Шостий період Від винайдення книгодрукування і до сьогодні.

В цей період священний текст було поділено на вірші вченим паризьким типографом Робертом Стефаном (1551-1555). В 1557 р. цей поділ перейшов і в Тору, а в 1661 р. вийшла в світ поділена на вірші повністю вся єврейська Біблія. Першою друкованою книгою на єврейській мові був Псалтир (Італія 1447р.), через 5 років там же було надруковане П’ятикнижжя. А в 1488 р. в Італії, в Соаціано вийшло перше друковане видання всієї єврейської Біблії з масоретською пунктуацією та акцентуацією. Саме соаціанське видання лягло в основу наступних видань.

Разом з книгодрукуванням відбувалось і усестороннє вивчення священного тексту, прагнення видати його у більш досконалому вигляді. З’являються т.зв. поліглотні видання Біблії (паралельні тексти на різних мовах). Саферими, талмудисти, масорети мали справу лише з єврейським текстом, тоді як християнські вчені видавали паралельно з єврейським текстом тексти древніх перекладів. Таким чином, в 1514-1517 рр. з’явилась перша поліглота – т.зв. Камплютенська поліглота – за назвою місця видання – іспанського міста Камплюта. Це видання містило в собі Старий і Новий Завіт. Видання велось під наглядом іспанського кардинала Франса Ксимена.

Старий Завіт був поданий на єврейській мові (масоретський текст), на грецькій (LXX), на латинській (Вульгата), на арамейській (за Таргумами).

Новий Завіт на двох мовах: грецький і латинський. В кінці видання були розміщені словники і таблиці. 1569-72рр. на кошти іспанського короля Філіпа ІІ вийшла друга поліглота – т.зв. Антверпенська або королівська в 6 томах. Старий Завіт, окрім вище згаданих містив ще й сирійський текст Пешито.

В 1645р. вийшла третя Парсутська поліглота (1629-1645). Текст було надруковано самарянське П’ятикнижжя і арабський переклад з паралельним латинським текстом.

В 1654-1657рр. трудами Бріана Вальтана в 6 томах вийшла Лондонська поліглота, як ще називають Вальтанівська: єврейський текст з латинським перекладом, LXX з латинським перекладом, фрагменти древньо-латинського перекладу Itala, Самарянське П’ятикнижжя, Таргуми, Пешито, арабський переклад, П’ятикнижжя на персидській мові і Псалтир на ефіопській. Старий Завіт охоплював 1-4 томи, в 5-му томі – Новий Завіт, а в 6-му томі різний критичний матеріал.

Доповненням був двотомник – Великий семимовний лексикон, який допомогав працявати з багатомовними текстами.

Із суто єврейських видань цінною є видання єврейської Біблії Бомберга (поч. XVI ст.) – в ньому вперше був здійснений цифровий поділ старозавітних книг на розділи. В другому виданні 1525-26рр. вперше була надрукована повністю Масора. В XVII ст. в Базелі здійснено видання Буксторфа.

В 1661-67рр. в Амстердамі вийшло узгоджене два попередні Бомберга і Буксторфа, – видання Лейдена і Атмоса. В цьому виданні старозавітній текст вперше набрав того вигляду, в якому він друкується і досі в загальнопоширених виданнях: тут є поділ на розділи і вірші і їх цифрове позначення, поділ для синагогального читання, пунктуація і акцентуація, і найістотніші зауваження з Масори.