40. Показання свідка, особливості їх перевірки та оцінки

Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Показання свідка — відомості, повідомлені ним під час допиту, очної ставки, що прове­дені в ході досудового провадження у кримінальній справі чи в суді у відповідності до вимог статей 166-170, 172, 173, 302-307 КПК України. Показання, зафіксовані в протоколах інших слідчих дій (на­приклад, у протоколі обшуку — про обставини придбання виявлених предметів), не є самостійним джерелом доказів. У цьому випадку джерелом доказу є протокол слідчої дії, а з приводу повідомлених відомостей свідок при необхідності може бути допитаний. Особа на­буває процесуального статусу свідка з моменту його офіційного ви­клику для допиту як свідка.

Предметом показань свідка є відомості про будь-які обставини, що підлягають встановленню по даній справі, у тому числі про факти, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого, підсудно­го, потерпілого та його взаємовідносини з ними (ч. 2 ст. 68, ч. 1 ст. 167 КПК). Свідок може давати показання про обставини, які він сприймав безпосередньо, або про ті, які йому відомі зі слів інших осіб. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме (ч. З ст. 68 КПК). Такі дані можуть використовуватись лише як орієнтовні, для вису­нення версій у справі.

Свідками можуть бути особи як незаінтересовані, так і заінтересо­вані в результатах справи, як родичі й друзі обвинуваченого, потер­пілого, так і особи, що перебувають з ними у неприязних стосунках, тощо. Закон не встановлює певних вікових обмежень для свідків. Для з'ясування питання про можливість давати свідчення може бути про­ведена судово-психологічна експертиза. Свідок не може відмовитися від показань унаслідок того, що інформація містить службову або комерційну таємницю. Заходи з попередження розголошень даної інформації встановлюються законом.

Показання свідка, як і будь-які інші докази у справі, повинні бути ретельно перевірені. Перевірка здійснюється шляхом аналізу їх зміс­ту (з точки зору логічності, несуперечності), співставлення з іншими доказами, провадження повторних або нових слідчих дій (очних ста­вок, відтворення обстановки і обставин події тощо), провадження оперативно-розшукових заходів.

При оцінці показань свідка треба враховувати умови формування зазначеного джерела доказів, на які мають вплив як об'єктивні (кон­кретна обстановка, у якій свідок спостерігав явище — погодні умови, видимість, відстань до об'єкта, що спостерігався, тривалість сприй­няття тощо), так і суб'єктивні фактори (характеризують особливості особи свідка, його психології, стан органів почуттів, швидкість реак­ції, емоційний стан, навмисність чи ненавмисність сприйняття, здіб­ність запам'ятовування тощо).

Оцінка включає декілька аспектів, зокрема таких: а) оцінюється належність відомостей, що дає свідок, ступінь їх правдивості, узго­дженість з іншими доказами; б) оцінюється особистість свідка з точки зору його можливості сприйняття фактів дійсності та зацікав­леності в результатах справи; в) якщо предметом показань свідка можуть бути дані, що характеризують особу обвинуваченого, потер­пілого, то необхідно враховувати характер їх взаємовідносин.

Існують деякі категорії осіб, які володіють імунітетом свідка (від лат. іттипііаз — звільнення від чогось), тобто звільняються в силу закону від обов'язків свідка. Імунітет свідка можна розділити на обов'язковий (абсолютний), коли взагалі забороняється допит певних осіб як свідків у справі (перелік відповідних категорій осіб зазначений в ч. 1 ст. 69 КПК), і факультативний (відносний), коли в особи є пра­во відмовитися від обов'язків свідка у справі, але вона може за влас­ним бажанням ним скористатися і дати показання (перелік відповід­них категорій осіб зазначений у частинах 2, 3 ст. 69 КПК).

Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок, має права, визначені в ст. 69^і КПК, несе обов'язки, окреслені в ст. 70 КПК, підлягає відповідальності відповідно до при­писів ст. 71 КПК.