Свідчення книги Премудрості Ісуса, сина Сираха про формування старозавітного канону.

Ездра, Малахія і Неемія були останніми богонатхненними письменниками єврейського народу. Але чи насправді старозавітній канон був завершений цими особами в їх час? Треба визнати, що прямих, ясних і однозначних відповідей на це питання в Священному Писанні, а також в юдейському і християнському переданні немає. Тим не менше, біблеїстика володіє достатньою кількістю історичного, хоча й опосередкованого, матеріалу для позитивної відповіді на це питання.

Першим з таких джерел можна назвати книгу Премудрості Ісуса сина Сираха. Ця книга виявляє, що її автор, який жив після Ездри і Неемії, знав весь священний старозавітній кодекс. Він вже мав той вигляд, склад і поділ, який має у євреїв сьогодні. Прославляючи древніх знаменитих і богоугодних мужів, Сирах згадує також про їхні писання, які він поділяє на:

а) закон, який складався із заповідей, видінь і завіту (Сир. 45:6),

б) провіщення в пророцтвах,

в) промови премудрих словес і повістей в писаннях (44:3-5).

Такий поділ відповідає древньому поділу священних книг у євреїв на закон, пророки і писання. В писаннях Сирах розрізнює “премудрі словеса” і “повісті”, тобто повчальні і історичні книги. це пояснюється тим, що й сьогодні у відділі писань (Ketubim) у євреїв знаходяться разом книги повчальні (Іов, Псалтир, Притчи) і історичні (Параліпоменон, Ездри, Неемії, Есфір).

У Сираха подається перелік пророчих книг згідно з їх сучасним розташуванням в єврейському каноні: Ісая (48:25-28), Єремія, Єзекиїль і 12 малих пророків, з’єднані в одну книгу (49:8-12). Такий склад пророчих книг з пропуском Даниїла і з’єднанням 12-ти малих пророків в одну книгу є характерним для єврейського канону.

Аналіз книги Премудрості Ісуса, сина Сираха показує, що її автор володів і був обізнаний з усіма священними старозавітніми книгами, як древніми, так і пізнішими. Достатньо прочитати гімн Сираха великим древнім мужам, складений на основі всіх старозавітніх (законод., істор., прор., і повч.) книг (44-49 розд.), щоб переконатись у цьому. Не будемо наводити цитат з древніх священних книг. Знайомство з ними Сираха не підлягає сумніву. Тоді як з післяполонних книг достатньо вказати на такі місця:

• про Давида Сирах говорить словами книги Параліпоменон (Сир. 47:9-12 = 1Пар. 24-26 розд.),

• про Ездру і Неемію словами їх книг (Сир. 49:13-15),

• Зоровавель називається словами пророка Аггея “перснем на руці Господній” (Сир. 49:13 = Аг. 2:23),

• згідно з пророком Малахією, Сирах очікує пришестя пророка Іллі для навернення “сердець батьків до дітей” (Сир. 48:10 = Мал. 4:5-6).

Таким чином, за часів Сираха в священному кодексі вже знаходились також післяполонні писання. На священні книги Сирах дивиться, як на завіт Вишнього (28:8), джерело мудрості (24:18) і навіть життя людського (17:12; 24:23), як на мудрість, що походить від Бога (44:2-5). Від виконання заповідей і приписів цих книг, за Сирахом, залежало благополуччя єврейського народу. Очевидно, що древній погляд на старозавітні книги, як на священні писання, залишався незмінним.

Такими є свідчення про старозавітній канон на початку ІІІ-го ст. до Р.Х. – часу походження книги Премудрості Сираха. Наведемо тепер свідчення, що належать онуку Сираха і перекладачу його книги на грецьку мову, який жив також у ІІІ-му ст. до Р.Х. В грецькій передмові до книги Премудрості Сираха він говорить: “Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними”. Тут він також зауважує, що його дід, премудрий Сирах любив “займатись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг”(τ`ην νόμου κα`ι τω̃ν προφητω̃ν κα`ι τω̃ν ’άλλων πατρίων βιβλίων ’ανάγνωσιν). Така термінологія в згадці про старозавітні книги цілком відповідає прийнятому у євреїв поділу канону на закон, пророків і писання. Невизначена назва третього відділу – “інші книги” (’άλλα βίβλια) також відповідає його нечіткій назві у євреїв – “писання”.

Вказана термінологія і свідчення самого Сираха підтверджують той факт, що за часів премудрого Сираха старозавітній канон вже був сформований, мав визначений склад і поділ.

Про завершення формування канону свідчить також те, що сама книга Премудрості Ісуса, сина Сираха не була внесена євреями в число канонічних книг. Не дивлячись на те, що єврейські богослови завжди з глибокою повагою ставились до самого “бен-Сира” і багато премудрих його висловів внесено до Талмуду, його книга не потрапила до канону. Головна причина цього – на час появи книги Сираха канон вже був остаточно сформований, коли будь-що додати або відняти від нього було вже неможливо.

Отже, з книги Премудрості Ісуса, сина Сираха можна зробити такі висновки:

1. за часів життя її автора в старозавітньому каноні знаходились вже всі канонічні книги, не виключаючи також самих останніх, післяполонних пророчих писань;

2. старозавітний канон вже мав поділ на три відділи: закон, пророки і писання; до третього відділу входили історичні і повчальні книги;

3. пророчі книги вже були розташовані в єврейському каноні так, як вони розташовані сьогодні;

4. є всі підстави вважати, що за часів Сираха старозавітній канон вже був завершений.