52. Запобіжні заходи: поняття, система, підстави і порядок їх застосування, зміни і скасування

Запобіжні заходи — це різновид заходів кримінально-процесуального примусу попереджувального характеру, які застосо­вуються за наявності підстав і в порядку, встановленому законом, уповноваженими на те органами й посадовими особами стосовно підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства і суду, перешко­дити встановленню істини, продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Система запобіжних заходів, підстави та порядок їх застосу­вання регулюються гл. 13 КПК. Вони можуть застосовуватися як на досудовому провадженні, так і при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій. Крім того, запобіжні заходи застосову­ються і при наданні міжнародної правової допомоги в криміналь­них справах.

Відповідно до ст. 149 КПК запобіжними заходами є: 1) підписка про невиїзд; 2) особиста порука; 3) порука громадської організації або трудового колективу; 4) застава; 5) взяття під варту; 6) нагляд командування військової частини; 7) затримання як тимчасовий за­побіжний захід; 8) віддання під нагляд батьків, опікунів або піклу­вальників (застосовується до неповнолітніх обвинувачених), віддан­ня під нагляд адміністрації дитячої установи (застосовується до не­повнолітніх, які виховуються в дитячій установі) (ст. 436 КПК).

У юридичній літературі запропоновано декілька класифікацій запобіжних заходів, які здійснюються за різними критеріями. За видом примусу запобіжні заходи поділяють на фізично-примусові та психолого-примусові. Фізично-примусові запобіжні заходи — взяття під варту (ст. 155 КПК), затримання (статті 106, 115 КПК). Ці заходи фізично обмежують особисту свободу підозрюваного, обвинувачено­го, ізолюючи його від суспільства. Характер правообмежень у даному випадку обумовлює необхідність установлення строку дії цих заходів. Психолого-примусові запобіжні заходи пов'язані із застосуванням щодо підозрюваного, обвинуваченого психічного впливу, який по­лягає в накладенні певних обов'язків, спрямованих на забезпечення їх належної поведінки і можливості застосування більш суворих за­побіжних заходів у випадку їх невиконання. До цієї групи належать усі інші запобіжні заходи.

Залежно від строку, на який вони можуть бути застосовані, запо­біжні заходи поділяють на заходи з обмеженим строком дії (затриман­ня, взяття під варту) та запобіжні заходи без обмеженого строку дії (всі інші запобіжні заходи).

За порядком застосування запобіжні заходи можна поділити на такі групи: запобіжні заходи, що застосовуються за постановою осо­би, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді або за ухвалою суду (підписка про невиїзд; особиста порука; порука громадської організації або трудового колективу; нагляд командування військової частини; віддання неповнолітнього обвинуваченого під нагляд бать­ків, опікунів або піклувальників або під нагляд адміністрації дитячої установи); запобіжні заходи, які застосовуються виключно за поста­новою судді або ухвалою суду (взяття під варту, застава).

У кожному випадку застосовується лише один запобіжний захід, який з урахуванням обставин кримінальної справи та поведінки обвинуваченого, підсудного може бути змінений у ході подальшого провадження.

Якщо запобіжний захід застосовано до винесення постанови про притягнення як обвинуваченого, обвинувачення має бути пред'явлене підозрюваному не пізніше десяти діб з моменту застосування запо­біжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред'явлене, запобіжний захід скасовується (ч. 4 ст. 148 КПК). Підстави застосу­вання запобіжних заходів сформульовані законодавцем уніфіковано стосовно всіх їх видів у ч. 2 ст. 148 КПК. Вони становлять собою обґрунтоване припущення про можливу протиправну поведінку, а са­ме — що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений на­магатиметься ухилитися від слідства і суду або від виконання про­цесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі або продовжуватиме злочинну діяльність. При вирішенні питання про обрання конкретного виду запобіжного заходу повинні також врахо­вуватися обставини, передбачені у ст. 150 КПК, — тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце про­живання та інші обставини, що її характеризують. Вони мають оці­нюватися в сукупності. Про застосування запобіжного заходу скла­дається постанова (ухвала суду), у якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народження особи, щодо якої він застосову­ється, вчинений нею злочин, відповідна стаття КК, обраний запобіж­ний захід і підстави його обрання, а також визначається особа чи орган, які повинні здійснювати контроль за її виконанням. Постанова негайно оголошується під розписку особі, щодо якої вона винесена. Одночасно цій особі роз'яснюється порядок і строки оскарження по­станови або ухвали.

Якщо в ході провадження змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховуються при його обранні, він може бути скасований або замінений на інший запо­біжний захід — більш або менш суворий. Заміна одного запобіжно­го заходу іншим або його скасування здійснюється вмотивованою постановою органу дізнання, слідчого, прокурора та судді, а також ухвалою суду. У разі закриття справи, закінчення строку тримання під вартою, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку, та в інших випадках звільнення особи з-під варти на стадії досудового слідства здійснюється на підставі постанови органу ді­знання чи слідчого, які проводять досудове слідство у справі, або прокурора, про що вони негайно повідомляють суд, який обрав цей запобіжний захід. Звільнення з-під варти у кримінальних справах, що знаходяться в судовому провадженні, здійснюється лише за рі­шенням судді або суду (ч. З ст. 165 КПК). У справах про злочини, за які передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до підозрю­ваного, обвинуваченого, підсудного може бути застосовано запо­біжний захід лише у вигляді застави або взяття під варту у випадках та в порядку, передбачених КПК.