Мал. 4. Схема кровотворення

Клас 3 – в процесі подальшого диференціювання утворюються уніпотентні клітини-попередники, які дають початок одному певному ряду клітин: лімфоцитам, моноцитам, гранулоцитам (еозинофілам, базофілам, нейтрофілам), еритроцитам і тромбоцитам.

Клітини, що належать до перших трьох класів морфологічно не розрізнимі, тому їх називають недиференційованими бластами.

Клас 4 – клас морфологічно розрізнимих проліферуючих клітин. Це є клас диференційованих клітин, які дають початок рядам кровотворення.

Клас 5 – представлений дозріваючими клітинами. Назва клітин починається префіксом "про" (перед) і має загальне закінчення "цит": промієлоцит, пролімфоцит, промоноцит, промегакаріоцит та інші.

Клас 6 – клас зрілих клітин периферійної крові, які не здатні до подальшої диференціації і мають обмежений життєвий цикл.

В нормі клітини 1-5 класів знаходяться в кровотворних органах і тільки клітини 6 класу мають здатність долати кістково-мозковий бар’єр і випливати в периферійну кров. Клітини, які утворюються в кістковому мозку, по мірі дозрівання рівномірно поступають у кров’яне русло, при чому час циркуляції їх теж постійний – еритроцити циркулюють 90-130 діб, тромбоцити і лейкоцити – 9-11 діб, лімфоцити до одного року.

4. Принципи морфологічної диференціації клітин в забарвлених препаратах

Для вивчення клітин крові та їх структур застосовують методи забарвлення мазків крові, які запропонував російський вчений Д.Д.Романовський.

Для забарвлення мазків крові він застосував суміш барвників метиленового синього з еозином і отримав якісно новий барвник – азур, який дає можливість виявити окремі структурні елементи клітини. Ці барвники мають різну реакцію: метиленовий синій – лужну, а еозин – кислу. Структурні частини клітини поглинають барвник протилежної реакції: лужні елементи забарвлюються кислою фарбою в червоний колір, а кислі – лужними в синій колір. При хорошому забарвленні мазків яскрава багатокольорова картина дозволяє вивчати морфологічні деталі клітин.

При диференціації клітин в забарвлених препаратах мають значення наступні ознаки:

• величина клітин – молоді клітини переважно більші ніж зрілі;

• форма клітин – частіше округло-овальна, рідше неправильна;

• ядерно-цитоплазматичне співвідношення – у молодих клітин збільшено в сторону ядра;

• хроматинова будова ядра – у молодих клітин малюнок ядра ніжний, розріджений, у зрілих – грубий, компактний;

• наявність або відсутність нуклеол в ядрі – у молодих, бласних клітинах в ядрі містяться нуклеоли, у зрілих їх немає.

• колір цитоплазми та наявність зернистості – цитоплазма молодих клітин базофільна, після дозрівання в більшості клітин стає оксифільною. Наявність зернистості є характерною для клітин гранулоцитарного ряду. Вона може бути нейтрорфільною, базофільною, еозинофільною і називається специфічною. Промієлоцити, моноцити, лімфоцити можуть містити азурофільну зернистість, яка називається неспецифічною.

Всі ці характеристики необхідно враховувати в комплексі. Дуже важливим є якість виготовлення мазка крові і якість його забарвлення.