- •Тема: Введення в спеціальність
- •1. Клініко-діагностична лабораторія – структурний підрозділ лікувального закладу
- •2. Зміст предмету та цілі досліджень
- •3. Значення досліджень для діагностики, прогнозу та лікування захворювань
- •4. Обов’язки - лаборанта та техніка безпеки при роботі в кдл
- •Тема: Дослідження сечі. Теорія сечоутворення. Фізичні властивості сечі в нормі та при патології
- •1. Короткі відомості про будову нирок та сечовидільних шляхів
- •2. Фільтраційно-реабсорбційно-секреторна теорія сечоутворення
- •3. Сеча – біологічний матеріал. Правила збирання сечі для досліджень
- •4. Діагностичне значення дослідження сечі
- •5. Фізичні властивості сечі в нормі та їх патологічні зміни при захворюваннях нирок та інших органів та систем
- •6. Дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького
- •Тема: Хімічне дослідження сечі
- •1. Причини та види протеїнурій
- •2. Причини і види глюкозурій
- •3. Зв'язок вуглеводного обміну з жировим
- •4. Кетонемія і кетонурія
- •5. Пігменти сечі. Порушення пігментного обміну
- •6. Кров і кров’яні пігменти у сечі
- •Тема: Мікроскопічне дослідження сечі
- •1. Значення мікроскопічного дослідження сечових осадів
- •2. Характеристика елементів неорганізованого осаду кислої та лужної сечі
- •3. Характеристика елементів організованого осаду сечі
- •4. Орієнтовний і кількісний методи дослідження сечових осадів
- •5. Сеча при деяких захворюваннях нирок і сечових шляхів
- •Тема: Дослідження шлункового соку
- •1. Основні відомості про будову та функції травного каналу
- •2. Склад шлункового соку в нормі та його патологічні зміни
- •3. Методи отримання шлункового соку. Поняття про базальну та стимульовану секрецію
- •4. Фізико – хімічні властивості шлункового соку
- •5. Поняття про дебіт соляної кислоти
- •6. Мікроскопічне дослідження шлункового соку
- •Беззондові методи дослідження шлункової секреції
- •Тема: Дослідження дуоденального вмісту
- •1. Структура та функції жовчного міхура і жовчних шляхів
- •Отримання жовчі. Уявлення про трифазний метод зондування
- •Фракційний метод зондування: його переваги, методика, діагностична цінність
- •Фізичні властивості жовчі:кількість,колір, прозорість, консистенція,реакція,відносна густина
- •Мікроскопічне дослідження жовчі:елементи запального походження, кристалічні утворення, паразити
- •Тема: Копрологічне дослідження
- •1. Склад калу в нормі. Правила взяття матеріалу та доставки його в лабораторію
- •2. Макроскопічне дослідження калу: кількість, колір, консистенція, форма, запах, реакція, домішки
- •3. Хімічне дослідження калу: кров, стеркобілін, білірубін, білок і муцин
- •4. Мікроскопічне дослідження калу: залишки їжі,клітинні елементи, кристалічні утворення, флора, яйця гельмінтів
- •5. Копрологічні синдроми
- •Тема: Дослідження цереброспінальної рідини
- •Склад та фізіологічне значення спинномозкової рідини
- •2. Методи отримання спинномозкової рідини. Особливості дослідження
- •3. Фізичні властивості спинномозкової рідини: кількість,колір, прозорість, реакція, відносна густина; виявлення фібринозної плівки
- •4. Хімічне дослідження спинномозкової рідини
- •5. Мікроскопічне дослідження: підрахунок цитозу, морфологічна характеристика елементів спинномозкової рідини
- •Тема: Дослідження рідин із серозних порожнин
- •1. Характеристика серозних порожнин. Механізм утворення випоту
- •2. Фізико – хімічні властивості та клітинний склад випітних рідин
- •3. Загальна характеристика транссудату та різних видів ексудату
- •Диференціальна діагностика транссудату та ексудату
- •Тема: Гематологічні дослідження в кдл. Вчення про кровотворення
- •1. Склад і функції крові
- •Мал. 3.Формені елементи крові.
- •2. Загальні відомості про кровотворення
- •3. Унітарна теорія кровотворення
- •Мал. 4. Схема кровотворення
- •4. Принципи морфологічної диференціації клітин в забарвлених препаратах
- •5. Лейкопоез. Морфологія клітин гранулоцитарного і агранулоцитарного ряду
- •Тема: Еритропоез. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •1. Розвиток клітин еритроцитарного ряду
- •2. Особливості розвитку клітин нормобластичного ростка
- •3. Морфологічна характеристика еритроцитів
- •4. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •Тема: Тромбопоез і функції тромбоцитів. Тромбоцитопенії, тромбоцитопатії
- •1. Морфологія клітин тромбоцитарного ряду
- •2. Морфологічна характеристика тромбоцитів
- •3. Роль тромбоцитів в гемостазі
- •4. Тромбоцитопенії і тромбоцитопатії
- •Тема: Кількісні зміни лейкоцитів у периферичній крові. Лейкоцитарна формула
- •1. Кількісні зміни лейкоцитів: лейкоцитоз і лейкопенія
- •2. Лейкоцитарна формула. Абсолютна та відносна кількість лейкоцитів
- •3. Поняття про лейкемоїдні реакції
- •Дегенеративні зміни лейкоцитів
- •5. Вікові зміни складу крові
- •Тема: Анемії. Класифікація анемій. Характеристика та лабораторна діагностика різних видів анемій
- •1. Анемія – патологічний стан. Клініка анемій
- •2. Класифікація анемій
- •Гематологічна класифікація анемій
- •3. Лабораторна діагностика анемій
- •4. Характеристика гострої та хронічної постгеморагічної анемій
- •5. Залізодефіцитна анемія
- •7. Характеристика в12(фолієво)-дефіцитної анемії
- •8. Стисла характеристика гіпопластичних анемій. Лабораторна діагностика
- •9. Характеристика гемолітичних анемії
- •Тема: Гемобластози. Клонова теорія походження лейкозів. Характеристика та лабораторна діагностика гострих та хронічних лейкозів
- •Гемобластози. Лейкози. Етіологія, патогенез
- •Пухлинна прогресія в патогенезі гемобластозів
- •Класифікація лейкозів. Клінічна характеристика лейкозів
- •Класифікація гострих лейкозів
- •Класифікація хронічних лейкозів
- •4. Морфологічна і цитологічна характеристика лейкозних клітин
- •5. Гострий лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •6. Хронічний мієлолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •7. Хронічний моноцитарний лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •8. Еритремія. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Хронічний лімфолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •10. Мієломна хвороба. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •11. Лімфогранулематоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Тема: Геморагічні діатези. Дослідження системи гемостазу
- •Сучасні уявлення про загортальну систему крові. Поняття про гемостаз
- •Механізми гемостазу
- •Антизгортальна система крові
- •Судинно-тромбоцитарний гемостаз
- •Гемокоагуляційний гемостаз
- •Плазмові фактори зсідання крові
- •Геморагічні діатези. Класифікація
- •Стисла характеристика геморагічних діатезів. Лабораторна діагностика
- •Тема: Імунні властивості еритроцитів. Групи крові та резус-фактор
- •Антигени еритроцитів. Властивості а, в і Rh-антигенів
- •Антиеритроцитарні антитіла. Властивості
- •Групи крові. Діагностичне значення
- •Резус-фактор. Значення в медицині
- •Тема: Дослідження мокротиння. Диференціація елементів мокротиння
- •1. Анатомо-гістологічна характеристика дихальних шляхів і легень
- •2. Мокротиння – патологічний секрет. Правила відбору мокротиння
- •3. Фізичне дослідження мокротиння: кількість, запах, колір, характер, консистенція, форма, патологічні домішки
- •Мікроскопічне дослідження мокротиння: морфологія елементів мокротиння та діагностичне значення їх виявлення
- •Діагностична цінність дослідження мокротиння в разі захворювань легень і дихальних шляхів
- •Тема: Дослідження виділень зі статевих органів
- •1. Цитологічне дослідження мазка з піхви
- •2. Дослідження виділень піхви на ступінь чистоти. Характеристика ступенів чистоти піхви
- •3. Дослідження еякуляту. Отримання еякуляту. Фізичні властивості: колір, прозорість,в’язкість, реакція
- •4. Мікроскопічне дослідження. Морфологія елементів еякуляту.
- •5. Дослідження секрету передміхурової залози. Отримання, мікроскопічне дослідження, морфологія елементів. Діагностичне значення досліджень
- •6. Дослідження виділень зі статевих органів на трихомонади, гонококи, діагностичне значення дослідження
Тема: Еритропоез. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
Кількість годин – 2
План:
Розвиток клітин еритроцитарного ряду.
Особливості розвитку клітин нормобластичного ростка.
Морфологічна характеристика еритроцитів.
Морфоллогічні зміни еритроцитів при анеміях.
1. Розвиток клітин еритроцитарного ряду
Еритроцити становлять основну масу формених елементів крові, що циркулює. Утворення еритроцитів є кінцевою стадією еритропоезу.
В нормальних умовах еритропоез у дорослої людини відбувається лише в плоских кістках (ребрах, груднині, кістках тазу, черепа і хребців). Еритроцити розвиваються з клітин - попередників і на ранніх стадіях формування в них чітко виявляється ядро. По мірі дозрівання в еритроцитах накопичується гемоглобін, який утворюється в результаті ферментативних реакцій. Перед тим як потрапити в кровоток, клітини втрачають ядро – за рахунок екструзії (витискання) або розчинення ферментами. В деяких випадках (крововтрати, анемії) еритроцити утворюються швидше, ніж в нормі, і в цих випадках в кровоток можуть потрапляти незрілі форми, які містять ядро; очевидно, це відбувається тому, що клітини досить швидко залишають кістковий мозок.
Кількість еритроцитів в 1 літрі крові становить у нормі - для чоловіків 4,0∙1012∕л - 5,6∙1012∕л , для жінок – 3,7∙1012∕л - 5,0∙1012∕л - за Міжнародною системою одиниць(СІ). Застосовуються уніфіковані методи підрахунку еритроцитів в автоматичних лічильниках і в камері Горяєва.
Кількість еритроцитів у крові залежить від денного атмосферного тиску. На їх кількість впливають вік, стать, фізичні та емоційні навантаження, положення тіла, концентрація крові, сходження на висоту.
Найважливіша біологічна функція еритроцитів полягає в тому, що вона є посередниками між атмосферою і тканинами організму. В легенях еритроцити поглинають кисень і з допомогою кольорової частини гемоглобіну – гемохромогену – транспортують його по артеріальній системі в усі ділянки тканин, віддаючи кисень клітинам. У тканинах еритроцити з допомогою білкової частини гемоглобіну – глобіну – захоплюють вуглекислоту і транспортують її венозними шляхами через легені в атмосферу. Отже, еритроцити – це клітини, що рухаються по кровоносних судинах з поживними речовинами, а також відпрацьованими газами; це по суті величезна поверхня, що несе кисень і вуглекислоту, вони еластичні, не прилипають до стінок судин і не аглютинуються під час руху крові по судинах. Крім транспортних функцій, еритроцитам належить роль регулятора у вирівнюванні концентрації та врівноважуванні співвідношення іонів плазми, що сприяє підтриманню нормального кислотно-основного стану організму, а також іонної рівноваги плазми і водно-сольового обміну організму. Вони відіграють роль у регуляції системи зсідання крові. Цілі еритроцити, як і тромбоцити, впливають на утворення тромбопластину. Поява в крові, що циркулює, зруйнованих еритроцитів може сприяти гіперкоагуляції і тромбоутворенню. Еритроцити активно обмінюються ліпідами з плазмою крові, адсорбують і транспортують до тканин амінокислоти, біологічно активні речовини. Еритроцити людини містять понад 140 ферментів. Тривалість життя еритроцитів становить 90-120 днів.
Оцінку стану червоної крові можна дати на підставі комплексу досліджень: визначення кількості гемоглобіну, середнього його вмісту в одному еритроциті, кількості еритроцитів, а також визначення кольорового показника.
В нормі еритроцити руйнуються в селезінці, печінці та кістковому мозку клітинами системи фагоцитуюцих мононуклеарів.
Збільшення кількості еритроцитів найбільш характерне як для еритремії (поліцитемія, хвороба Вакеза), так і для вторинних еритроцитозів, внаслідок підвищеного утворення еритропоетинів. На відміну від справжньої еритремії, що виникає в результаті патологічної гіперпроліфферації еритроїдного, гранулоцитарного і тромбоцитарного відростків кісткового мозку і потребує цитостатичної терапії, еритроцитоз має реактивний характер і може бути оборотним (якщо вдається ліквідувати причину). Ці стани виникають при генералізованій тканинній гіпоксії, пухлинах, ішемії нирок, виразковій хворобі. Зменшення кількості еритроцитів спостерігається при гемолітичній анемії з укороченням тривалості життя еритроцитів різного ступеня, при постгеморагічній, залізодефіцитній, апластичній анеміях, а також тих, що обумовлені дефіцитом ціанокобаламіну, токоферолу ацетату, фолієвої кислоти, при механічному гемолізі.
Гемоглобін – основний компонент еритроцитів. Це дихальний забарвлений пігмент, що здійснює основну функцію крові – перенесення кисню. За хімічною природою гемоглобін належить до хромопротеїдів і містить у своєму складі білок (глобін) та залізовмісну простетичну групу (гем). Існують фізіологічні й патологічні види гемоглобіну. До фізіологічних належать НbА (гемоглобін дорослого) і НbF (фетальний гемоглобін, що становить основну масу гемоглобіну плода і зникає майже повністю до другого року життя дитини); патологічні виникають в результаті природженого, що передається спадково, дефекту утворення гемоглобіну. Зміни його молекулярної структури (амінокислотного складу) є основою розвитку гемоглобінопатій, віднесених до молекулярних хвороб.
Останні можуть стати причиною розвитку тяжких анемій гемолітичного типу.