17. Класифікація інвестицій.

Інвестиції. Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями вважаються всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Необхідно зазначити, що прибуток (дохід) та соціальний ефект при інвестуванні виробництва товарів і послуг досягаються, як правило, за рахунок зростання продуктивності.

Отже, інвестиції — це різноманітні фінансові, інтелектуальні, матеріально-технічні, сировинні, природні ресурси, що вкладаються в різні галузі економіки з метою підвищення продуктивнос­ті та одержання прибутку.

Власник ресурсів, що вкладає їх у той чи інший вид фінансово-економічної діяльності називається інвестором.

Інвестування — це система організації вкладання ресурсів у будь-яку галузь економіки.

Інвестиції поділяються на вітчизняні (внутрішні), якщо ресурси вкладаються в межах своєї країни, та іноземні (зовнішні), коли інвестори вкладають свої ресурси в економіку інших країн.

Вітчизняні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а іноземні — на прямі та портфельні.

Фінансові інвестиції — це придбання цінних паперів — акцій, облігацій тощо, які емітуються підприємством чи державою.

Акція — це цінний папір, який свідчить про те, що його власник вклав особисті кошти в майно акціонерного товариства. Акції бувають іменними, якщо в них зазначається прізвище її власника, та на пред’явника, якщо прізвище не зазначається. Крім того, акції бувають простими та привілейованими.

Прості акції надають права їх власникам як на отримання част­ки доходу, так і на участь у загальному зібранні акціонерів.

Привілейовані акції. Власники цих акцій не мають права голосу, проте мають права на першочергове отримання доходу незалежно від рівня прибутковості підприємства.

Облігація — це цінний папір, згідно з яким її власник отримує певний річний дохід у відсотковому відношенні до її номінальної вартості.

Казначейські зобов’язання України — вид цінних паперів, які купуються населенням на довгостроковий (5—10 років), середньостроковий (1—5 років), короткостроковий (до одного року), терміни з метою отримання доходу.

Ощадний сертифікат — державний цінний папір, який засвід­чує депонування його власником грошових коштів і надає право на повернення доходу у встановлений строк із певним відсотком.

Реальні інвестиції — це вкладання різноманітних ресурсів у матеріальні та нематеріальні активи з метою збільшення кількісної та якісної віддачі останніх. Реальні інвестиції називаються ще капітальними вкладеннями, або виробничими інвестиціями.

Зовнішні прямі інвестиції являють собою вкладання ресурсів у розмірі не менше 10 % вартості інвестиційного об’єкта.

Усі закордонні інвестиції, питома вага яких у вартості інвестиційного об’єкта менша 10 %, називаються портфельними інвестиціями.

Валові інвестиції (валові капітальні вкладення) — це сумарні вкладання ресурсів, спрямованих на заміну і приріст основних фондів виробничих потужностей та ін.

Чисті інвестиції (чисті капітальні вкладення) — це валові інвестиції, зменшені на суму амортизаційних відрахувань.

Виходячи із існуючих на підприємствах систем обліку та планування, до складу капітальних вкладень відносять:

• вартість будівельно-монтажних робіт;

• вартість усіх видів виробничого устаткування, а також вартість інструменту та інвентаря, які включені до складу основних фондів;

• інші капітальні роботи й витрати.

В останню групу капітальних вкладень включають: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння на нафту, газ, термальну воду, проектні роботи, науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку кадрів для підприємств, що будуються, тощо.

Відсоткове співвідношення означених видів капітальних витрат визначає елементно-технологічну структуру капітальних вкладень.

Якщо в динаміці капітальних вкладень спостерігаються більш високі темпи витрат на активну частину основних фондів порівняно з пасивною, то це позитивно впливатиме на динаміку й рівень продуктивності.

У системі інвестування існує таке поняття, як відтворювальна структура капітальних вкладень, яка характеризує співвідношення довгострокових витрат на просте й розширене відтворення основних фондів. Ці довгострокові витрати спрямовуються на технічне переозброєння та реконструкцію, розширення діючих підприємств, нове будівництво.

У більшості галузей економіки сьогодні спостерігається постійне зростання частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію, що є позитивною тенденцією. Дослідженнями встано­влено, що оптимальне співвідношення витрат на просте й розширене відтворення основних фондів повинно становити відповідно 35 % і 65 % у загальній сумі валових капітальних вкладень.

Що ж стосується чистих капітальних вкладень, то їх оптимальна структура така: 50—60 % спрямовується на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств, 15—20 % — на розширення підприємств, 25—35 % — на нове будівництво.