74. Мінімальний розмір виробництва і продуктивність

Мінімальний розмір виробництва та продуктивність. Наші міркування логічно підводять до висновку про те, що позитивний чи негативний ефект масштабу є найважливішими чинниками зростання продуктивності. Для усвідомлення цього питання доречно скористатися концепцією мінімального ефективного розміру (МЕР).

Він являє собою найменший обсяг виробництва, за якого фірма досягає максимального рівня продуктивності, мінімізуючи тим самим свої довгострокові середні витрати. На рис. 6.11а це стає можливим за обсягу виробництва, рівному 0q₁. Завдяки знач­ній довжині відрізку графіку, що відповідає постійній віддачі від зростання масштабів виробництва, ми можемо відмітити, що фір­ма, яка виробляє більшу кількість продукції, забезпечує собі мінімальні середні витрати, тобто забезпечує максимальний рівень продуктивності. Власне кажучи, всі фірми в межах відрізка q₁ q₂ досягають максимальної продуктивності.

Підкреслимо, що, якщо відрізок постійної віддачі у разі зростання масштабів виробництва буде досить великим, порівняно великі й малі фірми можуть співіснувати в одній і тій самій галузі і бути однаково життєздатними.

Це насамперед стосується фірм, функціонуючих у галузі з виробництва меблів, деревообробки, упаковки м’яса тощо.

Тепер порівняємо це із ситуацією, що зображена на рис. 6.11б, за якої позитивний ефект масштабу є більш довгостроковим, а негативний — відносно віддаленим. При цьому крива довгострокових середніх витрат знижуватиметься, а продуктивність відповідно зростати протягом значного відрізку горизонтальної осі (відповідно до все більшого зростання обсягів виробництва). Така ситуація в автомобілебудуванні, алюмінієвій, сталеплавильній та інших галузях важкої промисловості. А це означає, що за даного обсягу споживчого попиту оптимальна продуктивність буде досягнута тільки невеликою кількістю гігантів. Дрібні фірми не зможуть забезпечити мінімального ефективного розміру виробництва і стануть нежиттєздатними.

У крайній ситуації одержання всього позитивного ефекту мас­штабу може спричинити необхідність виходу за межі існуючого ринку і привести до утворення природної монополії. Природна монополія — це така ринкова ситуація, в умовах якої мінімізація витрат на виробництво одиниці продукції досягається за наявнос­ті однієї фірми, що виробляє даний вид продукції чи послуг.

Коли позитивний ефект масштабу невеликий, а негативний виникає дуже швидко, мінімальний розмір визначається невеликим обсягом виробництва, як показано на рисунку 6.11в. В таких галузях наявний обсяг споживчого попиту підтримуватиме існування значної кількості відносно дрібних виробників. До цієї категорії галузей потрапляють багато видів роздрібної торгівлі, а також деякі сільськогосподарські роботи. Те ж саме можна сказати і про багато галузей легкої промисловості, наприклад хлібопекарній, швейній, взуттєвій. У цих галузях зовсім дрібні фірми є високопродуктивнішими, ніж великомасштабні виробники. Зі сказаного випливає, що форма кривої довгострокових витрат, що залежить від позитивного та ефективного ефекту масштабу, може мати певне значення для структури й рівня конкурентоспроможності даної галузі.

У той же час структура галузі залежить не тільки від характер­них для неї умов формування рівня витрат і продуктивності, а й від державної економічної політики, географічних кордонів ринку, рівня компетенції управлінського персоналу та багатьох інших чинників [1].