Історія священного старозавітного тексту

34. Матеріали, інструменти і спосіб єврейського письма. Види древніх книг……………………………………………………….115

35. Мова священних старозавітних писань…………………………117

36. Історія єврейської абетки………………………………………...120

37. Єврейська пунктуація…………………………………………….123

38. Поділ священних книг на відділи, розділи та вірші……………124

39. Питання ймовірності навмисного перекручення священного тексту………………………………………………………………127

40. Перший період внутрішньої історії старозавітного тексту. Період походження старозавітних книг…………………………………131

41. Період діяльності соферимів. V ст. до Р.Х. – ІІ по Р.Х. ……….134

42. Період діяльності талмудистів і формування Талмуду. ІІІ-VI ст. по Р.Х. …………………………………………………………….138

43. Період діяльності масоретів. VII-Х ст. по Р.Х. ………………...139

44. Історія священного тексту в період від укладення Масори до винайдення книгодрукування. ХІ-ХV ст. по Р.Х. ……………...140

45. Історія старозавітного тексту в його друкованому вигляді……141

Біблійна хронологія …………………………………………………………142

Рекомендована література ………………………………………………….144

Біблійна Ісагогіка. Поняття про предмет та методи дослідження.

Історико-літературно-критичний метод, або біблійна критика бере свій початок в працях Оригена, бл.Єронима та цілої плеяди середньовічних вчених. Однак найвагоміших результатів біблійна ісагогіка досягла за останні 300 років. “Історичний підхід до вивчення Писання і богоодкровенної релігії, - говорить сучасний православний біблеїст прот. Олексій Князєв, - є природнім і правильним підходом, звичайно, за умови, що він керується вірою в Одкровення… Завдяки сучасним дослідженням в області історії, філософії, археології, палеографії і інших допоміжних наук ми маємо можливість ще ближче, повніше і детальніше бачити дію Бога, Який відкриває Себе людству і влаштовує його спасіння.”¹

Біблійна критика, або біблійна ісагогіка поділяється на:

1. текстуальну критику;

2. літературну критику;

3. історичну критику (включаючи біблійну археологію і дані позабаблійних релігій).

Текстуальна критика

Завдання і методи текстуальної критики. Текстуальна критика має справу з тим фактом, що до нас не дійшли оригінали книг Біблії, а лише багаточисельні копії і переклади. Більшість з них з’явились набагато століть пізніше, ніж оригінали. Відсутність книгодрукування призвело до того, що в текстах почали з’являтись помилки, різночитання і нові вставки. Деякі літери єврейської абетки через їх схожість переписчики могли легко плутати. Тому перед текстуальною критикою повстає завдання відновити з найбільшою точністю першопочатковий текст Старого Завіту. Звичайно, що найкращим засобом для цього була б орієнтація на найдревніші манускрипти. Але їх порівняно небагато. До часу до Р.Х. належить лише рукопис Книги пророка Єремії (ІІІ ст.), рукопис Книги пророка Ісаї (ІІ ст.), знайдений в Кумрані (поблизу Мертвого моря), і фрагмент Второзаконня. Тому критика тексту, зіштовхуючись з різночитаннями:

1. подає перевагу менш зрозумілим варіантам, так як більш ясний і чіткий текст зазвичай належить більш пізньому переписчику;

2. розглядає більш короткий варіант, як древніший;

3. порівнює незрозумілі слова з близькими за змістом або звучанням словами давньосхідної літератури;

4. виокремлює вставки і коментарі, які з поля рукопису попадали до тексту;

5. використовує древні рецензії, тобто рукописи Писання, де переписчик відмічав різночитання і помилки (відомі рецензії Ісихія, Лукіана, Оригена).

Критичні видання Біблії. Велику допомогу у вивченні тексту надають так звані критичні видання Старого Завіту. Одне з найвідоміших серед них було здійснене протестантським біблеїстом Рудольфом Кітелем (1853-1929). Його “Biblia Hebraica” містить масоретський текст Старого Завіту з підстрочними примітками, де вказані всі головні різночитання в рукописах, а також варіанти прочитання в древніх перекладах Біблії. З 1905 року ця праця продовжує перевидаватись і доповнюватись в світлі новітніх досліджень і відкриттів.