- •Українська православна церква
- •Київський Патріархат
- •Київська Православна Богословська Академія
- •Курс лекцій
- •З предмету
- •Історія походження священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві
- •Історія священного старозавітного тексту
- •Біблійна Ісагогіка. Поняття про предмет та методи дослідження.
- •Текстуальна критика
- •Літературна критика
- •Історична критика
- •Біблійна ісагогіка
- •Неписемні засоби збереження у пам’яті народу священних подій з його історії.
- •Історія виникнення священної писемності та формування канону священних книг Старого Завіту.
- •Поняття про канон і богонатхненність священних книг.
- •Богонатхненність Священного Писання.
- •Католицький погляд на богонатхненність.
- •Протестантський погляд на богонатхненність.
- •Б.Паскаль
- •Імена Божі і древність монотеїзму.
- •Теорія фрагментарного походження п’ятикнижжя
- •Священна Старозавітня писемність за часів Ісуса Навина, суддів, Самуїла.
- •Давид і Соломон продовжувачі старозавітної священної писемності
- •Десятий син Давида – Соломон (мирний),
- •Історія священної старозавітної письменості в період служіння пророків – письменників.
- •Ранні пророки (Небії′м Рішоні′м)
- •Пізні пророки (Небії′м Ахароні′м)
- •Головні релігійно-філософські доктрини, що виникли і мали поширення в період служіння пророків-письменників.
- •Позабіблійні аналогії. Пророки-екстатики, професійні пророки.
- •Історія старозавітного канону напередодні та в період Вавилонського полону. Знайдення у Храмі Книги Закону за часів юдейського царя Іосії. Пророк Єремія – охоронець священних старозавітних книг.
- •Збереження священних книг у Вавилонському полоні пророками Єзекиїлем і Даниїлом
- •Історія старозавітнього канону в період післяполонного відродження Юдеї. Пророки Аггей, Захарія, Малахія. Діяльність Ездри і Неемії. Велика Синагога.
- •Неканонічні книги.
- •Старозавітні апокрифи.
- •Апокаліпсиси
- •Мідраши
- •Писання Мудреців
- •Свідчення книги Премудрості Ісуса, сина Сираха про формування старозавітного канону.
- •Свідчення іі-ї Маккавейської книги про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Йосифа Флавія про формування старозавітного канону.
- •Свідчення Талмуду та інших давньоєврейських творів про формування старозавітного канону.
- •Визнання авторитету юдейського передання про священний канон християнськими письменниками.
- •Поділ юдейського канону на розділи та особливості розташування у них священних книг.
- •Розгляд історії розвитку негативно-критичних версій завершення формування старозавітного канону.
- •Історія старозавітного канону після завершення його формування.
- •Канон палестинських і олександрійських юдеїв
- •Канон новозавітніх письменників
- •Старозавітній канон в Христовій Церкві. Канон палестинських і вавилонських юдеїв.
- •Історія старозавітного канону в олександрійській діаспорі.
- •Старозавітний канон у священних новозавітних письменників. Надання найвищого авторитету старозавітним книгам Господом нашим Ісусом Христом.
- •Погляд на старозавітний канон апостолів – священних новозавітних письменників.
- •Ставлення Христа Спасителя до неканонічних книг та апокрифів. Критичний аналіз тверджень вчених – раціоналістів.
- •Авторитет канонічних і неканонічних книг в новозавітних писаннях. Критичний аналіз католицького погляду на це питання.
- •Історія канону Священного Писання Старого Завіту в Християнській Церкві.
- •Перший період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві. І-ііі ст.
- •Тут згадуються одні лише канонічні книги;
- •До них приєднуються три книги Маккавейські;
- •Для юнаків призначається книга Сираха.
- •Історія старозавітного канону в Західній Церкві. І-ііі ст. Становище давньо-італійського перекладу Біблії та свідчення Вікторина Піктавійського.
- •Третій період Історії старозавітного канону в Християнській Церкві.
- •Питання старозавітного канону в працях православних каноністів.
- •Історія старозавітнього канону у Західній церкві
- •Четвертий період історії старозавітнього канону в Християнській Церкві
- •Критопул не визнає неканонічні книги “джерелом церковного вчення, чого ніколи не робили православні отці і собори. Це прийнято лише у протестантів”.
- •Критопул не вважає правильним називати неканонічні книги “Священним Писанням”, що завжди робили отці і православні собори. Тому позиція Критопула тут до певної міри тотожна протестантській.
- •Назва неканонічних книг апокрифами.
- •Неканонічні книги (або, за Лукарисом, - апокрифи) не повинні входити до складу Священного Писання.
- •Постанови Костянтинопольського і Єрусалимського соборів 1672р. Про неканонічні книги.
- •Питання старозавітнього канону в богословських працях грецьких і руських богословів.
- •Історія старозавітного канону протягом XVI-XX століть у католиків і протестантів.
- •Головні висновки розділу
- •Історія священного старозавітного тексту (зовнішня і внутрішня історія тексту)
- •Матеріали, інструменти і спосіб єврейського письма
- •Мова священних старозавітних писань
- •Історія єврейської абетки
- •Коли з’явився спосіб позначення голосних літер - нині існуюча пунктуація, яку вчені називають масоретською?
- •Поділ священних книг на відділи, розділи та вірши.
- •Питання ймовірності навмисного перекручення священного тексту.
- •Внутрішня історія старозавітнього тексту
- •Період Соферимів. Від часу завершення старозавітного канону до початку формування Талмуду
- •Мужі Великого Собору
- •Четвертий період
- •П’ятий період Від укладення Масори до винайдення книгодрукування (хі-xVст.)
- •Шостий період Від винайдення книгодрукування і до сьогодні.
- •Біблійна Хронологія
- •Іv. Поділення царства: Юда та Ізраїль
- •Єровоам і Ровоам
- •V. Відродження Юдеї (538-333)
- •Боротьба наступників Олександра.
- •Vіі. Палестина під владою Риму
- •Рекомендована література Базова література:
Поділ юдейського канону на розділи та особливості розташування у них священних книг.
Юдейський канон поділяється на три частини: закон, пророки і писання (Baba Batra, 13-15).
До першого відділу – закону – належить П’ятикнижжя Мойсея.
Другий відділ – Пророки: Третій відділ – Писання
ранні пророки: Ісуса Навина Суддів Самуїла (1-2Цар.) Царів (3-4Цар.)
пізні пророки: Ісая Єремія Єзекиїль 12 малих пророків |
повчальні і історичні книги: Псалтир Притчи Іова Екклезіаст (Когелет) Пісня Пісень Руф Плач Єремії Есфір Даниїла Ездри Неемії Хроніки (Параліпоменон) |
В останньому відділі окремою групою виокремлюється п’ять книг: Пісня Пісень, Руф, Плач, Екклезіаст і Есфір через їх вжиток в синагогальному богослужінні (Пасха, П’ятидесятниця, Кущів, Пурим) і називаються chamesch megillot – п’ять звитків.
Чим зумовлений такий поділ канону і розміщення в ньому старозавітніх книг? Стосовно першого відділу непорозумінь не виникає. Зміст П’ятикнижжя Мойсея, що мав для євреїв законодавчий характер, справедливо надав йому перше місце і назву “закону” в складі канона. Таке ж місце і назву П’ятикнижжя зберегло в християнському каноні. Єврейські вчені, наприклад Маймонід, пояснюють перше місце П’ятикнижжя ще й тим, що Мойсей був вище усіх інших пророків (Втор. 34:10) і письменників. Як “друг Божий”, що бесідував з Богом уста в уста і “безпосередньо” від Бога отримав одкровення, а всі інші отримували їх за посередництвом видінь.
Назва другого відділу юдейського канону – пророки – пояснюється тим, що всі книги цього відділу були написані пророками. Корпус “ранніх пророків” – писання більш давніх пророків (Іс. Навин, Самуїла, Нафан і ін.) і оповідають про більш давні події. Корпус “пізніх пророків” – писання пророків більш пізніх за часом служіння (Ісая, Єремія, Єзекиїль, 12 малих прор.). За талмудичним переданням, книга Ісуса Навина написана самим Ісусом Навином, який в кн. Прем. Сираха (46:1) і в Юдейських древностях Йосифа Флавія називається пророком і приємником Мойсея в пророчому служінні.20 Книги Суддів і 1-2 Царств, за юдейським переданням, написані пророком Самуїлом; а 3-4 Царств пророком Єремією. Книга пророка Даниїла, яка в християнському каноні знаходиться у відділі пророків, у євреїв в різні часи займала не однакове місце. За часів Сираха, очевидно вона не була серед пророчих книг (Сир. 49:10-12). Тоді як Флавій називає її серед інших пророчих книг.21 Сьогодні вона знаходиться у відділі писань. Так було і за часів бл. Єронима, який, вказуючи на відсутність цієї книги у євреїв серед пророчих писань, пояснював тим, що пророк Даниїл жив при іноземному дворі (Com. In pr. Dan. 1,III). В єврейських творах Даниїл називається не пророком, а провидцем – hachozeh (Jalkut zu Dan. §1066), очевидно, через велику кількість видінь в його книзі (7-12розд.). Авторитет книги Даниїла ставився під сумнів єврейськими вченими ще й тому, що значна її частина була написана на арамейській мові, а не на священній єврейській. У Талмуді зазначено, що “ангели не могли говорити на арамейській мові” (Sabbat. 12, b; Sota. 33a.). Сучасні юдейські вчені справедливо визнають правильним віднесення Даниїла до пророчих книг.
Невизначена назва третього відділу – писання – вказує на відсутність в книгах цього відділу характерних специфічних рис, або особливостей богословського характеру, притаманних першому і другому відділам. Тому за цими книгами була закріплена лише загальна авторитетна назва – писання. Загальний характер назви цього відділу в різних варіантах має давнє походження. Прем. Сирах називає її: “іншими книгами”, Флавій і Фалон через поетичний характер деяких з цих книг – “піснями і вченнями”. В маккавейських період і в новозавітніх письменників “Давидом” або “псалмами” (Лк. 24:44), тому що перше місце тут займала Псалтир.
До третього відділу входять писання різних осіб, яким в єврейському богослів’ї не засвоєно назви “пророк”, наприклад Соломона, Ездри, Неемії. Їх писання істотно відрізняються від пророчих писань, особливо це стосується історичних книг. Однак такий, як і будь-який інший поділ священих книг, є великою мірою умовним. І в історичних і в повчальних книгах є багато пророчих-месіанських місць, що не дозволяє надавати ці писання виключно історичними. Письменником книг Царств ми бачимо історика-пророка, письменником книг Параліпоменон – історика-учителя і проповідника. Книга Руф вважається писанням пророка Самуїла, а Плач – пророка Єремії. З перекладу LXX можна зробити висновок, що в давнину ці книги були в пророчому відділі, приєднуючись: перша до кн.. Суддів, а друга до кн.. Єремії. Подальше її перенесення до відділу писань могло бути зумовлене їх вживанням на синагогальних збираннях в святкові дні. Тому вони і знаходилися в числі “п’яти звитків – chamesch megillot”. До того ж і зміст вказаних книг наближає їх до третього відділу. Наприклад, кн. Руф була немов історичним вступом до Псалтирі Давида. Плач Єремії за своїм характером і особливістю викладу наближається до псалмів епохи полону, як священна пісня, що оплакувала полон Юди.
В деяких талмудичних трактатах весь третій відділ називається “премудрістю – chokma” (Megilla. 7, a; Krochmal Kerem chemed. V.s. 79), що вказувало на повчальний, “премудрий” характер написаних книг цього відділу.