33. Основні структурні зміни в зайнятості.

Структурні зміни в зайнятості. На динаміку продуктивності впливають передусім зміни в зайнятості трудових ресурсів. Трудові ресурси — це частина населення, яка має певний фізичний розвиток, розумові здібності і знання, необхідні для роботи в різних галузях економіки.

До трудових ресурсів відносять осіб у працездатному віці (чоловіків 16—59 років і жінок 16—54 років), за винятком непрацюючих інвалідів 1 і 2-ї групи та непрацюючих осіб працездатного віку, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах (чоловіків 50—59 років, жінок 45—54 років); а також населення старше і молодше працездатного віку, що зайняті економічною діяльністю.

На практиці структурні зміни в зайнятості пов’язані зі зміною чисельності:

• населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності;

• населення, зайнятого в галузях економіки;

• економічно активного населення;

• безробітних;

• працездатного населення;

• економічно неактивного населення.

До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, віднесені особи працездатного віку, старшого віку та підлітки, які протягом року були постійно зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом в умовах повного (неповного) робочого дня (тижня); роботодавці, які самостійно забезпечували себе роботою, включаючи підприємців, безоплатно працюючих членів їхніх сімей; служителі релігійних культів; військові кадрової служби; спецконтингент та ін. У кількості зайнятого населення не враховуються учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва, військові строкової служби та жінки, які перебувають у відпустці за вагітністю, пологами та доглядом за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством, а також іноземні громадяни.

До населення, зайнятого в галузях економіки, віднесені: працівники державних, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій; працівники колективних сільськогосподарських підприємств; особи, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві; особи, зайняті у малих, приватних підприємствах, міжнародних організаціях, фермерських господарствах.

Середньорічна кількість робітників і службовців розрахована на підставі середньооблікової кількості працюючих за наймом на підприємствах, в установах, організаціях та громадських об’єднан­нях. Вказана кількість не включає такі категорії, як сумісники та ті, що працюють за договором підряду.

Економічно активне населення згідно з концепцією робочої сили — це населення обох статей віком 15—70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. До економічно активних належать особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить дохід, (зайняті) та безробітні (у визначенні МОП).

Зайнятими (за матеріалами вибіркового обстеження робочої сили) вважаються особи, які відпрацювали протягом обстежуваного тижня не менше чотирьох годин (в особистому підсобному сільському господарстві не менше 30 годин) незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова або інша робота.

Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зай­нятого населення до всього обстеженого населення або населення у відповідній групі за статтю та у регіонах.

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці — особи у віці 15—70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

• не мали роботи (прибуткового зайняття);

• шукали роботу або намагались організувати власну справу на обстежуваному тижні;

• готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів.

До категорії безробітних відносять також осіб:

• які розпочнуть роботу протягом двох тижнів;

• що знайшли роботу, чекають відповіді;

• зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу;

• які навчаються за направленням служби зайнятості.

Зареєстровані безробітні згідно з Законом України «Про зайнятість населення» — це працездатні громадяни працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підхожої роботи.

Працездатне населення у працездатному віці — особи у працездатному віці (чоловіки 16—59 років, жінки — 16—54 років включно), за винятком непрацюючих інвалідів 1 та 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію у зазначеному віці.

Рівень безробіття визначається відношенням (у відсотках) кількості безробітних до економічно активного населення (робочої сили) або до працездатного населення працездатного віку.

Економічно неактивне населення (поза робочою силою) — особи, які не можуть бути класифіковані як «зайняті» або «безробітні».

До цієї категорії населення належать:

• учні та студенти;

• пенсіонери;

• особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

• особи, які зневірились знайти роботу;

• інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Втрати робочого часу — це час, який можна було використати для роботи, але він не був використаний через неявку з дозволу адміністрації (включаючи неявки з ініціативи адміністрації), прогули та страйки.