4. Хімічне дослідження спинномозкової рідини

Під час дослідження хімічного складу спинномозкової рідини велике практичне значення має визначення білка та білкових фракцій, а також глюкози й хлоридів.

Білок. У нормі вміст білка в спинномозковій рідині становить 0,15-0,3 г/л, майже в 300 разів менше, ніж у крові, в новонароджених – 0,6-0,9 г/л. Кількість білка в рідині визначають методом Брандберга-Робертса-Стольнікова або фотометричним методом.

Збільшення загальної кількості білка в спинномозковій рідині називається протеїнорахією. Протеїнорахія та зміни співвідношення білкових фракцій є важливим лікворологічним симптомом, що свідчить про ураження ЦНС і оболонок мозку.

Протеїнорахія різко виражена у разі гнійного менінгіту, пухлин ЦНС, травм, коли порушується гемодинаміка в головному й спинному мозку і надходження білка з плазми крові в спинномозкову рідину збільшується. Особливо зростає рівень білка в рідині за наявності пухлин спинного мозку. У разі інших захворювань ЦНС і оболонок мозку (енцефаліт, туберкульозний і серозний менінгіт) протеїнорахія виражена слабо.

Зниження вмісту білка в спинномозковій рідині характерно для гідроцефалій та гіперсекрецїї спинномозкової рідини.

Велике практичне значення для діагностики захворювань ЦНС і оболонок мозку має визначення співвідношення білкових фракцій у спинномозковій рідині. Білок спинномозкової рідини складається з альбумінів і глобулінів, відношення глобулінів до альбумінів (глобуліново-альбуміновий індекс – Г/А) коливається в межах 0,2-0,3. Існує думка, що нормальний вміст білка в рідині ще не є свідченням відсутності патологічного процесу в ЦНС, в той час як порушення співвідношення білкових фракцій достовірно підтверджує органічне ураження ЦНС. У разі злоякісних пухлин мозку та запальних захворювань ЦНС в спинномозковій рідині збільшується фракція грубодисперсних білків – глобулінів і зменшується фракція дрібнодисперсних білків – альбумінів (Г/А індекс значно збільшується).

Для орієнтовної оцінки співвідношення білкових фракцій в спинномозковій рідині слугують глобулінові реакції (реакція Панді та реакція Нонне-Апельта). Позитивна глобулінова реакція свідчить про підвищення вмісту глобулінів в спинномозковій рідині.

Для більш точного уявлення про співвідношення глобулінів і альбумінів у спинномозковій рідині проводять кількісне визначення білкових фракцій методом електрофорезу на папері та агарі.

Доброякісні пухлини головного мозку зумовлюють незначні зміни співвідношення білкових фракцій спинномозкової рідини, злоякісні пухлини – навпаки: відбувається зменшення кількості альбумінів, α₁- і α₂-глобулінів і збільшення вмісту β- і γ-глобулінів. У хворих із запальними процесами ЦНС (особливо з хронічними запаленнями) збільшується вміст α₁-, α₂- і γ-глобулінів.

Глюкоза. У нормі в спинномозковій рідині кількість глюкози становить 2,8-3,9 ммоль/л; джерелом її є глюкоза крові. Зменшення вмісту глюкози в спинномозковій рідині характерне для серозного менінгіту. У разі туберкульозного менінгіту рівень глюкози тримається на нижній межі норми або дещо зменшується.

При цукровому діабеті глюкоза підвищується і в крові, і в спинномозковій рідині.

У разі пухлин мозку вміст глюкози в спинномозковій рідині може як збільшуватись, так і зменшуватись.

Хлориди. У нормі вміст хлоридів у спинномозковій рідині становить 120-130 ммоль/л. Кількість хлоридів у спинномозковій рідині відіграє важливу роль для діагностики, бо для багатьох захворюваннях ЦНС і оболонок мозку характерне різке зменшення їх вмісту (менінгіти, особливотуберкульозної етіології, нейросифіліс тощо).

Підвищується рівень хлоридів у спинномозковій рідині в разі пухлин мозку, абсцесів мозку, прогресивного паралічу, захворювань нирок (особливо уремії), розсіяного склерозу.