Світоглядно-методологічні складові природничо-географічної освіти

Ці складові несуть найвідповідальнішу принципову частину оновлення і збагачення природничо-географічних дисциплін, які є предметами викладання на всіх рівнях освіти. В умовах післятоталітарного розвитку суверенної України ці складові мають особливо сприятливі підстави для вдосконалення. Адже відкрилися можливості конструктивного, творчого, а не лише жорстко критичного, як раніше, підходу до філософсько-світоглядних систем, відмінних від діалектико-матеріалістичної.

Оновлення світоглядно-методологічних складових природничо-географічного знання полягає щонайменше у відмові від виключно матеріалістичних трактувань явищ реального світу, особливо етичних, естетично-гуманістичних, ментально-етнічних, тобто всіх тих, що пов'язані з антропо-, соціо-, етно-реаліями. Наявність ідеальних об'єктів дослідження, близьких до згаданих сутностей, та інших - рефлексивних ідеальних об'єктів, їхня правомірність і навіть закономірність (див. підрозділ 4.2), зобов'язують використовувати для їх дослідження адекватний їм методологічний апарат науки. Такий апарат - ідеалістичний, його слід поєднувати з матеріалістичним, відповідно доповнюючи і збагачуючи наукове світобачення і світосприймання.

Здійснити означене світоглядне збагачення природничої географії непросто, потрібні цільові науково-методологічні напрацювання - адже не можна впадати з однієї, вульгарно матеріалістичної, в іншу - механістичну крайність. Недаремно згадувалось, що сучасні проблеми освіти стосуються не лише науковців-освітян, а й академічних науковців.

Світоглядно-методологічне збагачення науки - складний творчий процес, який потребує філософських обґрунтувань і вивірених конструктивних опрацювань, а не декларативних проголошень потрібних дослідницьких адекватностей. Результати цільових опрацювань стають методологічною канвою власне теоретичних наукових побудов та їхніх освітянських використань, канвою систематизованого, обґрунтовано поєднаного викладу знань про матеріальні та ідеальні об'єкти природничо-географічних наук.

Інші істотні методологічні складові наукового знання - атрибутивні, пов'язані з усіма відразу наукознавчими атрибутами, а не лише з об'єктами. Визначення їх щодо кожної природничо-географічної дисципліни - важлива запорука з'ясування місця, змісту, спрямованості окремих наук, кожного напряму галузевих та інтегративних природничо-географічних досліджень серед усіх інших галузей природничої географії.

Концептуально-змістовні складові природничо-географічної освіти

Суто теоретичні, концептуально-теоретичні складові природничо-географічного знання несуть основне змістовне навантаження у своєму науковому розділі і є відповідальними за змістовне збагачення навчальних курсів. Проблемність тут полягає у суперечливій потребі, з одного боку, відбити у навчальних предметах, особливо вузівських, головні теоретичні здобутки природничо-географічних наук, а з іншого боку - не переобтяжити лекційні курси теоретичними абстракціями. Остання пересторога ніяк не може стосуватися спеціальних теоретичних курсів, покликаних підняти знання фахівців-географів до рівня сьогоденних проблем науки.

Це також не лише освітянське завдання. Від успішного вирішення науковцями теоретичних проблем природничої географії залежить глибина і зміст, істотність теоретичного забезпечення системи знань, що входять до навчальних предметів. Розвиток природничо-географічних наук, їхнє концептуально-теоретичне багатство зумовлює необхідність значної теоретизації вузівських лекційних курсів. Це стає органічним складником осучаснення природничо-географічної підготовки фахівців у вузах, складником об'єктивізації набутих ними знань.

Галузеві змістовні складові пуиуодничо-географічної освіти можуть бути збагачені та довершені викладанням наукових дисциплін кількох характерних груп. Наведемо їх.

1. Дисципліни, які зараз утверджуються як окремі напрями природничих чи природничо-географічних знань. Це метатеоретичні та історико-методологічні курси: метатеорія ландшафтознавства, метатеорія природничої географії, інтегративний філософсько-світоглядний і наукознавчий курс метатеорії природознавства.

2. Міждисциплінарні екологічні (геоекологічні) та прикладні природничо- географічні курси, а також гуманістичні та глобалістські інтегративні природничо-географічні дисципліни.

3. Добірки необхідних природничо-географічних знань, що є складовими мало поширених географічних дисциплін - політичної та військової географії, географічних розділів соціології та етнології (знання про середовище розвитку соціуму та етносу).

Перегляд ставлення до цих знань, введення їхніх елементів у практику вузівського викладання та належний вжиток на інших рівнях освіти набуває особливої актуальності в нинішніх умовах розвитку української державності, відродження самосвідомості та утвердження ментальності народу України на всіх рівнях - від особистісного до етнічного.

Все це може бути істотним доповненням до вже вивірених в географічній освіті галузевих лекційних курсів та відповідних розділів шкільних програм загальноземлезнавчого, країнознавчого, краєзнавчого, геокомпонентного та геокомплексного природничо-географічного спрямування. Викладання таких курсів потребує реалізації в них еволюційного, історичного, соціологічного, прогнозного та інших загальнонаукових підходів.

Про істотні для освіти понятійно-термінологічні складові природничої географії, наголошені серед інших на початку цього підрозділу, йдеться у підрозділі 4.4.