4.7. Проблеми природничо-географічної освіти

Сучасні проблеми природничо-географічної освіти в Україні. Роль теоретичного знання в удосконаленні природничо-географічної освіти. Світоглядно-методологічні та концептуально-змістовні складові природничо-географічної освіти. Теоретичні проблеми міждисциплінарної екологічної освіти.

Сучасні проблеми природничо-географічної освіти в Україні

Нові історичні умови, українське державотворення поставили перед географами-науковцями та освітянами низку складних проблемних завдань щодо вдосконалення природничо-географічної освіти. Таке вдосконалення потрібне на всіх рівнях освіти, від шкільного до післявузівського.

Представимо ці проблеми і зазначимо: багато з них стосуються всієї географії, а не лише природничо-географічних знань. Окремі з них близькі до вирішення, інші зазнають конструктивного опрацювання. Навіть те, що здасться самоочевидним, має право на своє місце як частина цілісної системи заходів, до якої час від часу, для оновлення, слід повертатися і освітянам, і науковцям-географам. Отже, географічній освіті потрібні:

1. Наскрізне оновлення географічної освіти з істотними змінами структури, змісту, спрямованості навчальних курсів, відповідно до нових історичних умов. Уточнення і збагачення основоположних складових навчальних курсів, а саме: світоглядно-методологічних, концептуально- теоретичних змістовних, понятійно-термінологічних, регіональних, прикладних.

2. Створення нових програм, підручників, посібників, підготовка та видання науково-популярної літератури з усіх галузей і розділів географічного знання, які раніше входили і з ідеологічних причин не входили до навчальних планів і програм.

3. Належне за пізнавальним рівнем і науковим змістом картографічне забезпечення шкільної, середньої та вищої спеціальної географічної освіти. Наближення географічної освіти до світового рівня - через перехід на багатоступеневу систему вузівської підготовки фахівців-географів (бакалавр, спеціаліст, магістр). Потрібне також відповідне узгодження атестації фахівців вищої наукової кваліфікації з існуючою практикою в світі.

5. Забезпечення безперервності та наступності географічної освіти на всіх її рівнях.

6. Українізація навчальних програм з географії, приведення їх у відповідність із новими трактуваннями реалій; впровадження в конкретні науки ідей гуманізму, міждисциплінарної екології та вчення про ноосферу.

7. Вдосконалення методик викладання природничо-географічних дисциплін та геоекології.

8. Забезпечення належних міжпредметних зв'язків з іншими дисциплінами, шкільними (історія, біологія, краєзнавство) та вузівськими (філософія природознавство в цілому, соціологія, етнологія).

Роль теоретичного знання у вдосконаленні природничо-географічної освіти

Наведені проблемні завдання з удосконалення географічної та зокрема природничо-географічної освіти - зобов'язуючі для науковців-географів і освітян. Перш ніж виконати ці завдання, треба забезпечити вирішення їхньої проблемності, привести їх у відповідність із останнім словом науки і техніки.

Роль науково-теоретичного знання у такому забезпеченні незаперечна і найнеобхідніша. Теоретичне знання багатоскладове; стосовно своєї освітньої ролі воно заслуговує послідовного і всебічного розгляду. Його значення неперехідне. Особливо важливе значення постійно оновлюваних теоретичних знань. Це підтверджується і тим, що всі розв'язувані за їхньою участю наукові та освітні проблеми історично відносні, з часом вони потребують нових вирішень.

Чотирьом основним рівням географічної освіти в Україні - шкільному, спеціальному середньому, спеціальному вищому і післявузівському - повинні відповідати об'єднані спадкоємністю такі ж чотири ступені забезпеченості теоретичним знанням. Кожен рівень освіти повинен мати обґрунтовану суму необхідних осучаснених світоглядно-методологічних і концептуально-змістовних природничо-географічних знань, відображених адекватними поняттями і термінами.

Добір знань, оптимально відповідних певному рівневі освіти - складне проблемне завдання, яке виконується колективними зусиллями науковців-освітян. Добір теоретичних знань повинен здійснюватись і за участю фахівців-науковців із академічних установ, що стає реальністю при залученні їх до викладання у провідних вузах країни. Вимоги щодо осучаснення теоретичних знань стосуються не лише наукових концепцій і теорій, що розглядаються у навчальних курсах, а й щодо осучаснення понять і термінів, мовних засобів, якими вони передаються.

Загалом головні аргументи щодо важливості ролі теоретичних знань у природничо-географічній освіті такі:

•теоретичні знання своєю наявністю засвідчують належність навчальної дисципліни не просто до певної природничо-географічної галузі знань, а до відповідної науки;

•розвиток теоретичних знань відбиває світоглядне значення науки, її участь у формуванні наукової картини світу, яку зі своїх позицій відображає кожен навчальний природничий предмет;

•завдяки теоретичним знанням, теоретичним узагальненням окремі складові наукової картини світу об'єднані в її цілісний образ.

Світоглядоформуюче значення природничої географії традиційно високе завдяки її багатогранності, інформативності, глобальній всеохватності. Це значення повинен підтверджувати набір сучасних теоретичних знань із природничо-географічних наук, особливо з відповідних їм вузівських курсів. Подамо цю вимогу докладніше.