67. Допит як слідча дія. Поняття допиту, мета, види, процесуальний порядок проведення, способи фіксації ходу та результатів

Допит — це передбачена кримінально-процесуальним законом слідча дія. яка полягає в одержанні показань від осіб, щодо яких є дані про те, що їм відомі обставини, які відносяться до кримінальної справи.

Метою допиту є отримання від допитуваних осіб фактичних даних щодо юридично значущих обставин кримінальної справи від особи, про яку у слідчого є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи.

Підставами для провадження допиту є відомості про те, що певній особі відомі обставини, які стосуються кримінальної справи, що роз­слідується (ст. 167 КПК).

Отримання показань від будь-яких осіб, що залучаються до про­вадження в кримінальній справі, має багато спільного. Одночасно специфіка процесуального становища допитуваних, їх вік обумовлю­ють деякі особливості допиту свідка і потерпілого, підозрюваного і обвинуваченого, повнолітніх і неповнолітніх осіб.

Закон передбачає декілька способів виклику для допиту. їх вибір залежить від особистого розсуду особи, що здійснює досудове роз­слідування, і може обумовлюватися місцезнаходженням особи, що викликається для допиту, його віком, станом здоров'я, технічною оснащеністю певної місцевості засобами комунікації і т. п. Як правило, особа викликається на допит офіційним письмовим сповіщенням — повісткою. У ній має бути вказано: хто викликається (прізвище, ім'я, по батькові) і в якості кого, місце допиту (адреса), до якого посадов­ця (посада і прізвище) повинен з'явитися допитуваний, день і час явки, наслідки нез'явлення. Повістка вручається особі під розписку. Допитуваний зобов'язаний з'явитися за викликом у призначений йому час або наперед повідомити про причини нез'явлення.

Підозрюваний, обвинувачений, які тримаються під вартою, ви­кликаються через адміністрацію місця попереднього ув'язнення.

Місце допиту визначається особою, що проводить допит, само­стійно, виходячи з обставин кримінальної справи і обраної тактики. Як правило, це місце провадження досудового розслідування.

Хід цієї слідчої дії можна уявити у вигляді чотирьох етапів: 1) з'ясування даних про особу допитуваного, роз'яснення його прав і обов'язків; 2) з'ясування взаємостосунків між особою, що допитується, та іншими учасниками процесу; 3) вільна розповідь; 4) відповіді на за­питання особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора чи суду.

Перш ніж почати безпосередньо допит, необхідно пересвідчитися в особі допитуваного (перед першим допитом доцільно перевірити доку­менти викликаної особи). Крім прізвища, імені, по батькові, слід з'ясувати інші важливі відомості, що встановлюють особу: рік народження, місце перебування, місце проживання, місце роботи, номер домашнього, служ­бового і мобільного телефону (якщо є) і т. п. Потім слідчий указує особі мету виклику, порядок ведення допиту, називає присутніх осіб.

Слідчий також зобов'язаний роз'яснити надані особі, що допиту­ється, процесуальні права та обов'язки, про що також повинна бути зроблена відмітка в протоколі допиту.

Свідок попереджається про кримінальну відповідальність задачу завідомо неправдивих показань і за відмову дати показання про відо­мі обставини у справі. Оскільки для потерпілого дача показань — це його право, він попереджається лише про кримінальну відповідаль­ність за дачу завідомо неправдивих показань. Підозрюваний та обви­нувачений про таку кримінальну відповідальність не попереджають­ся. Особі, що не досягла 16-річного віку, необхідно в зрозумілих і доступних формах роз'яснити необхідність дати правдиві показання по кримінальній справі, про що робиться відмітка в протоколі. Про кримінальну відповідальність за відмову віддачі і за надання завідо­мо неправдивих показань такий свідок не попереджається.

Допит по суті справи починається пропозицією розповісти все відоме про обставини, у зв'язку з якими особа викликана для допиту (так звана вільна розповідь), або у формі нагадування про подію, очевидцем якої він був.

При проведенні допиту свідка, підозрюваного (у разі його затри­мання чи обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту), обвинуваченого за їх бажанням може бути присутнім захисник (п. 4^і ч. 1 ст. 69^і, ч. 2 ст. 107, ч. З ст. 143 КПК).

Допит неповнолітніх свідків (осіб, які не досягли 18-річного віку) ведеться за загальними правилами допиту свідків (ст. 167 КПК), з ура­хуванням особливостей, установлених ст. 168 КПК: викликається не­повнолітній для допиту через законних представників; при допиті свідка у віці до 14 років обов'язково повинен бути присутнім педагог.

Коли особа не володіє мовою, якою провадиться судочинство, до участі у допиті запрошується перекладач (ст. 19 КПК). Допит німого або глухого свідка проводиться за правилами ст. 167 КПК з участю особи, яка його розуміє. За своїм процесуальним положенням така особа є перекладачем.

Залежно від змісту даних особою показань, їх повноти особа, яка провадить допит, може завершити цю слідчу дію або продовжити і поставити допитуваному запитання — уточнювальні, доповнювальні, нагадувальні, контрольні, а також пред'явити докази, документи, за­читати показання інших осіб, відтворити звуко- та відеозаписи. По­становка навідних запитань (тобто у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї) не допускається.

Способом фіксації ходу допиту є протокол. Протокол складаєть­ся з дотриманням загальних правил, указаних у статтях 85, 145, 170, 171 КПК.