Крива спадної віддачі.
Графічно залежність між кількістю праці та загальним обсягом виробництва подано на рис. 6.3.
Рис. 6.3. Закон спадної віддачі
Передусім потрібно зазначити, що крива загального обсягу виробництва проходить три фази: спочатку вона піднімається вгору в темпі зростання; потім темп її зростання уповільнюється; і насамкінець він досягає максимальної точки і починає знижуватися. Гранична продуктивність на графіку — це кут нахилу кривої загального обсягу виробництва. Інакше кажучи, гранична продуктивність вимірює темп зниження загального обсягу виробництва, пов’язаного з кожним робітником, що приєднується. Тому ті три фази, через які проходить загальний обсяг виробництва, відображаються в динаміці граничної продуктивності. Якщо загальний обсяг виробництва збільшується зі зростаючою швидкістю, то гранична продуктивність неминуче зростає. На цьому етапі додаткові робітники роблять усе більший внесок у загальний обсяг виробництва. У подальшому, якщо обсяг виробництва зростає зі спадною швидкістю, гранична продуктивність набуває позитивного значення, але знижується. Кожен додатковий робітник робить менший внесок у загальний обсяг виробництва порівняно зі своїм попередником. Коли загальний обсяг виробництва досягне максимальної точки, гранична продуктивність дорівнюватиме нулю. А коли ж загальний обсяг виробництва починає знижуватися, то гранична продуктивність набуває від’ємного значення. Динаміка середньої продуктивності також відображає ту «дугоподібну» залежність між перемінними вкладеннями праці та обсягом виробництва, яка характерна для граничної продуктивності. На рис. 6.3 видно, що в міру приєднання все більшої кількості змінних ресурсів (праці) до незмінної кількості постійних ресурсів (землі або капіталу) обсяг виробництва спочатку зростатиме спадними темпами, потім досягне свого максимуму і почне знижуватися.
Гранична і середня продуктивність.
Залежність граничної та середньої продуктивності графічно зображено на рис. 6.4.
Рис. 6.4. Графік граничної та середньої продуктивності
На рис.6.4 видно, що там, де гранична продуктивність перевищує середню, остання зростає. А скрізь, де гранична продуктивність менше середньої, середня продуктивність знижується. Звідси випливає, що крива граничної продуктивності перетинає криву середньої продуктивності саме в тій точці, в якій остання досягає максимуму. Таке співвідношення математично неминуче. Адже якщо до суми додати число, яке перевищує середню зі складових її величин, то ця середня збільшиться. Якщо число додане до суми величин, менше їх середньої величини, то ця середня обов’язково знизиться.
Середній рівень ряду величин зростає лише за умови, що виграш від застосування додаткової (граничної) одиниці ресурсу виявляється більше середнього з усіх попередніх виграшів. Якщо ж додана величина виявиться меншою «поточної середньої», то середня в результаті цього потягне вниз.
У нашому прикладі середня продуктивність зростатиме доти, доки величина продукту, добавленого додатковим робітником до загального обсягу виробництва, перевищить величину «середнього продукту», або середню продуктивність раніше найнятих робітників. І навпаки, додатковий робітник сприятиме зниженню середнього продукту, або продуктивності, якщо величина, добавлена ним до загального обсягу виробництва, менше величини «середнього продукту».
Точка Р показує, з якого моменту підприємець втрачає інтерес до збільшення кількості робітників.