- •Предмет менеджменту продуктивності.
- •Метод менеджменту продуктивності.
- •Зв’язок менеджменту продуктивності з іншими дисциплінами.
- •Завдання менеджменту продуктивності.
- •Класифікація цілей суспільства.
- •Характеристика економічних і екологічних цілей суспільства.
- •Характеристика соціальних і демографічних цілей суспільства.
- •Сутність продуктивності.
- •Екстенсивні і інтенсивні чинники продуктивності.
- •Сутнісна класифікація продуктивності.
- •Роль продуктивності у досягненні різноманітних цілей суспільства.
- •Модель “пастки” спадної продуктивності.
- •Класифікація інтеграційних чинників продуктивності.
- •Класифікація “м’яких” чинників продуктивності.
- •Сутність інформаційних і виробничих технологій.
- •Класифікація інвестицій.
- •Основні фонди і виробничі потужності.
- •Класифікація персоналу.
- •Склад об’єктів промислової власності.
- •Склад об’єктів, що охороняються авторськими і суміжними правами.
- •Об’єкти інтелектуальної власності.
- •Охарактеризувати нематеріальні активи.
- •Розкрити функції системи управління.
- •Охарактеризувати методи управління.
- •Характеристика типів виробництва.
- •Класифікація інновацій.
- •Суть організаційного менеджменту.
- •Економічна безпека підприємства і її стратегічна мета.
- •Характеристика видів реструктуризації підприємства.
- •Сутність макрорівневневих чинників продуктивності.
- •Чинники продуктивності, пов’язані із життєвим простором країни.
- •Основні структурні зміни в зайнятості.
- •Основні структурні змінні ввп.
- •Інституціональні механізми і їх призначення.
- •Інфраструктура економіки і її види.
- •Сутність фіскальної політики.
- •Основні засади соціальної політики.
- •Національна безпека держави.
- •Класифікація витрат.
- •Загальні витрати і витрати на одиницю продукції.
- •Елементні і комплексні витрати.
- •Пропорційні і непропорційні витрати.
- •Кошторис виробництва.
- •Собівартість продукції.
- •Система управління витратами і норми витрат.
- •Місце витрат і центри відповідальності в системі управління продуктивністю.
- •Потреби.
- •Економічні ресурси, їх категорії.
- •Альтернативні витрати.
- •Крива виробничих можливостей зростання продуктивності.
- •Зовнішні витрати фірми.
- •Внутрішні витрати фірми.
- •Бухгалтерський і економічний прибуток фірми.
- •Суть короткострокового періоду.
- •Суть довгострокового періоду.
- •Закон спадної продуктивності.
- •Крива спадної віддачі.
- •Гранична і середня продуктивність.
- •Постійні витрати.
- •Перемінні витрати.
- •Загальна сума витрат.
- •Середні витрати.
- •Середні постійні витрати.
- •Середні перемінні витрати.
- •Середні загальні витрати.
- •Граничні витрати.
- •Залежність граничних витрат від середніх загальних і середніх перемінних витрат.
- •Граничні витрати і гранична продуктивність.
- •Віддача витрат у довгостроковому періоді.
- •Позитивний вплив масштабів виробництва на рівень продуктивності.
- •Негативний вплив масштабів виробництва на рівень продуктивності.
- •Постійна віддача від зростання масштабів виробництва.
- •Мінімальний розмір виробництва і продуктивність
- •Соціально-економічне значення вимірювання продуктивності.
- •Організаційні проблеми вимірювання продуктивності.
- •Вимірювання продуктивності на підприємствах.
- •Вимірювання продуктивності у виробничих підрозділах фірм.
- •Індекси змінного, постійного і структурного складу продуктивності.
Розкрити функції системи управління.
Система управління. Управління — це процес цілеспрямованого впливу на певну систему з метою її переведення в інший стан. Управління є складною інтеграційною системою, яка включає в себе такі функції, як вимірювання, аналіз, планування, організацію, мотивацію та контроль.
Вимірювання — це визначення за допомогою певних показників абсолютного чи відносного рівня параметрів системи.
Аналіз — це вивчення, дослідження й визначення на основі параметричних величин стану системи та її розвитку за різноманітними напрямами (організаційний, соціальний, економічний, екологічний, технічний тощо).
Планування — це обґрунтоване на основі даних аналізу встановлення на певних відрізках якогось часового періоду оперативних, поточних та перспективних показників розвитку системи, на досягнення яких спрямовується необхідний ресурсний потенціал.
Організація — це практична реалізація сукупності адміністративних, соціально-економічних, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення запланованих показників розвитку системи.
Мотивація — це реалізація сукупності різноманітних спонукальних заходів, спрямованих на забезпечення свідомої зацікавленості кожного працівника в постійному досягненні оптимальних результатів своєї праці.
Контроль. Суть контролю полягає у безперервному порівнянні фактичних показників функціонування певної системи із запрограмованими показниками з метою в разі необхідності їх коригування.
Охарактеризувати методи управління.
Методи управління можна розглядати як способи впливу на системи з метою досягнення запланованих результатів. Стосовно будь-якого контингенту працівників на практиці застосовують переважно такі методи управління:
економічні;
соціально-психологічні;
організаційні.
Економічні методи управління пов’язані із реалізацією економічних інтересів окремих працівників, всього персоналу підприємства. На практиці це виявляється в тому, що колектив підприємства, його окремі працівники у разі досягнення встановлених для них показників отримують певну матеріальну винагороду, переважно у грошовому виразі.
Соціально-психологічні методи управління спрямовані на підвищення соціального статусу працівників шляхом гуманізації праці, залучення їх до вирішення проблем виробничо-комерційної діяльності підприємства, створення нормального (оптимального) соціально-психологічного клімату в колективі, ознакою якого є відсутність конфліктних ситуацій, неприязних відносин між людьми, наявність ділового спілкування, спрямованого на підвищення віддачі функціонуючої системи.
Організаційні методи управління зводяться до викладеного в письмовій чи усній формах владними структурами адміністративного примусу підлеглих їм соціально-виробничих структур та окремих працівників, спрямованого на своєчасне та якісне виконання поставлених перед ними завдань.
У міжнародній практиці прийнято розрізняти американський та японський стилі управління.
Американський стиль управління передбачає одержання максимального розміру прибутку на інвестований капітал шляхом підвищення продуктивності за рахунок технологічних і людського чинників. Щоб досягти цих цілей, хід виконання виробничих завдань працівників, з одного боку, жорстко контролюється, а з іншого — гнучко стимулюється грошовою винагородою.
Японський стиль управління розглядає людей як цінне й найголовніше надбання для досягнення цілей компанії. Ось чому цілі працівників і компанії розглядаються як тотожні, органічно єдині цілі. В умовах японського стилю управління застосовується децентралізована система прийняття рішень, викладених переважно в усній формі.