Формування нових понять і термінів природничої географії

В умовах розвитку нових напрямів природничо-географічних досліджень, переважно інтегративних, важливо коректно формувати поняття і формулювати терміни й термінологічні сполучення. На черзі дня галузеві еколого-географічні, комплексні геоінформаційні, проблемні прогнозно- та гуманістично-географічні дослідження. Формування їхніх понять і термінів повинне відповідати загальним вимогам до наукової мови, викладеним у цьому підрозділі. Для прикладу, на доповнення до підрозділу 3.4 (с. 133), розглянемо наукову мову еколого-географічних досліджень.

Вживані на кінець XX ст. еколого-географічні поняття і терміни, незважаючи на недавнє їхнє формування, потребують типових уточнень. Це стосується терміносполучень "екологічна" ситуація, "еколого-географічна" ситуація, "екологічний" стан ландшафтів, "екологічне" середовище тощо. Всі наведені поняття є об'єктними; реальна сутність, яку вони передають, незалежна від дослідника та екологічного чи еколого-географічного знання. Тому коренева складова, похідна від логосу - вчення, в них недоречна. Ці терміносполучення слід формувати, використовуючи, як уже зазначалося, об'єктні означення екічний, ейкуменічний або похідну від цих означень скорочену складову еко-. Тобто це екостани, екоситуації, екосередовища. А екологічними, еколого-географічними, еколого-ландшафтознавчими тощо є проблеми, дослідження, знання.

Невдалими є терміносполучення "ландшафтна екологія", "ландшафтно-екологічна ніша", зокрема означення "екологічна" ніша - у новому і продуктивному понятті з екології ландшафтів. З такою неточною словесною одежиною і назва науки, і наукове поняття рано чи пізно муситимуть зазнати термінологічного виправлення: правильно екологія ландшафтів або ландшафтознавча екологія', ландшафтна еконіша, еконіша ландшафтної геосистеми. Але як на 1990-і роки - час запровадження нового поняття, - то воно могло б бути із самого початку в усіх відношеннях науково коректним.

Можливий і двоваріантний вжиток означень - стосовно поняття суб'єкт еколого-географічних досліджень (с. 124). Як атрибут інтегративного наукового напряму - це екологічний суб'єкт, дослідник. Як особлива складова саме екологічного дослідження - матеріальний критерій оцінювання стану центрального об'єкта дослідження, об'єктний "господар" екодому, екосередовища - це екічний, ейкуменічний суб'єкт, або екосуб'єкт. Тут спостерігається змістовне розшарування омонічно співзвучних термінів на два різні поняття і терміни: на загальнонаукове екологічний суб'єкт, або дослідник - і конкретно-наукове інтегративне екосуб'єкт (суб'єкт оцінювання) у певному геоекологічному дослідженні.

На завершення слід підкреслити: невідповідність між собою понять і термінів та їхнє різночитання внаслідок розходження в наукових поглядах -зовсім різні речі. Невідповідності треба усувати. Але розходження в поглядах науковців не можна нівелювати - це була б уніфікація, яка звузила б і збіднила науковий пошук. Проте завжди залишатиметься актуальним завдання спадкоємного оновлення і коректного уточнення наукової мови природничо-географічних наук.