88. Судові дебати, їх сутність і значення. Учасники судових дебатів. Обвинувальна промова прокурора. Промова захисника. Їх структура і зміст

По закінченні судового слідства суд переходить до судових деба­тів. До їх початку суд з власної ініціативи чи за клопотанням учасни­ків судових дебатів вправі зробити перерву в судовому засіданні для підготовки їх до виступів у судових дебатах. Найчастіше в цьому ви­никає необхідність по багатоепізодних, складних справах.

Судові дебати в кримінальному процесі — це самостійна частина судового розгляду, суть якої полягає в проголошенні сторонами промов, у яких вони викладають свої висновки за результатами судового слід­ства, даючи юридичну оцінку отриманим результатам, формулюють та обґрунтовують свої вимоги та пропозиції перед судом і свої запере­чення проти доводів, висновків, вимог та пропозицій інших сторін.

Значення судових дебатів:

• у судових дебатах знаходять свій найбільший прояв начала змагальності та рівноправності сторін у кримінальному процесі;

• судові дебати мають важливе значення для винесення справед­ливого судового рішення за результатами судового розгляду, оскільки суд одержує можливість вислухати викладену в сконцентрованому вигляді позицію кожної із сторін, що змагається, їх підсумковий спір, у якому повинна народитися істина;

• судові дебати мають великий виховний вплив на осіб, які при­сутні в судовому засіданні. Вони допомагають присутнім усвідомити сутність справи, обставини і небезпечність вчиненого злочину, його наслідки;

• кожному з учасників судових дебатів стає зрозумілішою позиція іншого, з'ясовуються сильні та слабкі сторони наведеної аргументації.

Послідовність виступів учасників судового розгляду в судових дебатах чітко визначена у ч. 2 ст. 318 КПК і забезпечує змагальність сторін, а також створює умови для здійснення підсудним і його за­хисником захисту від обвинувачення. Участь прокурора, захисника, представників потерпілого, цивільного позивача і цивільного відпо­відача в судових дебатах є обов'язковою, якщо вони беруть участь у справі, оскільки вони представляють у справі не себе, а відповідно державу, підсудного, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Усі інші визначені законом учасники судових дебатів можуть відмовитися від проголошення промови.

Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах по­силатися тільки на ті докази, які були досліджені в судовому засідан­ні. Якщо під час судових дебатів виникне потреба подати нові докази, суд відновлює судове слідство. Після закінчення відновленого судо­вого слідства суд знову відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин (ч. З ст. 318 КПК).

Суд не вправі обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий зупиняє учасників судових дебатів лише в тих випадках, коли вони в промовах виходять за межі розглядуваної спра­ви (ч. 4ст. 318 КПК).

Предметом промови державного обвинувача та захисника є:

• аналіз доказів, які досліджено у судовому слідстві, та їх оцінка;

• юридична оцінка допущених при провадженні процесуальних порушень та їх можливих наслідків;

• характеристика обставин, які досліджено в судовому розгляді;

• юридична оцінка обставин вчиненого злочину та дія підсудного (кваліфікація злочину, висновок щодо винуватості підсудного);

• характеристика особи підсудного, а також обставин, які пом'як­шують або обтяжують покарання;

• міркування щодо можливого покарання;

• міркування з питань, пов'язаних із цивільним позовом.

Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право

обмінятися репліками. При цьому право останньої репліки належить підсудному. Репліка — це короткий виступ учасника судових дебатів, який заперечує іншій стороні з питань, які та виклала у своїй про­мові або в репліці (він може стосуватися, наприклад, конкретних фактичних обставин справи, кваліфікації злочину, особи потерпілого чи підсудного, оцінки певного доказу, викривлення одним із промов­ців певного факту, перекручення позиції іншого учасника дебатів). Неприпустимим є використання репліки для нетактовних випадів на адресу того чи іншого учасника судового розгляду або для суперечок з питань, які не мають принципового значення для справи.