24. Органи досудового слідства. Процесуальне положення слідчого і начальника слідчого відділу

Відповідно до чинного законодавства органами досудового слід­ства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі органів безпеки (ст. 102 КПК). Усі слідчі користуються при розслідуванні злочинів рівними процесуальними правами і несуть однакові процесуальні обов'язки незалежно від їх відомчої належності.

Слідчий — посадова особа, уповноважена здійснювати досудове слідство по кримінальних справах, а також інші повноваження, перед­бачені КПК.

У межах своєї компетенції слідчий уповноважений порушити кри­мінальну справу, прийняти її до свого провадження; викликати будь-яку особу для допиту, призначати експертизи; вимагати від установ, по­садових осіб і громадян надання предметів і документів на підставах і в порядку, встановлених законом; визнавати особу потерпілою, цивіль­ним позивачем або цивільним відповідачем; затримувати осіб за пі­дозрою у вчиненні злочину, застосовувати до них запобіжні заходи, зупиняти та закривати провадження у справі або направляти справу прокуророві для передачі її в суд для розгляду по суті.

Як посадова особа, яка здійснює досудове слідство, слідчий має процесуальну самостійність, тобто володіє сукупністю повноважень, які дають йому можливість і здатність одноосібно приймати рішення і проводити процесуальні дії під час розслідування злочинів.

Процесуальна самостійність і незалежність слідчого включає такі положення: 1) слідчий самостійно спрямовує хід розслідування, приймає рішення щодо провадження слідчих і інших процесуальних дій, за ви­нятком випадків, коли потрібне одержання судового рішення або санкції, згоди прокурора чи затвердження ним окремих рішень слідчого (ч. 1 ст. 114 КПК); 2) усі докази оцінює за своїм внутрішнім переконанням (ч. 1 ст. 67 КПК); 3) при вирішенні найважливіших питань слідства, що іс­тотно зачіпають права і свободи людини, і подальшого руху справи закон встановлює право слідчого не погодитися з рішеннями і вказівками про­курора із цих питань. Слідчий вправі в разі незгоди з вказівками про­курора чи начальника слідчого підрозділу про: притягнення як обвину­ваченого, кваліфікацію злочину, обсяг обвинувачення, направлення справи для віддання обвинуваченого до суду, закриття справи — від­мовитись від їх виконання з одночасним їх оскарженням до вищесто­ящого прокурора (ч. 2 ст. 114 КПК). Оскарження цих вказівок зупиняє їх виконання. Вищестоящий прокурор або погоджується з доводами слідчого, що заперечував проти даних вказівок, і скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або, погодившись із вказівками нижчестоящого прокурора, доручає подальше провадження досудового слідства по даній кримінальній справі іншому слідчому; 4) слідчий по розслідуваних ним справах взаємодіє з органами дізнання. Він вправі давати у випадках і порядку, установлених законом, обов'язкові для виконання письмові доручення й вказівки про провадження розшукових і слідчих дій по справах, що перебувають у його провадженні, а також вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій (ч. З ст. 114 КПК); 5) постанови слідчого, винесені ним відповідно до закону, при розслідуванні справи, мають загальнообов'язкову силу; 6) установивши в ході досудового слідства обставини, що сприяли вчиненню злочину, слідчий вправі внести у відповідну організацію або відповідній посадо­вій особі подання про вжиття заходів щодо усунення зазначених обставин або інших порушень закону. Таке подання підлягає розгляду з обов'язковим повідомленням про вжиті заходи не пізніше одного місяця від дня його винесення (ч. З ст. 23 ^і КПК); 8) можливість використовувати при про­веденні різних слідчих дій машинопис, звукозапис, стенографування, кінозйомку і відеозапис (ч. 6 ст. 114 КПК); 8) слідчий вправі провадити слідчі дії в інших слідчих районах, навіть пов'язаних із виїздом в іншу місцевість, а також доручати провадження цих дій відповідному слідчо­му або органу дізнання в порядку окремого доручення (ст. 118 КПК).

Начальник слідчого відділу (ст. 114^і КПК) забезпечує організаційно-методичне керівництво діяльністю підлеглих слідчих; контролює своєчасність їхніх дій по розкриттю й попередженню злочинів, вжи­ває заходів до найбільш повного, всебічного й об'єктивного прова­дження досудового слідства, а також організує розслідування по найбільш складних кримінальних справах. У той же час начальник слідчого відділу має й значні процесуальні повноваження. Він уповно­важений доручати провадження досудового слідства слідчому або декільком слідчим, скасовувати необґрунтовану постанову про зупи­нення досудового слідства й вносити прокуророві клопотання про скасування інших незаконних або необґрунтованих постанов слідчо­го; вправі прийняти кримінальну справу до свого провадження й провести досудове слідство у повному обсязі, маючи при цьому пов­новаження слідчого або керівника слідчої групи, якщо справа роз­слідується групою слідчих; перевіряти матеріали кримінальної спра­ви, давати слідчому вказівки про напрямок розслідування, про про­ведення окремих слідчих дій, про притягнення особи як обвинуваче­ного, про кваліфікацію злочину й обсяг обвинувачення, про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного й обвинуваченого. Указівки даються в письмовому вигляді і є обов'язковими для виконання, однак вони можуть бути оскаржені прокуророві, який здійснює нагляд за виконанням законів органами досудового слідства. Оскарження вка­зівок начальника слідчого відділу не припиняє їх виконання, за ви­нятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК. При цьому слідчий вправі надати прокуророві матеріали кримінальної справи і письмові заперечення на вказівки начальника слідчого відділу.