- •Предмет менеджменту продуктивності.
- •Метод менеджменту продуктивності.
- •Зв’язок менеджменту продуктивності з іншими дисциплінами.
- •Завдання менеджменту продуктивності.
- •Класифікація цілей суспільства.
- •Характеристика економічних і екологічних цілей суспільства.
- •Характеристика соціальних і демографічних цілей суспільства.
- •Сутність продуктивності.
- •Екстенсивні і інтенсивні чинники продуктивності.
- •Сутнісна класифікація продуктивності.
- •Роль продуктивності у досягненні різноманітних цілей суспільства.
- •Модель “пастки” спадної продуктивності.
- •Класифікація інтеграційних чинників продуктивності.
- •Класифікація “м’яких” чинників продуктивності.
- •Сутність інформаційних і виробничих технологій.
- •Класифікація інвестицій.
- •Основні фонди і виробничі потужності.
- •Класифікація персоналу.
- •Склад об’єктів промислової власності.
- •Склад об’єктів, що охороняються авторськими і суміжними правами.
- •Об’єкти інтелектуальної власності.
- •Охарактеризувати нематеріальні активи.
- •Розкрити функції системи управління.
- •Охарактеризувати методи управління.
- •Характеристика типів виробництва.
- •Класифікація інновацій.
- •Суть організаційного менеджменту.
- •Економічна безпека підприємства і її стратегічна мета.
- •Характеристика видів реструктуризації підприємства.
- •Сутність макрорівневневих чинників продуктивності.
- •Чинники продуктивності, пов’язані із життєвим простором країни.
- •Основні структурні зміни в зайнятості.
- •Основні структурні змінні ввп.
- •Інституціональні механізми і їх призначення.
- •Інфраструктура економіки і її види.
- •Сутність фіскальної політики.
- •Основні засади соціальної політики.
- •Національна безпека держави.
- •Класифікація витрат.
- •Загальні витрати і витрати на одиницю продукції.
- •Елементні і комплексні витрати.
- •Пропорційні і непропорційні витрати.
- •Кошторис виробництва.
- •Собівартість продукції.
- •Система управління витратами і норми витрат.
- •Місце витрат і центри відповідальності в системі управління продуктивністю.
- •Потреби.
- •Економічні ресурси, їх категорії.
- •Альтернативні витрати.
- •Крива виробничих можливостей зростання продуктивності.
- •Зовнішні витрати фірми.
- •Внутрішні витрати фірми.
- •Бухгалтерський і економічний прибуток фірми.
- •Суть короткострокового періоду.
- •Суть довгострокового періоду.
- •Закон спадної продуктивності.
- •Крива спадної віддачі.
- •Гранична і середня продуктивність.
- •Постійні витрати.
- •Перемінні витрати.
- •Загальна сума витрат.
- •Середні витрати.
- •Середні постійні витрати.
- •Середні перемінні витрати.
- •Середні загальні витрати.
- •Граничні витрати.
- •Залежність граничних витрат від середніх загальних і середніх перемінних витрат.
- •Граничні витрати і гранична продуктивність.
- •Віддача витрат у довгостроковому періоді.
- •Позитивний вплив масштабів виробництва на рівень продуктивності.
- •Негативний вплив масштабів виробництва на рівень продуктивності.
- •Постійна віддача від зростання масштабів виробництва.
- •Мінімальний розмір виробництва і продуктивність
- •Соціально-економічне значення вимірювання продуктивності.
- •Організаційні проблеми вимірювання продуктивності.
- •Вимірювання продуктивності на підприємствах.
- •Вимірювання продуктивності у виробничих підрозділах фірм.
- •Індекси змінного, постійного і структурного складу продуктивності.
Завдання менеджменту продуктивності.
Головне завдання курсу — надати студентам максимум знань з проблем управління продуктивністю для їх широкого практичного застосування в усіх ланках макро- і мікроекономіки. Виконання цього завдання досягається передусім розробленою методикою підготовки спеціалістів з даного курсу, яка включає в себе лекційний курс, проведення практичних та семінарських занять і закріплення теоретичного матеріалу на базах практики — підприємствах і державних установах.
Як вже наголошувалось, сьогодні в усьому світі визнано, що практично всі соціально-економічні, екологічні проблеми будь-якої країни можуть бути вирішені тільки на основі зростання продуктивності.
Тому ще одним важливим завданням курсу «Менеджмент продуктивності» є обґрунтоване доведення в процесі викладення теоретичного матеріалу життєвої необхідності включення показників продуктивності в систему управління економікою, аби домогтися високих темпів соціально-економічного зростання. Більше того, тільки на основі аналізу системи показників продуктивності можна всебічно й достовірно оцінити результативність функціонування економічної системи в цілому і в окремих її ланках.
Іншими словами, менеджмент продуктивності повинен переконливо довести свою основоположну роль у вирішенні соціально-економічних проблем країни.
Менеджмент продуктивності — це одна із галузей науки. І тому перед менеджментом продуктивності як наукою стоїть завдання — вивчати та аналізувати конкретні соціально-економічні явища і на цих засадах розробляти практичні рекомендації щодо підвищення продуктивності в усіх ланках економіки.
До завдання курсу «Менеджмент продуктивності» входить також організація практичної діяльності менеджерів підприємств з оптимального використання всіх без винятку ресурсів, що є чинником зростання продуктивності.
Відповідно до завдань курсу формується і його зміст.
Класифікація цілей суспільства.
Суспільство тільки тоді домагається поступального та всебічного розвитку, коли воно ставить перед собою неоманливі, реальні цілі та досягає їх. Світовий досвід показує, що будь-яке суспільство досягає поставлених цілей за рахунок багатьох чинників, серед яких головним є продуктивність.
Узагальнюючою стратегічною метою будь-якого суспільства є постійне підвищення індексу людського розвитку (ІЛР), складовими якого є: рівень життя, тривалість життя, рівень освіченості, рівень екологічності довкілля.
За змістом виокремлюють такі стратегічні цілі суспільства:
1) економічні;
2) соціальні;
3) демографічні;
4) екологічні.
Означені загальні стратегічні цілі можна диференціювати за певними частковими напрямами. Так, серед економічних цілей суспільства можна назвати такі:
економічне зростання (виробництво все більшої кількості товарів і послуг найвищої якості);
економічна ефективність (економічне зростання за рахунок підвищення продуктивності, тобто максимальна віддача за мінімальних витрат виробничих ресурсів);
забезпечення стабільності цін (уникання суттєвого підвищення або зниження загального рівня цін, тобто інфляції і дефляції, адже суттєві коливання цін негативно впливають на темпи соціально-економічного зростання);
економічна свобода (високий рівень свободи менеджерів підприємств, робітників та споживачів в економічній діяльності, що сприяє досягненню високих темпів економічного зростання);
оптимізація торговельного балансу держави (необхідність систематичної підтримки оптимального балансу держави в міжнародній торгівлі та міжнародних фінансових операціях).
Оптимальний торговельний баланс означає передусім, що він має позитивне сальдо, тобто обсяги експорту перевищують обсяги імпорту. У той же час оптимальний торговельний баланс передбачає оптимальну структуру експорту та імпорту.
Соціальні цілі можна класифікувати так:
недопущення бідності;
постійне підвищення рівня життя населення;
забезпечення повної зайнятості (забезпечення роботою всіх, хто бажає і має змогу працювати);
соціальна забезпеченість (забезпечення існування хронічно хворих, непрацездатних, пристарілих та інших утриманців).
Демографічні цілі суспільства випливають із того незаперечного факту, що головним багатством країни є люди, її населення.
У різних країнах демографічні цілі неоднакові. Так, наприклад, Китай, Індія стимулюють зниження народжуваності. А для України стратегічними демографічними цілями є забезпечення зростання чисельності населення за рахунок природного при- росту.
Демографічними цілями суспільства є:
забезпечення духовного й фізичного здоров’я нації і насамперед дітей, молоді, жінок;
збільшення тривалості життя як чоловіків, так і жінок;
оптимізація вікового складу населення, оскільки висока питома вага молоді, працездатного населення позитивно впливає на соціально-економічне зростання й динаміку продуктивності;
постійна підтримка національного складу й структури населення на оптимальному рівні, зважаючи на те, що в країні мешкають етнічна нація, корінні нації та іммігранти.
Екологічні цілі суспільства — це припинення забруднення життєвого простору, його складових — повітряного басейну, водних ресурсів, землі та її ґрунтів, збереження й примноження всіх видів флори та фауни на території країни, передусім шляхом збільшення площ заповідних зон.