2. Мокротиння – патологічний секрет. Правила відбору мокротиння

Мокротиння– це патологічний секрет, що утворюється в разі захворювань дихальних шляхів і легенів та виділяється під час кашлю або відхаркування. У здорових людей, за винятком курців, співаків і викладачів, мокротиння не виділяється. Мокротиння за своїм складом неоднорідне. Складається зі слизу (секрету слизової оболонки дихальних шляхів), гною, крові, набрякової (серозної) рідини, фібрину, причому одночасна наявність усіх цих елементів не обов'язкова.

Склад та пов'язані з ним властивості мокротиння залежать від характеру патологічного процесу в органах дихання.

Дослідження мокротиння має велике діагностичне значення для розпізнавання запальних і деструктивних процесів у легенях і дихальних шляхах, а також для виявлення збудника захворювання (наприклад, у разі туберкульозу легенів). Дослідження мокротиння дає змогу визначити ступінь вираженості паталогічного процесу та його гостроту.

Правила збирання мокротиння.

Найчастіше мокротиння збирають для проведення загального клінічного дослідження, для дослідження під мікроскопом його морфологічної картини. Дуже часто мокротиння досліджують для виявлення мікобактерій туберкульозу.

Дослідження на мікобактерії туберкульозу проводять періодично. На клінічний аналіз треба відправляти свіжий матеріал, зібраний у чисту скляну посудину, що запобігає його окисленню та висиханню. Хворим зручніше збирати мокротиння в індивідуальні кишенькові градуйовані плювальниці з темного скла, кришки яких закручуються. Цей посуд легко мити й дезінфікувати, він зручний як для хворого, так і для доправлення матеріалу в лабораторію.

Мокротиння збирають зранку до їди (домішки їжі заважають дослідженню). У носовій частині носоглотки та порожнині рота до мокротиння примішуються слина, секрет носоглотки тощо, які заважають дослідженню. Для запобігання примішування цих домішок до мокротиння перед збиранням матеріалу пацієнт має ретельно прополоскати рот і зів перевареною водою. Спльовуючи мокротиння, пацієнт не повинен забруднювати зовнішні краї і стінки скляної посудини.

Бажано якомога швидше дослідити зібраний матеріал, якщо такої можливості немає, зберігати мокротиння слід в холодильнику або прохолодному місці.

Часто мокротиння є інфікованим матеріалом, тому після дослідження його знезаражують.

Клінічний аналіз мокротиння включає вивчення фізичних властивостей, мікроскопічне та бактеріоскопічне дослідження. Хімічне дослідження не має великого діагностичного значення, як правило, обмежуються мікрохімічною реакцією на гемосидерин.

3. Фізичне дослідження мокротиння: кількість, запах, колір, характер, консистенція, форма, патологічні домішки

Досліджуване мокротиння переносять у чашку Петрі, розміщуючи на чорному й білому тлі, визначають фізичні (загальні) властивості.

Кількість мокротиння може бути різною: від незначної (2-5 мл), наприклад у разі гострого бронхіту, бронхіальної астми, катару верхніх дихальних шляхів, до досить значної (200-300 мл і більше), що найбільш характерно для захворювань, що супроводжуються утворенням порожнин в органах дихання (абсцес, гангрена, бронхоектатична хвороба).

Кількість мокротиння визначають в скляній градуйованій посудині. Якщо зібране мокротиння залишити стояти, то через деякий час воно може розподілитися на шари. У разібронхоектазів, гангрени легенів, гнилісного бронхітумокротиння ділиться на три шари: верхній – пінявий (слиз), середній –серозний (з опалесценцією) і нижній – пухкий, дрібнозернистий (гній). У хворих на туберкульоз легенів нижній шар мокротиння грудкуватий, бо складається з великих грудочок, вкритих слизом. У разіабсцесу легенів мокротиння при стоянні ділиться на два шари: верхній – серозний і нижній – гнійний, жовтого кольору.

Запах. Свіжовиділене мокротиння запаху не має. Гнилісний запах – характерний для абсцесу, гангрени легенів, а також для гнилісного бронхіту, коли до мокротиння приєднується гнилісна флора. Сморідний запах мокротиння має у разі розпаду легеневої тканини (рак).

Характер мокротиння визначається за його складом. Під час опису компонент, що переважає ставиться на друге місце. За характером розрізняють:

• слизисте мокротиння – безбарвне, склоподібне, в'язке, тягуче – виділяється на початкових стадіях бронхіту та бронхіальної астми;

• гнійне мокротиння – без домішок слизу трапляється дуже рідко, виділяється, наприклад, у разі прориву емпієми в просвіт бронха, бронхоектазах;

• слизисто-гнійне або гнійно-слизисте мокротиння характерне для більшості запальних процесів у легенях, бронхах і трахеї; каламутна в'язка маса, в якій тісно перемішані гній та слиз;

• кров'янисте мокротиння, що містить прожилки або згустки крові, виділяється в разі туберкульозу легенів, пухлин (рак легені);

• серозне мокротиння – рідке, піняве – часто спостерігається під час набряку легень, іноді домішки крові забарвлюють його в рожевуватий колір.

Колір залежить від характеру мокротиння. Сірий або сірувато- жовтий спостерігається в слизисто-гнійного, жовтувато-сірий – у гнійно-слизистого мокротиння. Жовтий колір має астматичне мокротиння через скупчення в його грудочках еозинофілів. Червоний, бурий, іржавий, малиновий колір має мокротиння з домішками крові. Коричневого (шоколадного) або бурого кольору мокротиння набуває внаслідок руйнування гемосидерину. Наявність білірубіну може забарвлювати його в жовтий або зеленуватий колір. Чорний колір – зумовлений домішками вугільного пилу.

Консистенція мокротиння залежить від його характеру і може бути:

• тягучою – за наявності слизу;

• в'язкою або помірно-в'язкою – за наявності домішок гною,

• рідкою – за наявності крові або серозної рідини;

• драглистою – за наявності фібрину та слизу.

Тягуче мокротиння виявлено в разі крупозної пневмонії, в'язке – в разі хронічних бронхітів, бронхопневмоній, бронхоектазів, абсцесу легень, рідке – в разі легеневої кровотечі, набряку легень, драглисте – в разі алергічних бронхітів, бронхіальної астми.

Форма. Розрізняють мокротиннязернисте, грудкувате та клаптеподібне. Як правило, мокротиння має грудкувату (зумовлене грудками слизу), клаптеподібну або змішану (грудкувато-клаптеподібну) форму. Грудкувато-клаптеподібна форма – характерна для тяжкого запалення легенів з деструкцією або для раку легені, коли в слизу містяться клаптики легеневої тканини. У разі посиленої ексфоліаціїї (злущення) епітелію альвеол при пневмонії, коли в мокротинні міститься велика кількість зліпків з альвеол, форма мокротиння зерниста.

Патологічні домішки, які видно неозброєним оком:

• спіралі Куршмана – звивисті, спіралеподібні слизові трубчасті утворення білуватого кольору, різко відмежовані від іншої слизистої маси мокротиння, мають діагностичне значення в разі бронхіальної астми;

• фібринозні згустки – мають вигляд клубочків білувато-червоного кольору, еластичної консистенції і складаються зі слизу та фібрину. Після промивання у воді фібринозні згустки набувають вигляду білуватих гіллястих зліпків з бронхів до 10 см і навіть 18 см завдовжки, трапляються в мокротинні в разіфібри­нозного бронхіту, крупозної пневмонії;

• рисоподібні тільця (лінзи Коха) – непрозорі щільні утворення сирнистої консистенції, зеленувато-білого кольору, завбільшки з головку булавки. Вони утворюються в кавернах і міс­тять продукти жирового розпаду, детрит, звапнілі коралоподібні волокна, кристали холестерину й велику кількість мікобактерій туберкульозу. Виявляють в мокротинні в разі каверзного тубер­кульозу легенів;

• пробки Дітриха – гнійні грудочки білувато-сірого або жовто-сірого кольору завбільшки від головки булавки до боба, з різким неприємним запахом. До їх складу входять продукти клітинного розпаду, детрит, кристали жирних кислот і бактерії. Виявляють в мокротинні в разі бронхоектазів, гангрени легенів;

• некротизовані клаптики легеневої тканини можуть з'являтись в мокротинні під час деструктивних процесів у легеневій тканині (гангрена легенівіабсцес легенів). Вони чорного кольору, різної величини;

• клаптики пухлини легені виявляються в мокротинні в разі новоутвореньу легенях і бронхах. Вони мають вигляд щільних сіруватих, буруватих або кров'янистих крихкуватих утворень різної величини;

• друзи актиномікозу – дрібні зернинки білуватого або зеленувато-сіруватого кольору, вкриті гноєм. Променистий грибок – збудник актиномікозу має типову форму і його можна виявити під час мікроскопічного дослідження.

У мокротинні можна також виявити яйця й личинки глистів, гачки ехінокока та обривки його оболонки. У мокротинні можуть виявлятися легенева двовустка та аскариди, плісняві й дріжджові гриби.

Сторонні тіла виявляють у мокротинні випадково. Це можуть бути: насіння, кісточки ягід, колоски злакових, монети, голки тощо. Видимі домішки, які не мають діагностичного значення – це залишки їжі, слина, що потрапила з порожнини рота, і слиз із носоглотки.