32. Чинники продуктивності, пов’язані із життєвим простором країни.

Населення. Населення — це природно-історична сукупність людей, яка постійно змінюється як за кількісними, так і за якісними параметрами. Населення характеризується передусім рівнем свого відтворення. Під відтворенням населення слід розуміти процес безперервного поновлення поколінь людей. Існує природ­не й механічне відтворення населення. Природне відтворення населення формується під впливом народжуваності та смертності, а механічне — у результаті міграційних процесів.

Слід розрізняти види й типи відтворення населення. Види поділяють на традиційний та сучасний. Для традиційного виду відтворення населення характерна як висока народжуваність, так і висока смертність. Сучасний вид відтворення характеризується одночасно і низькою народжуваністю, і низькою смертністю.

Типи відтворення населення поділяють на розширений, простий, звужений. Кожен із них може бути реалізований в умовах як традиційного, так і сучасного виду відтворення. За досить тривалого збереження рівності параметрів народжуваності й смертності відтворення населення є простим, за перевищення рівня народжуваності над смертністю — розширеним, а за зворотного співвідношення — звуженим. Саме звужене відтворення населення негативно впливає на рівень економічного зростання та зростання продуктивності як у поточному періоді, так і в перспективі.

Територія. Територія характеризується насамперед розмірами площі, яка визначається у квадратних кілометрах, а також гус­тотою населення. Густота населення визначається його чисельністю, що припадає на 1 км² території країни або на 1 га сільсь­когосподарських земель. В Україні густота населення становить 83 особи/км², у Росії — 9 осіб/км², в Японії — 330 осіб/км², у Китаї — 127 осіб/км².

Територія будь-якої країни характеризується також рівнем її придатності для постійного проживання населення (наявність родючих земель, водних ресурсів, пустель, якісні параметри клімату), відсутністю чи наявністю систематичних природних катакліз­мів — землетрусів, тайфунів, вивержень вулканів, смерчів, повеней та ін.

Екологія. Екологія в буквальному значенні слова (походить від грец. oikos) означає «наука про житло, помешкання, місцеперебування». Цей термін у 1866 р. запропонував німецький учений Е. Геккель. Він вважав, що предметом екології є з’ясування відношення живих організмів до навколишнього середовища. У сучасній науці поняття «екологія» не обмежується тільки біологічним значенням. Стосовно людини, суспільства біологічний аспект цього поняття тісно пов’язується і розглядається в поєднанні з технічними, економічними, соціальними та гігієнічними питаннями життя людей. Тому разом з екологією природних систем визначені її аспекти складають сучасну загальну екологію, яка досліджує основні принципи організації та функціонування природних і створених людиною систем.

Рівень екологічності довкілля характеризується співвідношенням розмірів території, на якій зосереджена дика природа (заповідники, цілинні землі тощо), до всієї території країни, кількістю видів рослинного та тваринного світу, які повністю винищені або перебувають на межі повного винищення і занесені до Червоної книги, ступенем технічного забруднення ґрунтів, водного та повітряного середовища.

Земля й клімат. Земля, за визначенням англійського економіста У. Петті, — мати всіх багатств. І не випадково, що земля — найдорожчий і найдефіцитніший товар у світі. У цьому зв’язку зазначимо, що сьогодні один гектар землі в США, наприклад, коштує від 700 тис. до 6 млн доларів, а в центральних районах Києва — до 2 млн доларів.

Земля — це багатство людей усього світу, їх життєвий простір. Проте, це багатство по-хижацьки знищується. Так, 53 % території Африки і 34 % Азії зазнають процесу спустелювання. На території СНД ерозією охоплено 53 % пасовищ, а у США — 75 %.

Клімат безпосередньо впливає на рівень національної продуктивності. Чим нижча середньорічна температура в країні, тим біль­ше необхідно витрачати матеріальних ресурсів на досягнення таких же результатів, які досягаються в країнах із більш високою середньорічною температурою. Скажімо, в Росії діє так звана негативна кліматична рента, що пов’язана з найнижчою середньорічною температурою серед усіх країн світу, спричинює підвищення витрат у промисловості на 10—15 % порівняно із серед­ньоєвропейською собівартістю на аналогічну продукцію, а в сільсь­кому господарстві на 25—30 %. Ось чому деякі економісти вва­жають, що Росія ніколи не досягне європейського рівня життя.

В Україні середньорічна температура також значно нижча, ніж у Західній Європі.

Природні багатства та природні ресурси. Природні багатства являють собою всю сукупність речей і сил природи, які можуть бути використані нацією для своїх потреб як на сучасному етапі, так і в перспективі її прийдешніми поколіннями. Природні багатства поділяють на наземні й підземні. До природних багатств належать повітряний простір, водні та лісові багатства, ґрунти, багатства флори й фауни, мінерально-сировинні багатства.

Природні ресурси — це та частина природних багатств країни, яка може бути використана нацією, її громадянами для задоволення своїх потреб на сучасному етапі.