- •3.Інтерпретація проблеми людини і Бога в літературі Середньовіччя. Середньовічна парадигма часу.
- •4.Середньовічна парадигма часу. Картина світу середньовічної людини.(4)
- •5.Проблема людини та навколишньої дійсності у Середніх віках. Уявлення про великий ланцюг буття.
- •6.Ієрархічність та символічність як основні естетичні концепти середньовічного світосприйняття.
- •7.Духовність та енциклопедичність як основні естетичні концепти середньовічного світосприйняття.
- •8.Кельтський епос та ірландські саги. Проблема їхньої класифікації.
- •8.Кельтський епос та ірландські саги.Проблема їхньої класифікації.
- •9.Пантеон кельтських богів. Їхня функціональна характеристика.
- •10.Класифікація ірландських саг.
- •13Кельтські творці художнього слова –т друїди, філіти, барди.
- •14.Давні германці та їхня міфологія)
- •15.Створення світу в піснях «Старшої Едди»
- •16Трагічне і героїчне в піснях «Старшої Едди»
- •17.Дидактизм «Старшої Едди»
- •18.Поезія скальдів та її по етологічні техніки
- •19.Саги про ісландців
- •20.Давньогерманський народно-героїчний епос
- •21.Англосаксонська поема «Беовульф».
- •22.Латинська література раннього Середньовіччя.Система жанрів клерикальної та світської літератури
- •23.Апокрифічна та есхатологічна література раннього Середньовіччя.
- •24.Поняття патристики. “Сповідь” Аврелія Августина як взірець середньовічного автобіографічного жанру. Августин і сповідальна традиція в західноєвропейській літературі.
- •25.Жанровий діалог «Сповіді» Августина(автобіографія,чарівна казка).
- •26.Витлумачення проблеми пам’яті та часу у “Сповіді” Аврелія Августина.
- •27. Витлумачення проблеми часу та памяті у «Сповіді» а.Августина
- •28. Особливості жанру візії. Ґенеза жару
- •30.Художні особливості середньовічного героїчного епосу
- •31.Давньогрецький епос та середньовічний епос. Концепція героя.
- •32.Васали та сеньйори героїчного епосу. Їхня відмінність від героя архаїчного епосу.
- •33.Історія та вимисел у французькому героїчному епосі. “Пісня про Роланда”.
- •34.Лицарський кодекс у поемі “Пісня про Роланда”.
- •35.Християнські та національно-патріотичні мотиви поеми.
- •37.Сюжетно-композиційна структура «Пісні про нібелунгів».Генеза поеми.
- •38Жанрова синкретичність поеми
- •39.Особливості хронронотопу «Пісні про нібелунгів»
- •40. Епічний герой архаїчного та героїчного епосу.
- •41. Герой та антагоністи в героїчному епосі Середньовіччя.
- •42.Жіночі образи середньовічних поем.
- •43.Концепція кохання і варіанти її інтерпретації в літературі Середніх віків.
- •44.Доба лицарства.Хрестові походи та їхня роль у формуванні лицарської культури.Кодекс лицарської моралі та куртуазних естетичних норм.Нова концепція кохання.
- •45.Доба лицарства.Загальна характеристика.Куртуазна література і її жанри.
- •46.Класифікація та художні особливості жанру лицарського роману.
- •47.Роланд і Трістан: від епічного героя до героя лицарського роману.
- •48.Лицарська література. Нова концепція кохання. Елементи психологізму.
- •49.Образи Трістана та Ізольди в середньовічній літературі Західної Європи.
- •50.Мотив мандрівки в середньовічній літературі (на прикладі аналізу твору на вибір студента).
- •51Лірика трубадурів.Її жанрова система та вплив на подальший розвиток європейської поезії.
- •52.Поезія трубадурів як культурне явище. Орбіта впливу поетичної школи Провансу.
- •53. Своєрідність жанрової класифікації лірики трубадурів
- •54.Специфіка жанру біографії трубадурів
- •55.Міська література пізнього Середньовіччя. Витоки її формування.
- •56.Поезія вагантів і голіардів. Основні представники та жанри.
- •57. Поезія вагантів і голіардів. Ключові теми та образи. Любовна і сатирична лірика.
- •58.Місто як особливий простір. Жанрова характеристика (фабльо, тваринний епос, алегоричний епос).
- •60. Фабльо, шванки. Зв'язок жанру фабльо з exempla.
- •61. Міце твариного епосу в системі жанрів міської літератури.
- •62. «Роман про Лиса» як найхарактерніший взірець твариного епосу. Специфіка його композиції, конфлікту, системи персонажів.
- •63. «Роман про Лиса» . Його витоки (антична та фольклорна традиції)
- •64. Алегоричний епос. Поява дидактико- алегоричної поеми «Романа про Троянду». Проблема авторства в ній.
- •66. Походження середньовічної драми.Клерикальна література і театр
- •67..Основні драматургічні жанри літератури Середніх віків (містерія, міракль, мораліте, фарс).
- •68. Виникнення міської драми. Жанрова своєрідність мораліте, фарсу та соті. Їхній зв'язок з народною сміховою культурою.
- •69.Література італійського Передвідродження.
- •70. «Нове життя» Данте та школа «солодкого нового стилю».
- •73.Труктура та худ. Особливості поеми Данте «Божественна комедія».
- •76.“Божественна комедія” Данте: система та функції образів, місце образу автора у творі.
- •77.Побудова потойбічного світу в зображенні Данте та критерії оцінки гріховності. Образи грішників.
- •78.Література доби Відродження, як історичне поняття, її значення в світовому літературному процесі.
- •79.Періодизація та система жанрів ренесансної літератури.
- •80.Естетичні опозиції та концепти доби Відродження.
- •82. Проблема людини та навколишньої дійсності у добу Відродження. Уявлення про великий ланцюг буття
- •83. Теорії походження жанру сонету
- •84.Жанр сонету. Його національні варіанти в літературі доби Відродження.
- •85. Франческо Петрарка – перший гуманіст і найвизначніший лірик Відродження.
- •86.Наукова і літературна діяльність Петрарки.
- •87.Лірика Петрарки (жанри, тематика, особливості ліричного героя), її українські переклади. Новий поетичний стиль.
- •88.Проблематика “Декамерона” Дж. Боккаччо. Класифікація новел.
- •90.Роль та місце автора в оповіді “Декамерона”.
- •91.Типи та образи персонажів “Декамерона”.
- •92. Функція обрамлення у «Декамероні» Дж. Боккаччо
- •93. Місце твору в розвитку європейської новелістики наступних епох
90.Роль та місце автора в оповіді “Декамерона”.
Героями повісті є десятеро молодих людей, з яких семеро дам та троє кавалерів. у книжці приведені їх вигадані імена, нібито для того, щоб не осоромити благородних людей, що розмовляли на теми, неприйнятні для тогочасного суспільства.
Ці персонажі - освічені молоді люди, вірні правилам честі та шляхетності, тонко відчуваючих красу природи та світу. Ці люди стали символом нової ери гуманістичного світогляду.
Зачинається перший день Декамерона, в котрому автор ясує, з якої нагоди зібралася наша бесіда, а потім, за приводом Пампінеї, говориться про що кому заманеться.
Авторські відступу. Автор виступає від першої особи всього три рази: 1. на початку книги (введення - proemio), де звертається до жінок, яким і була присвячена книга. Звільнившись від любовних переживань, якими рясніла його юність, він має намір віддячити тих, хто допомагав йому перенести страждання кохання, - тому він вирішив написати книгу, читання якої може бути приємно жінкам. Суспільство змушує їх "приховувати любовний вогонь" (tenere "l'amorose fiamme nascose") і позбавляє тих розваг, якими сповнена життя чоловіків. Щоб виправити цю "помилку фортуни", автор пропонує жінкам, світ яких обмежується домашніми стінами, це зібрання di "cento novelle, o favole o parabole o istorie", в яких мова піде про "piacevoli e aspri casi d'amore e altri fortunati avvenimenti ... cosi 'ne' moderni tempi avvenuti come negli antichi "; 2. у введенні до четвертого дня автор знову звертається до жінок і захищає "смиренний тон" своєї книги від критики, яка дорікала йому за те, що він поставив жінок в центр усього твору. У відповідь Боккаччо розповідає знамениту новелу про Філіппо Бальдуччі і гусей, яка в жартівливому тоні підтверджує той факт, що любов до жіночої статі продиктована законами природи, тому опиратися їй неможливо і навіть шкідливо; 3. в авторському укладанні, де письменник знову звертається до "благородним дівчатам" і випереджає можливу критику з боку моралістів. Тут він говорить також про різноманітність розказаних історій, про те, що думки та точки зору на них можуть бути самі різні, подібно до того, як різноманітний і мінливий навколишній світ.Крім цих трьох моментів, голос автора в книзі не звучить відкрито, письменник створює об'єктивний опис персонажів і ситуацій, відмовляючись на цей раз від всіх автобіографічних натяків, настільки часто зустрічаються в його юнацьких творах. Вся оповідна тканина "Декамерона" спирається на самі різні джерела, насичена численними зв'язками з настільки ж численними історичними та соціальними рівнями, в яких фігура самого автора не виявляється. Всі новели об'єднані складною структурою, вивіреною і розрахованої до дрібних деталей, і кожна з них пов'язана з певною ситуацією і фігурою оповідача. В історії літератури таку структуру прийнято називати "рамою".
91.Типи та образи персонажів “Декамерона”.
Героями повісті є десятеро молодих людей, з яких семеро дам та троє кавалерів. у книжці приведені їх вигадані імена, нібито для того, щоб не осоромити благородних людей, що розмовляли на теми, неприйнятні для тогочасного суспільства.
Ці персонажі - освічені молоді люди, вірні правилам честі та шляхетності, тонко відчуваючих красу природи та світу. Ці люди стали символом нової ери гуманістичного світогляду.
«Декамерон» подарував Боккаччо європейську популярність. У «Декамероні» до досконалості доведений жанр міської новели, що відкрив шлях усій ренесансній новелістиці. Приваблювали не тільки цікавість оповідань, яскраві образи героїв, їх соковита мова, але й художня добірність новел Боккаччо, нетрадиційне трактування ряду фабул, поширених у попередній середньовічній літературі, загальний ідейний лад його творів. У «Декамероні» висвітлились нові грані гуманістичного світогляду, в тому числі його антиаскетичні ідеали. У центрі уваги Боккаччо - проблема самосвідомості особистості, що отримала широку перспективу в подальшому розвитку ренесансної культури.