію, що вистилає слизову оболонку трахеї та бронхів, свідчить про ураження відповідних органів дихальної системи (бронхіальна астма, бронхіт, трахеїт тощо).
Альвеолярні макрофаги – клітини ретикуло-гістіоцитарного походження, вільно рухаються до вогнища запалення й здатні до фагоцитозу. Мають овальну або круглу форму, розміром удвічі – втричі більші, ніж лейкоцити, ядро розміщене ексцентрично бобоподібної або круглої форми, в цитоплазмі містяться включення (фагоцитовані частинки темно-бурого кольору). Макрофаги фагоцитують частинки пилу, лейкоцити, еритроцити, бактерії тощо. У разі хронічних запальних процесів нерідко зазнають жирового переродження. Цитоплазма таких клітин заповнена краплями жиру (зернисті кулі).
Альвеолярні макрофаги трапляються в мокротинні у вигляді скупчень у разіпневмонії, бронхітів, професійних захворювань легень,а також у курців.Макрофаги виявлено також при новоутвореннях, актиномікозі, туберкульозі легенів.
Сидерофаги– це альвеолярні макрофаги, що містять гемосидерин у вигляді включень золотисто-жовтого кольору. Щоб віддиференціювати сидерофаги від альвеолярних макрофагів, що містять частинки пилу й нікотину, треба зробити реакцію на берлінську лазур, яка в сиде-рофагах є позитивною (гемосидерин, що міститься в сидерофагах забарвлюється в синій або синьо-зелений колір).
Пухлинні атипові клітини виявляють у мокротинні в разі новоутворень у легенях і бронхах. Ознаками злоякісності клітин є поліморфізм їх розмірів, порушення ядерно-цитоплазматичного співвідношення в бік збільшення ядра, наявність гіперхромних ядер; зміна форми ядра, наявність в ньому ядерець неправильної форми, мітоз клітин. Розташовуються ці клітини окремо або у вигляді скупчень (комплексів) без чітких меж. Поліморфізм розмірів клітини та форм ядер, безладне розміщення клітин в комплексі є характерною ознакою злоякісності.
Волокнисті утворення.
Еластичні волокна є елементами сполучної тканини, їх виявляють у мокротинні в разі таких паталогічних процесів, коли руйнується легенева тканина(абсцес легенів, туберкульоз, новоутвореннятощо). Виявлення еластичних волокон має діагностичне значення для диференціації абсцесу легені від гангренозного процесу.
Еластичні волокна в нативному препараті мають вигляд блискучих, двоконтурних, волокнистих ниток, що іноді складаються в пучки, дуже часто вони повторюють будову альвеол. У разі туберкульозу легенів в скупченнях і обривках еластичних волокон виявляють мікобактерії туберкульозу.
Коралоподібні волокна в мокротинні характерні для таких хронічних захворювань легень яккавернозний туберкульоз. У порожнині каверни еластичні волокна вкриваються жирними кислотами й лугами і стають грубішими, мають горбисті потовщення, нагадують морськікорали.
Звапнілі волокна– це еластичні волокна, що просякнуті солями вапна. Вони втрачають свою еластичність, стають крихкими, ламкими й набувають вигляду пунктирної лінії, яка складається з окремих, сіруватих паличок, що заломлюють світло. Виявляють в мокротинні в аморфній масі солей вапна та крапель жиру, що вказує на наявність в легеняхзвапнілого казеозного розпаду, що характерно длятуберкульозу легенів.
Тетрада Ерліха– це елементи розпаду, що потрапляють у мокротиння із звапнованого первинного туберкульозного вогнища. До складу тетради Ерліха входять чотири елементи: 1) звапнілі еластичні волокна; 2) звапнілий казеозний детрит; 3) кристали холестерину; 4) мікобактерії туберкульозу.
Спіралі Куршмана– штопороподібні слизисті утворення, що складаються з осьової частини – блискучої товстої звивистої центральної нитки, огорненої мантією – рідким слизом.
Спіралі Куршмана розглядають за малого збільшення мікроскопа. Під час дослідження за великого збільшення по периферії спіралі можна бачити еозинофіли, клітини циліндричного епітелію, кристали Шарко-Лейдена. Спіралі Куршмана виявляють в мокротинні в разі захворювань дихальних шляхів, що супроводжуються бронхоспазмом (бронхіальна астма, астмоїдний бронхіт, пухлини бронхів.
Кристалічні утворення.
Кристали Шарко-Лейдена мають вигляд безбарвних, прозорих витягнутих ромбів різної величини. Як правило, виявляють у мокротинні, що містить еозинофіли. Утворення кристалів Шарко-Лейдена пов'язують з розпадом еозинофілів, тому дуже часто свіжовиділене мокротиння цих кристалів не містить, вони утворюються в ньому через 24-48 год їх наявність в мокротинні характерна длябронхіальної астми. Крім того, вони зустрічаються в разіеозинофільних бронхітів, глистних уражень легенів.
Кристали гематоїдину мають форму ромбів, зірок, голок, що збираються в пучки золотисто-жовтого кольору. Вони утворюються внаслідок розпаду гемоглобіну в безкисневому середовищі (крововилив у некротизовані тканини). У препаратах мокротиння розміщуються на тлі детриту та еластичних волокон, що свідчить пророзпад легеневої тканини.
Кристали гематоїдину слід відрізняти від зерен гемосидерину –золотисто-жовтих включень в цитоплазмі альвеолярних макрофагів.
Кристали холестерину мають вигляд безбарвних прямокутників з вирізаними кутами або східцеподібними виступами; розташовуються окремо або нашаровуються один на одного. Утворюються внаслідок розпаду жироперероджених клітин, затримки мокротиння в порожнинах і розміщуються на тлі детриту. Кристали холестерину виявляють в мокротинні в разігнійних процесів у легенях (абсцес), туберкульозу, новоутворень.
Кристали жирних кислот мають вигляд сіруватих голчастих утворень, розміщених на тлі детриту й бактерій; утворюються в разі застою мокротиння в порожнинах. Виявляють кристали жирних кислот при абсцесі легенів, бронхоектазі, туберкульозі.
Флора.
Мікрофлора. У забарвлених препаратах мокротиння виявляють різні мікроорганізми, які в невеликій кількості завжди наявні в дихальних шляхах здорової людини. За особливо несприятливих умов (переохолодження організму, зниження опірності) ця флора посилено розмножується, стає патогенною і спричинює захворювання.
Найважливіше діагностичне значення має виявлення в мокротинні мікобактерій туберкульозу, які є збудниками туберкульозу легенів. Мікобактерії туберкульозу – кислото- та спиртостійкі мікроорганізми, тому спосіб фарбування препарату за Цілем-Нільсеном дає змогу виявити й віддиференціювати їх від інших мікроорганізмів. За Цілем-Нільсеном мікобактерії туберкульозу забарвлюються фуксином у червоний колір (тонкі, злегка вигнуті палички різної довжини з потовщеннями на кінцях або посередині, розміщуються групами або поодинці), а всі інші мікроорганізми мають блакитно-синє забарвлення.
У мокротинні можна виявити такі мікроорганізми: стрептококи, стафілококи, пневмококи, клебсієли в забарвленихза Грамом препаратах. Бактеріоскопічне дослідження мокротиння має лише орієнтовне значення. Остаточне заключення про збудника цього захворювання можна зробити завдяки бактеріологічному дослідженню: посів мокротиння на живильні середовища та одержання чистої культури.
Грибкова флора. У разі грибкових уражень легенів в мокротинні можна виявити збудників захворювання. Актиномікоз легенів спричинює променистий гриб – актиноміцет. У гнійно-кров'янистому мокротинні виявляють друзи цього мікроорганізма. Мікроскопічно – це округлі сплетіння ниток міцелію, які закінчуються колбоподібними утвореннями
У разі тривалого лікування антибіотиками можуть виникнутикандидозні пневмонії, які супроводжуються виділенням слизисто-гнійного, іноді кров'янистого мокротиння. Ці ураження спричинюють дріжджові гриби роду Candida. Під час мікроскопічного дослідження дріжджові гриби виявляють у вигляді безбарвних спор, що брунькуються, розміщених скупченнями, і ниток міцелію.
Пліснявий гриб роду Aspergillus має вигляд обривків широких ниток міцелію та круглих темно-зелених спор.