- •Українська православна церква
- •Київський Патріархат
- •Київська Православна Богословська Академія
- •Курс лекцій
- •З предмету
- •Історія походження священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві
- •Історія священного старозавітного тексту
- •Біблійна Ісагогіка. Поняття про предмет та методи дослідження.
- •Текстуальна критика
- •Літературна критика
- •Історична критика
- •Біблійна ісагогіка
- •Неписемні засоби збереження у пам’яті народу священних подій з його історії.
- •Історія виникнення священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Поняття про канон і богонатхненність священних книг.
- •Богонатхненність Священного Писання.
- •Католицький погляд на богонатхненність.
- •Протестантський погляд на богонатхненність.
- •Б.Паскаль
- •Імена Божі і древність монотеїзму.
- •Теорія фрагментарного походження п’ятикнижжя
- •Священна Старозавітня писемність за часів Ісуса Навина, суддів, Самуїла.
- •Давид і Соломон продовжувачі старозавітної священної писемності
- •Десятий син Давида – Соломон (мирний),
- •Історія священної старозавітної письменості в період служіння пророків – письменників.
- •Ранні пророки (Небії′м Рішоні′м)
- •Пізні пророки (Небії′м Ахароні′м)
- •Головні релігійно-філософські доктрини, що виникли і мали поширення в період служіння пророків-письменників.
- •Позабіблійні аналогії. Пророки-екстатики, професійні пророки.
- •Історія старозавітного канону напередодні та в період Вавилонського полону. Знайдення у Храмі Книги Закону за часів юдейського царя Іосії. Пророк Єремія – охоронець священних старозавітних книг.
- •Збереження священних книг у Вавилонському полоні пророками Єзекиїлем і Даниїлом
- •Історія старозавітнього канону в період післяполонного відродження Юдеї. Пророки Аггей, Захарія, Малахія. Діяльність Ездри і Неемії. Велика Синагога.
- •Неканонічні книги.
- •Старозавітні апокрифи.
- •Апокаліпсиси
- •Мідраши
- •Писання Мудреців
- •Свідчення книги Премудрості Ісуса, сина Сираха про формування старозавітного канону.
- •Свідчення іі-ї Маккавейської книги про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Йосифа Флавія про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Талмуду та інших давньоєврейських творів про формування старозавітного канону.
- •Визнання авторитету юдейського передання про священний канон християнськими письменниками.
- •Поділ юдейського канону на розділи та особливості розташування у них священних книг.
- •Розгляд історії розвитку негативно-критичних версій завершення формування старозавітного канону.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування.
- •Канон палестинських і олександрійських юдеїв
- •Канон новозавітніх письменників
- •Старозавітній канон в Христовій Церкві. Канон палестинських і вавилонських юдеїв.
- •Історія старозавітного канону в олександрійській діаспорі.
- •Старозавітний канон у священних новозавітних письменників. Надання найвищого авторитету старозавітним книгам Господом нашим Ісусом Христом.
- •Погляд на старозавітний канон апостолів – священних новозавітних письменників.
- •Ставлення Христа Спасителя до неканонічних книг та апокрифів. Критичний аналіз тверджень вчених – раціоналістів.
- •Авторитет канонічних і неканонічних книг в новозавітних писаннях. Критичний аналіз католицького погляду на це питання.
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві.
- •Перший період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві. І-ііі ст.
- •Тут згадуються одні лише канонічні книги;
- •До них приєднуються три книги Маккавейські;
- •Для юнаків призначається книга Сираха.
- •Історія старозавітного канону в Західній Церкві. І-ііі ст. Становище давньо-італійського перекладу Біблії та свідчення Вікторина Піктавійського.
- •Третій період Історії старозавітного канону в Християнській Церкві.
- •Питання старозавітного канону в працях православних каноністів.
- •Історія старозавітнього канону у Західній церкві
- •Четвертий період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві
- •Критопул не визнає неканонічні книги “джерелом церковного вчення, чого ніколи не робили православні отці і собори. Це прийнято лише у протестантів”.
- •Критопул не вважає правильним називати неканонічні книги “Священним Писанням”, що завжди робили отці і православні собори. Тому позиція Критопула тут до певної міри тотожна протестантській.
- •Назва неканонічних книг апокрифами.
- •Неканонічні книги (або, за Лукарисом, - апокрифи) не повинні входити до складу Священного Писання.
- •Постанови Костянтинопольського і Єрусалимського соборів 1672р. Про неканонічні книги.
- •Питання старозавітнього канону в богословських працях грецьких і руських богословів.
- •Історія старозавітного канону протягом XVI-XX століть у католиків і протестантів.
- •Головні висновки розділу
- •Історія священного старозавітного тексту (зовнішня і внутрішня історія тексту)
- •Матеріали, інструменти і спосіб єврейського письма
- •Мова священних старозавітних писань
- •Історія єврейської абетки
- •Коли з’явився спосіб позначення голосних літер - нині існуюча пунктуація, яку вчені називають масоретською?
- •Поділ священних книг на відділи, розділи та вірши.
- •Питання ймовірності навмисного перекручення священного тексту.
- •Внутрішня історія старозавітнього тексту
- •Період Соферимів. Від часу завершення старозавітного канону до початку формування Талмуду
- •Мужі Великого Собору
- •Четвертий період
- •П’ятий період Від укладення Масори до винайдення книгодрукування (хі-xVст.)
- •Шостий період Від винайдення книгодрукування і до сьогодні.
- •Біблійна Хронологія
- •Іv. Поділення царства: Юда та Ізраїль
- •Єровоам і Ровоам
- •V. Відродження Юдеї (538-333)
- •Боротьба наступників Олександра.
- •Vіі. Палестина під владою Риму
- •Рекомендована література Базова література:
Мужі Великого Собору
( соферими)
Талмуд приписує їм три відомих вислови, які у великій мірі визначали характер діяльності цієї плеяди старозавітніх вчителів юдейства.
будьте повільні у судженнях;
настановляйте якомога більше учнів;
робіть огорожу для Закону.
Останнім представником Великого Собору Талмуд називає первосвященика Симона ІІ Праведного (†бл. 200р. до Р.Х.). За Переданням, саме членам Великого Собору належить справа зібрання воєдино книги Єзекиїля, кн. малих пророків, кн. Даниїла і 1 кн. Ездри.
Свідчень про діяльність Великого Собору немає ні у Філона, ні у Флавія. Тому багато біблеїстів ставлять під сумнів існування Великого Собору. Тому навіть ряд православних авторів (Н. Дагаєв. Історія формування старозав. канону) погодились з цією точкою зору. Однак є також і вчені захисники історичності Великого Собору.
Михаїл Еммануїлович Поснов (1873-1931) – православний біблеїст і історик Церкви. Вихованець КДА, – викладав Бібл. Історію, а в подальшому Новий Завіт, і історію древньої Церкви. Доктор церковної історії. Останні роки життя працював у Православній Духовній Академії в Софії.
Поснов здебільшого відомий нам своєю працею – “Історія Церкви”. Однак дисертація Поснова була присвячена біблійному богослів’ю – “Ідея Завіту”. В ТКДА, за 1904-1905 рр. було опубліковано цикл статей про період Другого Храму, які лягли в основу книги “Юдейство” – (характеристика внутрішнього життя єврейського народу в післяполонний період).
Його донька, Ірина Михайлівна Поснова, в Бельгії заснувала видавництво “Життя з Богом” (1945), яке стало головною справою її життя.
Поснов вважав, що якщо ми не маємо достатньо аргументів для визначення якоїсь чіткої організації під назвою Великого Собору то все ж таки безсумнівним є факт існування авторитетної колегії книжників в період між V і ІІ ст. до Р.Х. |
Соферимам належить започаткування особливого роду писемності – таргумів. Коли давньоєврейська мова після полону вийшла із всезагального вжитку, равини змушені були тлумачити писання в синагогах на мові арамейській. Але про переклад оригіналу Священного Писання на арамейську мову не могло бути й мови. Так як це загрожувало подальшому існуванню самого оригіналу. Тому замість прямого перекладу були впроваджені просторі тлумачення на арамейській мові. Ці тлумачення і називаються таргумами. Самим древнім із них вважають Вавилонський таргум на все Священне Писання, складений в І ст. до Р.Х. равином Онкелосом. |
Соферими (книжники) – у післяполонний період вони вже стають не тільки писцями і хроністами як це було за часів існування Ізраїльського царства, скільки носіями т.зв. “традиції мудреців”. Цей час відзначається розквітом т.зв. “літератури мудреців”, яка певною мірою знайшла свої відблиски в неканонічних повчальних книгах. В євангельську епоху ці книжники разом зі старійшинами і вищім духовенством входять до складу Синедріону (Мк. 14:53). Викриваючи духовних вождів народу, Спаситель називає в їх числі і книжників (Мф. 23:2). Але інколи про книжників в Новому Завіті говориться і в позитивному значенні (Мф. 8:19; 13:52).
Рекомендована література:
Арфаксадов. Иерусалимский Синедрион. - Каз., 1903.
Третій період
Час діяльності талмудистів і формування Талмуду
(ІІІ - VI ст. по Р.Х.)
З численних зауважень і приписів талмудистів видно, що старозавітній текст в їх час вже був повністю встановлений у тому вигляді, в якому він є сьогодні. У Талмуді записані всі соферимські обчислення слів і літер священного тексту. Талмудисти продовжили подібні обчислення: почали визначати як часто те чи інше слово вживається в тій чи іншій книзі, покладаючи початок конкордації (примітивні симфонії). З метою збереження священного тексту від спотворень, талмудисти сформували цілий ряд детальних правил щодо переписки тексту.
Визначити: форму біблейських манускриптів; коли і в яких випадках повинні писатись великі мала літери.
Встановлено проміжок між словами і літерами, визначили поля зверху і знизу тексту, кількість рядків і кількість літер в рядку (рядків мало бути від 40 до 60, в одному рядку 30 літер).
Встановлено правила відносно самого процесу написання:
кожне слово потрібно прочитати, потім голосно вимовити і потім вже записати;
писати правою рукою, а не лівою;
не допускати скорочення слів;
писати священний текст може тільки єврей, вправний у письмі, і лише в крайній потребі прозеліт. Немає права писати відступник, раб, жінка, німий і самарянин;
перед і після праці над текстом обов’язково слідувала молитва;
коли потрібно було написати священне Ім’я Боже, кожен виголошували слова: “Я бажаю написати Ім’я Боже, щоб служило це на славу Божу”. Якщо ці слова не виголошувались, весь список втрачав священний характер і вже не міг бути синагогальним.
Готові екземпляри Священного Писання протягом 30 днів випробовувалися вченими і знаючими Священне Писання людьми. Якщо знаходили помилку, то для вживання в синагозі не допускали. Якщо в Талмуді наводиться цитата з Священного Писання, то вона є буквальною і тотожною сьогоднішньому єврейському тексту. Переклад бл. Ієроніма, який був здійснений в цей період підтверджує відповідність єврейського талмудичного тексту з сучасним.