28. Підозрюваний, його процесуальне положення у кримінальному процесі

Підозрюваний — це фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до вине­сення постанови про притягнення її як обвинуваченого (ст. 43^і КПК).

Процесуальним актом визнання особи підозрюваним є або про­токол затримання (затримання може проводитися за постановою), або постанова про обрання запобіжного заходу до пред'явлення обви­нувачення. Для застосування вказаних примусових заходів потрібна наявність достатніх фактичних даних, що вказують на причетність особи до вчинення злочину. Особа вважається підозрюваним при за­стосуванні до нього будь-якого з передбачених у законі запобіжних заходів (ст. 149 КПК) до пред'явлення йому обвинувачення.

Підозрюваний — короткочасний і необов'язковий учасник кри­мінального процесу. Якщо запобіжний захід до пред'явлення обви­нувачення або затримання не застосовувався, підозрюваний у про­цесі взагалі не з'являється. Перебування особи як підозрюваний об­межене коротким терміном: затримання не може перевищувати 72 годин (ст. 106 КПК), а обраний запобіжний захід — десяти діб (ч. 4 ст. 148 КПК). Упродовж цього часу особі має бути пред'явлено обвинувачення або скасовано запобіжний захід. Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають зна­чення для прийняття рішення про обрання запобіжного заходу, суддя вправі продовжити строк затримання — до 10 діб, а за клопотанням самого підозрюваного — до 15 діб (ч. 9 ст. 165² КПК).

Як учасник процесу підозрюваний набуває процесуальних прав для захисту своїх законних інтересів і на нього покладаються відпо­відні обов'язки.

Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється, давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запи­тання; мати захисника і конфіденційне побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та ді­знання, слідчого і прокурора; користуватися рідною мовою; за на­явності відповідних підстав — на забезпечення безпеки; відповідно до принципу презумпції невинуватості підозрюваний має право на поводження з ним як із невинуватим у вчиненні злочину, та право на повагу до його честі й гідності.

Підозрюваний зобов'язаний: з'являтися за викликом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду; не перешкоджати встановленню істини у незаконний спосіб; виконувати вимоги слід­чого щодо участі у провадженні слідчих дій.

29. Підстави та порядок затримання особи за підозрою у вчиненні злочину

КПК передбачає затримання за підозрою у вчиненні злочину (статті 106, 115) та затримання підозрюваного, обвинуваченого за рішенням суду з метою доставки його до суду для розгляду подання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (ст. 165²). Ці види затримання відрізняються за цільовим призначен­ням, підставами та порядком застосування, а також суб'єктами, які уповноважені приймати таке рішення.

Затримання підозрюваного на підставі статей 106, 115 КПК має на меті припинення злочинної діяльності особи, яка затримується, запобігання ухиленню її від слідства та суду. Затримання, яке здій­снюється в порядку ст. 165² КПК, спрямоване на створення необхід­них умов для розгляду судом подання органу дізнання, слідчого про застосування взяття під варту.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 КПК орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призна­чено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності од­нієї з таких підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть надану особу, що саме вона вчини­ла злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину; 4) при наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину (на­приклад, показання свідка, який не був очевидцем злочину, висновок експерта тощо і дані, які отримані в порядку оперативно-розшукової діяльності). Ці дані є підставою для затримання особи лише в поєд­нанні з однією з трьох умов, зазначених у ч. 2 ст. 106 КПК: а) коли ця особа намагалася втекти; б) коли її місце проживання чи перебування не зареєстроване; в) коли не встановлено особу підозрюваного. Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов'язків, пов'язаних із застосуванням до нього запобіжного заходу, у тому числі обов'язків, передбачених ст. 149^і КПК, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує (ч. З ст. 106 КПК).

Затримання підозрюваного, обвинуваченого в порядку ст. 165² КПК можливе лише за наявності передбачених ст. 148 і ч. 1 ст. 155 КПК підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Щодо порядку затримання, то відповідно до ч. 4 ст. 106 КПК про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень за­триманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрювано­му в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 21 КПК, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол затримання підпису­ється особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу з пере­ліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направ­ляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання. Особам при затри­манні працівниками міліції повідомляються підстави та мотиви за­тримання, а також роз'яснюється право оскаржувати його в суді. Крім того, усно роз'яснюється право відмовитися від надання будь-яких пояснень або показань до прибуття захисника та одночасно надають­ся у друкованому вигляді роз'яснення статей 28,29, 55, 56, 59,62 і 63 Конституції України та прав затриманих осіб. Про затримання особи орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів.

У порядку ст. 165² КПК затримання підозрюваного, обвинуваче­ного, який перебуває на волі і щодо якого надійшло подання про взяття під варту, здійснюється за постановою судді, яка має бути за­конною, обґрунтованою та вмотивованою.

Строк затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, об­числюється з моменту доставлення її в орган дізнання чи до слідчого, а якщо затримання зазначеної особи провадиться на підставі поста­нови про затримання, винесеної органом дізнання або слідчим, то з моменту фактичного її затримання.

Протягом 72-годинного строку затримання орган дізнання, слід­чий: звільняє затриманого — якщо не підтвердилася підозра у вчи­ненні злочину, сплинув установлений законом строк затримання або затримання було здійснене з порушенням вимог, передбачених кримінально-процесуальним законом; звільняє затриманого й обирає щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою; доставляє затриманого до судді з поданням про обрання запобіжного заходу взяття під варту. В останньому випадку строк затримання може бути продовжений судом до 10 діб, а за клопотанням затрима­ного — до 15 діб.

Затримання в порядку ст. 106 КПК може бути оскаржено до суду. За результатами розгляду скарги суддя виносить постанову про за­конність затримання чи про задоволення скарги і визнання затриман­ня незаконним. Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику місця попереднього ув'язнення (ч. 9 ст. 106 КПК). На постанову судді протягом семи діб з дня її ви­несення може бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийняте рішення, або її захисником чи законним представником. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови. Апеляція розгля­дається апеляційним судом з дотриманням вимог ч. 2 ст. 347, ч. 2 ст. 366 КПК України.