87. Судове слідство. Його сутність, місце в структурі судового розгляду, порядок проведення. Скорочене судове слідство

Судове слідство — основна частина судового розгляду, суть якої полягає в дослідженні судом з участю сторін зібраних у справі до­казів для встановлення фактичних обставин вчиненого злочину. Вирок суду може ґрунтуватися лише на доказах, які були розглянуті й до­сліджені в судовому засіданні (ч. 2 ст. 323 КПК).

Про початок судового слідства головуючий оголошує після за­кінчення підготовчих дій.

Судове слідство починається:

з оголошення прокурором обвинувального висновку (а за згодою сторін — тільки його резолютивної частини);

у справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК, — з оголошення потерпі­лим чи його представником скарги потерпілого.

Якщо в справі заявлено цивільний позов, цивільним позивачем чи його представником оголошується також позовна заява (ст. 297 КПК).

Після оголошення зазначених документів головуючий роз'яснює підсудному, а коли підсудних декілька, — кожному з них суть обви­нувачення і запитує, чи зрозуміле їм обвинувачення, чи визнають вони себе винними і чи бажають давати показання. Якщо в справі заявлено цивільний позов, головуючий запитує підсудного і цивіль­ного відповідача, чи визнають вони позов (ст. 298 КПК).

Після цього головуючий з'ясовує думку учасників судового роз­гляду про те, які докази треба дослідити, та про порядок їх досліджен­ня. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослі­дження визначається постановою судді чи ухвалою суду (частини 1, 2 ст. 299 КПК).

Стаття 299 КПК не визначає певного порядку дослідження до­казів — це залежить від кожної конкретної справи. В юридичній лі­тературі виділяється декілька варіантів порядку дослідження доказів, доцільність яких підтверджена практикою розгляду справ у суді: якщо підсудний визнає свою вину повністю та бажає давати показання, є сенс допитувати його в першу чергу, а вже потім потерпілих, свідків, досліджувати інші докази; якщо ж підсудний не визнає своєї вини у вчиненні злочину або визнає себе винним частково, доцільніше про­вести допит потерпілих, можливо свідків, дослідити інші докази і тільки після цього за умови бажання підсудного давати показання допитати його самого.

Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть до­сліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує це питан­ня після його допиту.

Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі по­казань, провадиться обов'язково (частини 3, 4, 5 ст. 299 КПК).

Частина 3 ст. 299 КПК України передбачає особливий порядок прийняття судового рішення — скорочений судовий розгляд.

Так, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судо­вого розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розу­міють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих об­ставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільно­го позову в апеляційному порядку.

Такий скорочений порядок розгляду справи в суді першої інстанції має своєю метою спрощення судового розгляду в інтересах забезпечен­ня більш швидкого здійснення правосуддя, зменшення судових витрат та ефективного забезпечення інтересів учасників процесу, перш за все обвинуваченого та потерпілого, які заінтересовані в тому, щоб їх права та законні інтереси були реалізовані судом без затримок.

Використання скороченого порядку передбачає: а) відмову від провадження низки обов'язкових у загальному порядку процесуаль­них дій, перш за все від дослідження доказів, які підтверджують чи спростовують обвинувачення; б) констатацію причетності підсудно­го до вчинення злочину; в) згоду підсудного та інших учасників су­дового розгляду на застосування такого порядку; г) неможливість оскарження вироку через невідповідність викладених у ньому виснов­ків фактичним обставинам справи.

У разі коли суд обмежив дослідження фактичних обставин спра­ви тільки допитом підсудного (скорочене судове слідство), він після допиту останнього виконує вимоги ст. 317 КПК і переходить до су­дових дебатів (ст. ЗО 1¹ КПК).

З моменту оголошення про закінчення судового слідства суд не вправі приймати чи досліджувати докази, якими б важливими вони не були для правильного вирішення справи. Коли ж виникає потреба дослідити нові докази чи нові обставини, суд зобов'язаний своєю ухвалою (постановою) відновити судове слідство.