54. Бухгалтерський і економічний прибуток фірми.

Якщо сума грошових надходжень перевищує економічні витрати фірми, то будь-який залишок накопичується в руках підприємця. Цей залишок називається економічним, або чистим, прибутком.

Рис. 6.2. Економічний і бухгалтерський прибуток

Економічний прибуток не входить у витрати, оскільки це дохід, який перевищує величину нормального прибутку, необхідного для збереження зацікавленості підприємця в даному напрямку діяльності.

55. Суть короткострокового періоду.

Короткостроковий період — це такий період часу, протягом якого підприємство не може змінити виробничі потужності. Це означає, що в короткостроковому періоді виробничі потужності підприємства фіксовані, вони залишаються незмінними. У той же час обсяг виробництва в короткостроковому періоді може бути змінено шляхом застосування більшої чи меншої кількості живої праці, сировини та інших ресурсів. Існуючі виробничі потужності в межах короткострокового періоду можуть бути використані більш інтенсивно, що приведе до збільшення обсягів продукції.

Протягом короткострокового періоду фірма може змінити обсяги виробництва шляхом поєднання зміни кількості ресурсів з фіксованими потужностями. У зв’язку з цим постає питання: як змінюватиметься обсяг виробництва в міру того, як все більша й більша кількість змінних ресурсів приєднуватиметься до фіксованих ресурсів.

У найзагальнішій формі відповідь на це питання дає закон спадної віддачі, або закон спадної продуктивності. Він стверджує, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад живої праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу чи землі) дає зменшений додатковий, чи граничний, продукт у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

56. Суть довгострокового періоду.

З погляду діючих фірм, довгостроковий період — це період досить тривалий, щоб змінити кількість усіх зайнятих ресурсів, у тому числі й виробничі потужності. З погляду галузі, довгостроковий період включає в себе достатньо часу, щоб діючі в ній фірми змогли розформуватись і залишити галузь, а нові фірми — виникнути й вступити в галузь.

Отже, якщо короткостроковий період являє собою період фіксованих потужностей, то довгостроковий період — це період потужностей, що змінюються.

57. Закон спадної продуктивності.

Протягом короткострокового періоду фірма може змінити обсяги виробництва шляхом поєднання зміни кількості ресурсів з фіксованими потужностями. У зв’язку з цим постає питання: як змінюватиметься обсяг виробництва в міру того, як все більша й більша кількість змінних ресурсів приєднуватиметься до фіксованих ресурсів.

У найзагальнішій формі відповідь на це питання дає закон спадної віддачі, або закон спадної продуктивності. Він стверджує, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад живої праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу чи землі) дає зменшений додатковий, чи граничний, продукт у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

Закон спадної продуктивності діє також і в несільськогосподарських галузях. Припустимо, що фірма виготовляє меблі і має відповідне обладнання: фрезерувальні, токарні, шліфувальні верстати, пилки тощо. Якби ця фірма найняла одного чи двох робітників, то обсяг продукції та рівень продуктивності в розрахунку на одного робітника чи на одиницю сукупних витрат був би дуже низьким. Адже цим робітникам довелось би виконувати цілу низку трудових операцій, і переваги спеціалізації не були б реалізовані.

Крім того, робочий час марно втрачався під час переходу робітника від однієї операції до іншої, а машини значну частину часу стояли б без діла. Іншими словами, фірма була б у цьому разі недоукомплектованою робітниками, а виробництво, природно, було б низькопродуктивним. Продуктивність була б низькою через надлишок капіталу порівняно з кількістю праці. Ці труднощі зникли б, якби поступово збільшувалась чисельність робітників. Обладнання при цьому використовувалося б більш повно, а робіт­ники спеціалізувалися б на виконанні окремих операцій. У результаті були б ліквідовані втрати часу під час переходу від однієї технологічної операції до іншої. Таким чином, в міру зростання кількості робітників на недоукомплектованому підприємстві додатковий, або граничний, продукт, що створюється кожним наступний робітником, матиме тенденцію до зростання внаслідок зростання продуктивності. Однак це не може продовжуватися до нескінченності.

Подальше збільшення кількості робітників створить проблему їх надлишку. У цьому разі робітники будуть недовикористовуватися. Загальний обсяг виробництва почне зростати зменшувальними темпами, оскільки за фіксованих виробничих поту­жностей на кожного робітника припадатиме все менша й менша кількість обладнання в міру наймання все більшої кількості робітників. Додатковий, або граничний, продукт додаткових робітників скорочуватиметься в міру все більш інтенсивного укомплектування персоналом.

Графічно залежність між кількістю праці та загальним обсягом виробництва подано на рис. 6.3.

Рис. 6.3. Закон спадної віддачі

Передусім потрібно зазначити, що крива загального обсягу виробництва проходить три фази: спочатку вона піднімається вгору в темпі зростання; потім темп її зростання уповільнюється; і насамкінець він досягає максимальної точки і починає знижуватися. Гранична продуктивність на графіку — це кут нахилу кривої загального обсягу виробництва. Інакше кажучи, гранична продуктивність вимірює темп зниження загального обсягу вироб­ництва, пов’язаного з кожним робітником, що приєднується. Тому ті три фази, через які проходить загальний обсяг виробництва, відображаються в динаміці граничної продуктивності. Якщо загальний обсяг виробництва збільшується зі зростаючою швидкістю, то гранична продуктивність неминуче зростає. На цьому етапі додаткові робітники роблять усе більший внесок у загальний обсяг виробництва. У подальшому, якщо обсяг виробництва зростає зі спадною швидкістю, гранична продуктивність набуває позитивного значення, але знижується. Кожен додатковий робітник робить менший внесок у загальний обсяг виробництва порівняно зі своїм попередником. Коли загальний обсяг виробництва досягне максимальної точки, гранична продуктивність дорівнюватиме нулю. А коли ж загальний обсяг виробництва починає знижуватися, то гранична продуктивність набуває від’ємного значення. Динаміка середньої продуктивності також відображає ту «дугоподібну» залежність між перемінними вкладеннями праці та обсягом виробництва, яка характерна для граничної продуктивності. На рис. 6.3 видно, що в міру приєднання все більшої кіль­кості змінних ресурсів (праці) до незмінної кількості постійних ресурсів (землі або капіталу) обсяг виробництва спочатку зростатиме спадними темпами, потім досягне свого максимуму і почне знижуватися.