Тема 16. Облждаходів,витратіфінансовихрезултатівдшьн(ктіпідприємства

153

Партіонний спосіб обліку витрат матеріалів на вироб­ництво використовують у виробництвах, де можливо здійсню­вати контроль за кожною партією розкрою. Наприклад, розкрій металів, тканин, шкіри тощо. При цьому попередньо визна­чається вихід деталей за окремою партією, який заноситься в Акт розкрою. Порівняння фактичного витрачання матеріалів з розрахунковим дає можливість проконтролювати виконан­ня норм витрат матеріалів та виходу продукції.

Наведені методи обліку матеріалів дають можливість не тільки визначати фактичне витрачання матеріалів, а й вия­вити відхилення від встановлених норм.

При відпуску матеріалів на виробництво в межах норм складаються облікові записи:

Дебет 23 "Виробництво";

Кредит 20 "Виробничі запаси".

Кредит 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

При відпуску прямих матеріалів понад визначені норми слід зробити записи на рахунках:

Дебет 901 "Собівартість реалізованої готової продукції"

Кредит 20 "Виробничі запаси" Кредит 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

Понаднормативне витрачання матеріалів не відносить­ся на собівартість продукції (робіт , послуг), а включається до собівартості реалізованої продукції.

Матеріальні витрати зменшуються на суму повернених відходів, які оцінюються за обліковими оцінками.

Повернені відходи - це залишки сировини, матеріалів, на­півфабрикатів та інших видів матеріальних цінностей, які ут­ворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили частково або повністю свої споживні якості, через що використовуються з вищими витратами або не використову­ються за прямим призначенням.

Облік прямої заробітної плати Прямою вважається заробітна плата робітників, зайня­тих на виробництві, яку можна безпосередньо віднести до кон­кретного об'єкта витрат.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата робі­тників відноситься на об'єкти обліку витрат за первинними

дукції, або такі, обробку яких розпочато. Всі інші залишки мате­ріалів: на робочих місцях, у цехових коморах, вважаються запа­сами і обліковуються на дебеті рахунка 20 "Виробничі запаси" .

Відпуск матеріалів на виробництво здійснюється за ви­значеною для окремих груп матеріалів оцінкою за якою вони і включаються до собівартості продукції. При відпуску основ­них матеріалів зі складу у первинних документах на списання вказується напрям їх використання (вид виготовлюваної про­дукції, номер замовлення та ін.). За допоміжними матеріала­ми вказують напрям використання лише за умови, що вони сприяють процесу виробництва або забезпечують його за од­ним видом продукції.

Для потреб фінансового обліку необхідна інформація про витрачання матеріалів за окремими класифікаційними група­ми у звітному періоді на підприємстві в цілому.

Облік витрачання матеріалів у звітному періоді визнача­ють за такими методами:

• документування; •інвентарний;

• партіонний.

При використанні методу документування на підставі первинних документів (лімітно-збірних карт, накладних, ви­мог) визначають фактичне витрачання матеріалів звітного пе­ріоду. Розрахунок кількості відпущених матеріалів здійснюють з урахуванням обсягу фактичного виробництва продукції за нормативами. Цей метод доцільно використовувати на підприємствах, що не мають незавершеного виробництва .

При інвентарному методі в кінці кожного звітного пері­оду проводять інвентаризацію залишків невикористаних відпу­щених зі складу на виробництво матеріалів. Після цього ви­значають вартість фактично використаних матеріалів: до почат­кового залишку на робочих місцях і в цеховій коморі додають відпущені матеріали і віднімають кінцевий залишок. Інвентар­ний метод дозволяє також визначити і матеріали, обробка яких розпочата на кінець звітного періоду. Інвентарний метод до­цільно використовувати на підприємствах, що потребують на­явності залишків матеріалів у цехах, а також мають незавер­шене виробництво на кінець звітного періоду.

Нашкерська Г. В. Фінансовий облік

документами: нарядами, маршрутними листами, рапортами про виробіток тощо. Узагальнення цих витрат здійснюється у калькуляціях фактичної собівартості окремих видів продукції, процесів, інших об'єктів. При погодинній оплаті праці заро­бітна плата робітників розподіляється за видами виробів, за процесами тощо і є прямою статтею калькуляції. Додаткова за­робітна плата, премії та доплати робітникам розподіляються пропорційно до основної. Одночасно з розподілом заробітної плати створюється резерв на виплату відпусток працівникам. Резерв створюється у відсотку до фонду основної та заробітної плати робітників з урахуванням суми необхідних нарахувань до соціальних фондів.

При цьому складається така кореспонденція рахунків:

Дебет 23 "Виробництво";

Кредит 471 "Забезпечення виплат відпусток".

Сума резерву визначається до собівартості виготовленої продукції при його створенні.

При нарахуванні прямої заробітної плати робітникам складається проводка:

Дебет 23 "Виробництво";

Кредит 661 "Розрахунки за заробітною платою".

Якщо заробітна плата нараховується понад встановлені норми, то її сума відноситься на собівартість реалізації. При цьому складається кореспонденція:

Дебет 901 "Собівартість реалізованої готової продукції";

Кредит 661 "Розрахунки за заробітною платою".

При цьому аналізується напрямки і причини відхилень, встановлюються винуватці.

Облік інших прямих витрат Віднесення до інших прямих витрат залежить від особ­ливостей виробництва. Якщо в цеху випускається один вид продукції або декілька видів в умовах ритмічного виробництва, то до прямих витрат можуть відноситись:

• амортизація основних засобів виробничого призначення;

■ амортизація МШП;

■ витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

• відрахування на соціальні заходи;

• інші витрати.

154