22. Прокурор у кримінальному процесі, його процесуальне положення у різних стадіях процесу

Прокурор — суб'єкт кримінального судочинства, на якого законом покладене виконання функцій представництва інтересів громадянина або держави в суді, нагляду за дотриманням законів органами дізнан­ня та досудового слідства, а також підтримання державного обви­нувачення в суді (ст. 121 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», ст. 25 КПК та ін.). Як прокурори у кримінально­му процесі можуть виступати особи, перераховані в п. 6 ст. 32 КПК.

Процесуальне положення прокурора у кримінальному процесі, форми і методи діяльності визначаються загальними завданнями су­дочинства і безпосередніми завданнями, що вирішуються в кожній окремій стадії.

Широкі повноваження прокурор має у стадіях порушення кримі­нальної справи і досудового розслідування. Прокурор наглядає за за­конністю й обґрунтованістю порушення кримінальних справ або сам порушує кримінальну справу, здійснює загальне керівництво розсліду­ванням, направляючи його хід. Якщо він установив незаконне пору­шення або відмову у порушенні кримінальної справи, своєю постано­вою зобов'язаний скасувати незаконну постанову (ч. З ст. 100 КПК).

Наглядова функція прокурора на стадії досудового розслідування конкретизується в таких його повноваженнях: доручати розслідуван­ня кримінальної справи особі, яка провадить дізнання, слідчому; вимагати від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи; скасовувати незаконні й необґрунтовані поста­нови слідчих і осіб, які провадять дізнання, продовжувати строки розслідування, повертати справу на додаткове розслідування, реалі­зувати інші повноваження, передбачені ст. 227 КПК. Слідчі погоджу­ють із прокурором подання, з якими звертаються до суду для вирі­шення питання про обмеження конституційних прав учасників кри­мінального процесу. Прокурор санкціонує відсторонення обвинува­ченого від посади (ч. 2 ст. 147 КПК), проведення обшуку (за винятком житла чи іншого володіння особи) (ч. З ст. 177), відправлення заареш­тованого етапом до місця провадження слідства у разі затримання обвинуваченого, щодо якого було оголошено розшук (ч. З ст. 139 КПК). Нагляд прокурора за законністю проведення оперативно-розшукових заходів забезпечує законність їх провадження та досто­вірність доказової інформації, яка формується за допомогою цих дій (п. 1 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Закінчена розслідуванням справа може бути прийнята судом до розгляду лише за умови, якщо обвинувальний висновок затверджений прокурором.

Процесуальне положення прокурора в судових стадіях істотно відрізняється від його положення у стадії досудового розслідування. У них прокурор втрачає владно-розпорядні повноваження і бере участь в іншій процесуальній якості, а саме як державний обвину­вач — сторона у процесі.

При попередньому розгляді справи суддею участь прокурора є обов'язковою. Він виступає з доповіддю щодо можливості призначен­ня справи до судового розгляду, висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншими учасниками судового розгляду (ст. 240 КПК).

Участь прокурора в судовому розгляді справи є обов'язковою, крім випадків: 1) коли розглядаються справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 27 КПК; 2) коли він відмовився від підтримання державного обви­нувачення. Основною формою участі прокурора у цій стадії є підтри­мання ним державного обвинувачення (ч. 2 ст. 16^і КПК). Він зобов'язаний, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім пере­конанням, користуючись рівними правами з іншими учасниками судо­вого розгляду, брати участь у досліджені доказів, заявляти клопотання і висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, висловлювати свої пропозиції про застосування криміналь­ного закону та призначення підсудному покарання. У ході судового розгляду прокурор вправі як змінити обвинувачення (ст. 277 КПК), так і відмовитися від підтримання обвинувачення (ч. З ст. 264 КПК).

У випадках, визначених законом, прокурор зобов'язаний представ­ляти інтереси громадянина або держави в суді (ст. 121 Конституції України). Однією з форм такого представництва є пред'явлення про­курором або підтримання ним цивільного позову, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або державних інтересів (статті 29,264 КПК). Прокурор має право звернутися до суду із заявою на захист прав та інтересів інших осіб, що охороняються законом, або вступити в справу у будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає охо­рона прав і законних інтересів громадян, суспільства і держави.

У тих випадках, коли прокурор не згоден із винесеним у судовому засіданні рішенням, вважає його незаконним і необґрунтованим, він зобов'язаний внести апеляційну чи касаційну скаргу на вироки, по­станови і ухвали, а також заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При розгляді справи у вищестоящому суді прокурор обґрунтовує внесену ним або іншим уповноваженим на те прокурором скаргу або заяву, а також висловлює своє міркуван­ня щодо законності та обґрунтованості вироку чи іншого судового рішення, оскарженого учасниками процесу.

У стадіях виконання вироку прокурор вживає заходів щодо вчас­ного і законного звернення вироку до виконання, вносить на розгляд суду питання, що виникли у зв'язку з виконанням вироку, і бере участь у розгляді суддею цих питань.

При провадженні протокольної форми досудової підготовки матеріалів прокурор вирішує питання про порушення кримінальної справи, обрання до правопорушника запобіжного заходу, а також складає обвинувальний висновок (ст. 430 КПК).