90.Роль та місце автора в оповіді “Декамерона”.

Героями повісті є десятеро молодих людей, з яких семеро дам та троє кавалерів. у книжці приведені їх вигадані імена, нібито для того, щоб не осоромити благородних людей, що розмовляли на теми, неприйнятні для тогочасного суспільства.

Ці персонажі - освічені молоді люди, вірні правилам честі та шляхетності, тонко відчуваючих красу природи та світу. Ці люди стали символом нової ери гуманістичного світогляду.

Зачинається перший день Декамерона, в котрому автор ясує, з якої нагоди зібралася наша бесіда, а потім, за приводом Пампінеї, говориться про що кому заманеться.

Авторські відступу. Автор виступає від першої особи всього три рази: 1. на початку книги (введення - proemio), де звертається до жінок, яким і була присвячена книга. Звільнившись від любовних переживань, якими рясніла його юність, він має намір віддячити тих, хто допомагав йому перенести страждання кохання, - тому він вирішив написати книгу, читання якої може бути приємно жінкам. Суспільство змушує їх "приховувати любовний вогонь" (tenere "l'amorose fiamme nascose") і позбавляє тих розваг, якими сповнена життя чоловіків. Щоб виправити цю "помилку фортуни", автор пропонує жінкам, світ яких обмежується домашніми стінами, це зібрання di "cento novelle, o favole o parabole o istorie", в яких мова піде про "piacevoli e aspri casi d'amore e altri fortunati avvenimenti ... cosi 'ne' moderni tempi avvenuti come negli antichi "; 2. у введенні до четвертого дня автор знову звертається до жінок і захищає "смиренний тон" своєї книги від критики, яка дорікала йому за те, що він поставив жінок в центр усього твору. У відповідь Боккаччо розповідає знамениту новелу про Філіппо Бальдуччі і гусей, яка в жартівливому тоні підтверджує той факт, що любов до жіночої статі продиктована законами природи, тому опиратися їй неможливо і навіть шкідливо;  3. в авторському укладанні, де письменник знову звертається до "благородним дівчатам" і випереджає можливу критику з боку моралістів. Тут він говорить також про різноманітність розказаних історій, про те, що думки та точки зору на них можуть бути самі різні, подібно до того, як різноманітний і мінливий навколишній світ.Крім цих трьох моментів, голос автора в книзі не звучить відкрито, письменник створює об'єктивний опис персонажів і ситуацій, відмовляючись на цей раз від всіх автобіографічних натяків, настільки часто зустрічаються в його юнацьких творах. Вся оповідна тканина "Декамерона" спирається на самі різні джерела, насичена численними зв'язками з настільки ж численними історичними та соціальними рівнями, в яких фігура самого автора не виявляється. Всі новели об'єднані складною структурою, вивіреною і розрахованої до дрібних деталей, і кожна з них пов'язана з певною ситуацією і фігурою оповідача. В історії літератури таку структуру прийнято називати "рамою".

91.Типи та образи персонажів “Декамерона”.

Героями повісті є десятеро молодих людей, з яких семеро дам та троє кавалерів. у книжці приведені їх вигадані імена, нібито для того, щоб не осоромити благородних людей, що розмовляли на теми, неприйнятні для тогочасного суспільства.

Ці персонажі - освічені молоді люди, вірні правилам честі та шляхетності, тонко відчуваючих красу природи та світу. Ці люди стали символом нової ери гуманістичного світогляду.

«Декамерон» подарував Боккаччо європейську популярність. У «Декамероні» до досконалості доведений жанр міської новели, що відкрив шлях усій ренесансній новелістиці. Приваблювали не тільки цікавість оповідань, яскраві образи героїв, їх соковита мова, але й художня добірність новел Боккаччо, нетрадиційне трактування ряду фабул, поширених у попередній середньовічній літературі, загальний ідейний лад його творів. У «Декамероні» висвітлились нові грані гуманістичного світогляду, в тому числі його антиаскетичні ідеали. У центрі уваги Боккаччо - проблема самосвідомості особистості, що отримала широку перспективу в подальшому розвитку ренесансної культури.