- •Тема: Введення в спеціальність
- •1. Клініко-діагностична лабораторія – структурний підрозділ лікувального закладу
- •2. Зміст предмету та цілі досліджень
- •3. Значення досліджень для діагностики, прогнозу та лікування захворювань
- •4. Обов’язки - лаборанта та техніка безпеки при роботі в кдл
- •Тема: Дослідження сечі. Теорія сечоутворення. Фізичні властивості сечі в нормі та при патології
- •1. Короткі відомості про будову нирок та сечовидільних шляхів
- •2. Фільтраційно-реабсорбційно-секреторна теорія сечоутворення
- •3. Сеча – біологічний матеріал. Правила збирання сечі для досліджень
- •4. Діагностичне значення дослідження сечі
- •5. Фізичні властивості сечі в нормі та їх патологічні зміни при захворюваннях нирок та інших органів та систем
- •6. Дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького
- •Тема: Хімічне дослідження сечі
- •1. Причини та види протеїнурій
- •2. Причини і види глюкозурій
- •3. Зв'язок вуглеводного обміну з жировим
- •4. Кетонемія і кетонурія
- •5. Пігменти сечі. Порушення пігментного обміну
- •6. Кров і кров’яні пігменти у сечі
- •Тема: Мікроскопічне дослідження сечі
- •1. Значення мікроскопічного дослідження сечових осадів
- •2. Характеристика елементів неорганізованого осаду кислої та лужної сечі
- •3. Характеристика елементів організованого осаду сечі
- •4. Орієнтовний і кількісний методи дослідження сечових осадів
- •5. Сеча при деяких захворюваннях нирок і сечових шляхів
- •Тема: Дослідження шлункового соку
- •1. Основні відомості про будову та функції травного каналу
- •2. Склад шлункового соку в нормі та його патологічні зміни
- •3. Методи отримання шлункового соку. Поняття про базальну та стимульовану секрецію
- •4. Фізико – хімічні властивості шлункового соку
- •5. Поняття про дебіт соляної кислоти
- •6. Мікроскопічне дослідження шлункового соку
- •Беззондові методи дослідження шлункової секреції
- •Тема: Дослідження дуоденального вмісту
- •1. Структура та функції жовчного міхура і жовчних шляхів
- •Отримання жовчі. Уявлення про трифазний метод зондування
- •Фракційний метод зондування: його переваги, методика, діагностична цінність
- •Фізичні властивості жовчі:кількість,колір, прозорість, консистенція,реакція,відносна густина
- •Мікроскопічне дослідження жовчі:елементи запального походження, кристалічні утворення, паразити
- •Тема: Копрологічне дослідження
- •1. Склад калу в нормі. Правила взяття матеріалу та доставки його в лабораторію
- •2. Макроскопічне дослідження калу: кількість, колір, консистенція, форма, запах, реакція, домішки
- •3. Хімічне дослідження калу: кров, стеркобілін, білірубін, білок і муцин
- •4. Мікроскопічне дослідження калу: залишки їжі,клітинні елементи, кристалічні утворення, флора, яйця гельмінтів
- •5. Копрологічні синдроми
- •Тема: Дослідження цереброспінальної рідини
- •Склад та фізіологічне значення спинномозкової рідини
- •2. Методи отримання спинномозкової рідини. Особливості дослідження
- •3. Фізичні властивості спинномозкової рідини: кількість,колір, прозорість, реакція, відносна густина; виявлення фібринозної плівки
- •4. Хімічне дослідження спинномозкової рідини
- •5. Мікроскопічне дослідження: підрахунок цитозу, морфологічна характеристика елементів спинномозкової рідини
- •Тема: Дослідження рідин із серозних порожнин
- •1. Характеристика серозних порожнин. Механізм утворення випоту
- •2. Фізико – хімічні властивості та клітинний склад випітних рідин
- •3. Загальна характеристика транссудату та різних видів ексудату
- •Диференціальна діагностика транссудату та ексудату
- •Тема: Гематологічні дослідження в кдл. Вчення про кровотворення
- •1. Склад і функції крові
- •Мал. 3.Формені елементи крові.
- •2. Загальні відомості про кровотворення
- •3. Унітарна теорія кровотворення
- •Мал. 4. Схема кровотворення
- •4. Принципи морфологічної диференціації клітин в забарвлених препаратах
- •5. Лейкопоез. Морфологія клітин гранулоцитарного і агранулоцитарного ряду
- •Тема: Еритропоез. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •1. Розвиток клітин еритроцитарного ряду
- •2. Особливості розвитку клітин нормобластичного ростка
- •3. Морфологічна характеристика еритроцитів
- •4. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •Тема: Тромбопоез і функції тромбоцитів. Тромбоцитопенії, тромбоцитопатії
- •1. Морфологія клітин тромбоцитарного ряду
- •2. Морфологічна характеристика тромбоцитів
- •3. Роль тромбоцитів в гемостазі
- •4. Тромбоцитопенії і тромбоцитопатії
- •Тема: Кількісні зміни лейкоцитів у периферичній крові. Лейкоцитарна формула
- •1. Кількісні зміни лейкоцитів: лейкоцитоз і лейкопенія
- •2. Лейкоцитарна формула. Абсолютна та відносна кількість лейкоцитів
- •3. Поняття про лейкемоїдні реакції
- •Дегенеративні зміни лейкоцитів
- •5. Вікові зміни складу крові
- •Тема: Анемії. Класифікація анемій. Характеристика та лабораторна діагностика різних видів анемій
- •1. Анемія – патологічний стан. Клініка анемій
- •2. Класифікація анемій
- •Гематологічна класифікація анемій
- •3. Лабораторна діагностика анемій
- •4. Характеристика гострої та хронічної постгеморагічної анемій
- •5. Залізодефіцитна анемія
- •7. Характеристика в12(фолієво)-дефіцитної анемії
- •8. Стисла характеристика гіпопластичних анемій. Лабораторна діагностика
- •9. Характеристика гемолітичних анемії
- •Тема: Гемобластози. Клонова теорія походження лейкозів. Характеристика та лабораторна діагностика гострих та хронічних лейкозів
- •Гемобластози. Лейкози. Етіологія, патогенез
- •Пухлинна прогресія в патогенезі гемобластозів
- •Класифікація лейкозів. Клінічна характеристика лейкозів
- •Класифікація гострих лейкозів
- •Класифікація хронічних лейкозів
- •4. Морфологічна і цитологічна характеристика лейкозних клітин
- •5. Гострий лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •6. Хронічний мієлолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •7. Хронічний моноцитарний лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •8. Еритремія. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Хронічний лімфолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •10. Мієломна хвороба. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •11. Лімфогранулематоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Тема: Геморагічні діатези. Дослідження системи гемостазу
- •Сучасні уявлення про загортальну систему крові. Поняття про гемостаз
- •Механізми гемостазу
- •Антизгортальна система крові
- •Судинно-тромбоцитарний гемостаз
- •Гемокоагуляційний гемостаз
- •Плазмові фактори зсідання крові
- •Геморагічні діатези. Класифікація
- •Стисла характеристика геморагічних діатезів. Лабораторна діагностика
- •Тема: Імунні властивості еритроцитів. Групи крові та резус-фактор
- •Антигени еритроцитів. Властивості а, в і Rh-антигенів
- •Антиеритроцитарні антитіла. Властивості
- •Групи крові. Діагностичне значення
- •Резус-фактор. Значення в медицині
- •Тема: Дослідження мокротиння. Диференціація елементів мокротиння
- •1. Анатомо-гістологічна характеристика дихальних шляхів і легень
- •2. Мокротиння – патологічний секрет. Правила відбору мокротиння
- •3. Фізичне дослідження мокротиння: кількість, запах, колір, характер, консистенція, форма, патологічні домішки
- •Мікроскопічне дослідження мокротиння: морфологія елементів мокротиння та діагностичне значення їх виявлення
- •Діагностична цінність дослідження мокротиння в разі захворювань легень і дихальних шляхів
- •Тема: Дослідження виділень зі статевих органів
- •1. Цитологічне дослідження мазка з піхви
- •2. Дослідження виділень піхви на ступінь чистоти. Характеристика ступенів чистоти піхви
- •3. Дослідження еякуляту. Отримання еякуляту. Фізичні властивості: колір, прозорість,в’язкість, реакція
- •4. Мікроскопічне дослідження. Морфологія елементів еякуляту.
- •5. Дослідження секрету передміхурової залози. Отримання, мікроскопічне дослідження, морфологія елементів. Діагностичне значення досліджень
- •6. Дослідження виділень зі статевих органів на трихомонади, гонококи, діагностичне значення дослідження
3. Характеристика елементів організованого осаду сечі
Основними елементами організованого осаду є епітеліальні клітини, лейкоцити, еритроцити та циліндри.
Епітеліальні клітини (епітеліоцити) у сечовому осаді мають різне походження і потрапляють в сечу під час проходження її по сечовим шляхам: ниркових канальцях, ниркових мисках, сечоводах, сечовому міхурі та сечівнику.
В осаді нормальної сечі зустрічаються поодинокі клітини зі слизової оболонки сечового міхура і плоский епітелій з поверхні статевих органів. При патологічних станах їх злущення відбувається під дією різних факторів (дія токсинів, зміна рН, осмотичний тиск, продукти життєдіяльності бактерій), що приводить до зміни їх морфології, і вони рідко подібні на ті ж клітини в нормі. Практично епітелій можна диференціювати на основі їх форми та розміру з урахуванням різних дегенеративних змін, наявності інших елементів.
Плоский епітелій - зі слизової оболонки піхви та зовнішніх статевих органів. Це великі, округлі іноді полігональні клітини, різко контуровані, світлі, прозорі й більш тьмяні (у стані зроговіння), з одним ядром, що розміщенев центрі; дуже часто клітини розташовані в полі зору мікроскопа групами та пластами. Трапляється здебільшого в сечі жінок. Кількість плоского епітелію діагностичного значення не має і його збільшення свідчить про недотримання жінкою правил збирання сечі для клінічного аналізу.
Перехідний епітелій. Клітини перехідного епітелію бувають різної форми і величини (полігональні, циліндричні, округлі), окремі з них можуть бути гігантськими. Ядра досить круглі, часто зустрічаються двоядерні клітини. У цитоплазмі в них нерідко зустрічаються дегенеративні зміни у вигляді грубої зернистості та вакуолізації. Клітини можуть мати жовтувате забарвлення, інтенсивність якого залежить від концентрації сечі і наявності пігментів.
Перехідний епітелій вистилає слизову оболонку сечового міхура, сечоводів, ниркових мисок, крупних протоків передміхурової залози, простатичного відділу сечовивідного каналу.
Епітелій нирок – кубічний (циліндричний) епітелій ниркових канальців. Клітини неправильної округлої форми, як правило, чотирикутні, невеликих розмірів (у 1,5 – 2 рази більші лейкоцита, злегка жовтуватого кольору). У цитоплазмі клітин звичайно виражені дегенеративні зміни: зернистість, вакуолізація, жирова інфільтрація. В результаті цих змін ядро часто мало або зовсім непомітне. В нормі в сечі епітелій нирок не виявляють, лише в разі захворювань нирок: гломерулонефриті, гострій нирковій недостатності, нефропатії вагітних, деяких інфекційних захворюваннях, інтоксикаціях.
Збільшення кількості епітелію може свідчити про локалізацію запального процесу в тому чи іншому відділі сечовидільної системи.
Лейкоцити. Відмічаються у сечі у вигляді невеликих сіруватих клітин округлої форми, дещо більших від еритроцитів. Найчастіше в сечі виявляють нейтрофільні гранулоцити, рідше – еозинофіли та лімфоцити.
В залежності від реакції та кількості сечі, наявності в ній бактерій, лейкоцити можуть мати різний вигляд під мікроскопом: у слабокислій нейтрофіли зернисті, круглі, безбарвні, їх ядро сегментоване. В кислій сечі зморщуються і стають склоподібними, а при туберкульозі нирок можуть мати цвяхоподібну форму.
У лужній сечі нейтрофіли втрачають зернистість і контури, стають дещо більші. В різко лужній – руйнуються, утворюючи тягучий слизистий осад. При деяких патологічних станах можуть жироперероджуватись.
Окремі лейкоцити (0-2 у чоловіків, 3-6 в полі зору у жінок) зустрічаються в нормі. Збільшення їх кількості свідчить про запальні процеси в нирках та в сечовивідній системі. Розташовуються окремо, групами різного розміру і скупченнями.
Лейкоцитурія – збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів (до 50 в полі зору) – характерна ознака запального враження нирок, ниркових мисок, сечоводів, сечового міхура, сечівника.
Піурія – значне збільшення кількості нейтрофілів у сечі (від 100 до суцільного вкривання поля зору) – симптом гнійного запалення нирок і сечової системи. Піурія є типовою для пієлонефритів різної етиології.
Еозинофіли зустрічаються в сечі при хронічних пієлонефритах різного характеру, а також при еозинофільних (алергічних) пієлонефритах і пієлоциститах. Їх зернистість значно крупніша і грубіша, ніж у нейтрофілів.
Лімфоцити дещо менші ніж нейтрофіли та еозинофіли, білуваті, мають круглу форму, кругле ядро, яке заповнює майже всю цитоплазму, що не має зернистості.
Лімфоцити можна виявити в сечі на пізніх стадіях хронічного лімфо- лейкозу внаслідок лейкозної інфільтрації нирок, а також при захворюваннях, пов’язаних з імунним фактором (гломерулонефрити).
Еритроцити. Це клітини округлої форми, не мають ядра і зернистості, за розмірами менші ніж лейкоцити. Еритроцити змінюють колір і форму залежно від реакції сечі, її концентрації та тривалості перебування еритроцитів у сечі. У різко кислій сечі еритроцити зморщені та мають нерівні зазубрені краї; у слабокислій сечі еритроцити досить довго залишаються незмінними і мають форму круглих дисків жовтувато-зеленуватого кольору; у слаболужній сечі з низькою відносною густиною – набухають і мають дещо більші розміри, блідо-жовті або рожеві; у сечі лужної реакції – швидко руйнуються. Більш тривала дія кислої сечі на еритроцити в нирках призводить до їх вилуження (втрати гемоглобіну). Такі еритроцити називають змінені або вилужені, і вони мають вигляд двоконтурних безбарвних кілець ("тіні еритроцитів"). Поява еритроцитів у сечі має важливе значення для діагностики захворювань нирок.
У сечі здорової людини еритроцитів немає. Але поодинокі незмінені еритроцити виділяються із сечею при свербінні статевих органів, внаслідок травми сечовивідних шляхів кристалами солей, або у жінок із піхви – в перед- і післяменструальний період.
Наявність еритроцитів у сечі – гематурія – свідчить про більшу чи меншу кровотечу. Мікрогематурія характеризується невеликою кількістю еритроцитів, що виявляється мікроскопічно (тоді колір сечі не змінений). При макрогематурії сеча червонувата або бура. Значне збільшення в осаді змінених (вилужених) еритроцитів спостерігається при гематурії ниркового походження (гломерулонефриті, пієлонефриті, новоутвореннях, туберкульозі нирок тощо). Незмінені еритроцити в сечі найчастіше виявляють при ураженні сечових шляхів (цистити, пієліти, травми сечоводів тощо).
Помилково еритроцитами можуть вважатись такі елементи, як дріжджові гриби або кристали оксалатів округлої форми. Диференціювати ці елементи допомагають такі ознаки:
1. Гриби, найчастіше овальної форми, брунькуються, більш різко заломлюють світло і мають блакитний відтінок. Оксалати звичайно різної величини (від дуже дрібних до великих), відрізняються від еритроцитів розміром, вони також різко заломлюють світло.
2. Додавання до препарату осаду краплі слабкої 10% оцтової кислоти викликає гемоліз еритроцитів з утворенням безбарвних кілець, тоді як гриби і оксалати не змінюються.
Циліндри – зліпки канальців нефронів циліндричної форми, прямі та звивисті утворення різної ширини і довжини з обламаними краями. У кислій сечі досить довго зберігають свою структуру, у лужній - швидко руйнуються. Циліндри в сечі трапляються майже завжди одночасно з білком і нирковим епітелієм. Наявність циліндрів у сечі – перша ознака реакції нирок на загальну інфекцію, інтоксикацію чи наявність змін у самих нирках, тому виявлення циліндрів у сечі має велике значення для діагностики захворювань нирок. Найкраще циліндри виявляються у ранішній сечі.
Розрізняють такі види циліндрів:
1. Гіалінові циліндри – білкові зліпки ниркових канальців, однорідні, бліді, майже прозорі. Спостерігаються при всіх захворюваннях нирок, але їх кількість не залежить від важкості процесу. Гіалінові циліндри можуть бути вкриті аморфними уратами і фосфатами, клітинами епітелію нирок, еритроцитами і лейкоцитами.
2. Зернисті циліндри – утворюються із зернистих мас зруйнованих клітин. Ці циліндри мають більш різкі контури за гіалінові, коротші і ширші. Зустрічаються при всіх захворюваннях нирок.
3. Воскоподібні циліндри мають різко окреслені контури, гомогенну з блиском структуру, злегка жовтуватий колір, широкі і мають перетяжки. Утворюються з ущільнених гіалінових та зернистих циліндрів при затримці їх у ниркових канальцях. Свідчать про тяжке враження нирок (нефросклероз, нефротичний синдром, амілоїдоз нирок).
4. Епітеліальні циліндри – це гіалінові циліндри, поверхня яких вкрита нирковим епітелієм. Вони з’являються в сечі при різних захворюваннях нирок.
5. Кров’яні (еритроцитарні) циліндри складаються з еритроцитів або кров’яних згустків, утворюються в ниркових канальцях, бурого або жовто-коричневого кольору; трапляються в сечі при гострому гломерулонефриті або нирковій недостатності.
6. Жирно-зернисті циліндри – вкриті жировими краплями різної величини, що сильно заломлюють світло; трапляються при ліпоїдному нефрозі.
Від циліндрів слід відрізняти несправжні циліндри та циліндроїди.
Несправжні циліндри – це утворення, які лише зовні подібні до справжніх. До них належать:
лейкоцитарні циліндри, що складаються з лейкоцитів і утворюються при гнійних процесах у нирках (пієлонефрит);
бактеріальні – складаються з мікробної флори, трапляються в сечі при гнійному нефриті;
циліндри з уратів, циліндри з урату амонію (при сечокислому діатезі).
Циліндроїди складаються зі слизу; за зовнішнім виглядом нагадують гіалінові циліндри.