Теоретичні предмети природничої географії

Як було підкреслено, серед предметів науки головним є теоретичний предмет: у ньому зосереджені систематизоване знання про головні об'єкти дослідження і визначальна специфіка науки. Представимо найважливіші складові наукових матеріально-об'єктних відображень - традиційних теоретичних предметів природничо-географічних наук.

Відображення ландшафтного пуостоуу-часу - один із головних складників теоретичного природничо-географічного знання, виразник ггографічності, тобто специфіки географічних наук. В природничій географії та інших науках про Землю простір і час відображають звичайно редукованими і розокремленими. При цьому просторовість передається як територіальність і акваторіальність, що не зовсім точно, оскільки в такому трактуванні не проглядається багатовимірність простору реальних об'єктів природничо-географічного дослідження і дещо губиться навіть звичайна його тривимірність, об'ємність.

Для територіальності та акваторіальності притаманна єдина ієрархічна структура з ранговим поділом просторових явищ, інерційних і мінливих, на топічні\ локальні регіональні, глобальні. Всі вони складають макрорівень земної природи, приповерхневу частину якої досліджують географи (мегарівень - об'єктна і матеріальнопредметна царина планетологів та астрономів, а мікрорівень вивчають хіміки та фізики). Знанням про загальні для географії об'єкти - ландшафтні утворення окремих рангів - присвячені великі розділи теорії природничої географії, що переросли в окремі наукові дисципліни: це ландшафтознавство, регіональна фізична географія, загальне землезнавство.

Як бачимо, до макрорівня належать топічні утворення (грец. хопо^ -місце). Етимологічно, за значенням вихідних слів, топічне рівноцінне локальному (лат. Іокш - місце). Але понятійний вжиток цих термінів у природничих науках неоднаковий. Термін локальний більше поширений у географії, причому в досить осяжних просторових співвіднесеннях: найбільший із локальних ландшафтних комплексів, місцевість, може мати площу в десятки квадратних кілометрів. До слова: ландшафтознавче поняття місцевість запроваджене видатним українським геоморфологом, фізико-географом і ландшафтознавцем К.І.Геренчуком (1904-1984). Термін топічний характерний для біологічних наук, зокрема для біогеоценології: ним позначають просторово-організаційний рівень біотопів - ділянок площею десятки-сотні квадратних м є -т р і в, місцезростань та місць існування угруповань певних організмів, біоценозів. Отже, є підстави вважати топічні утворення найнижчими за рангом для макрорівня земної природи - із тих, з якими мають справу географи, принаймні біогеографи.

У вченні про геосистеми вживається термін топологічний. Його зміст ширший об'єднаного змісту топічного і локального. Зокрема, В.Б.Сочава [1978] до геосистем топологічного порядку розмірності відніс такі різнорангові виділи: біогеоценоз, урочище, групу урочищ (місцевість), район, ландшафт (округ). У формулюваннях за оригіналом, у викладі "геосистемно-сибірською мовою", цей перелік охоплює матеріальні предмети і об'єкти від елементарних геомера/геохори - до геома/ макрогеохори.

Все, що існує в просторі, існує і в часі, характеризується часовістю. Часовість також структурована. Вона виявляє себе певними станами і тривалостями та різноманітними процесами і змінами, що їм підлягають усі існуючі сутності. Структура часових станів і змін визначається їхньою стійкістю до зовнішніх впливів і саморуйнувань, глибиною охоплень матеріальних сутностей і періодичністю тривалостей. Структуру часових змін складають процеси різних сутнісних спрямувань і різної тривалості. Це відновлювані, зворотні процеси: функціональні - короткоперіодичні (для біоти особливо важливі добові) та динамічні - триваліші процеси (для біоти, зокрема, істотні процеси сезонні). Це також порівняно найтриваліші, незворотні еволюційні процеси. Знання про такі процеси, що відбуваються в ландшафтній оболонці, складає великі розділи теоретичних предметів природничо-географічних наук.

Інші провідні складники предметно-теоретичного природничо-географічного знання - це субстантивні та інформаційні відображення та описи-характеристики властивостей ландшафтних утворень і їхніх частин, а також похідних цих властивостей, механізмів взаємодії у ландшафтній оболонці та проявів взаємодії у всіх її складових.

Не належать до провідних складових теорії природничої географії рефлексивні предмети. Але вони важливі для розвитку окремих наукових теорій, теорії науки та для розвитку кожної науки в цілому, сприяють формуванню метатеоретичних узагальнень щодо всієї родини природничо-географічних наук. Про ці предмети й пов'язані з ними проблеми йтиметься тут далі.