78.Література доби Відродження, як історичне поняття, її значення в світовому літературному процесі.

Відродження або Ренеса́нс (фр. Renaissance — «Відродження») — епоха в розвитку країн Європи (XIV—XVI), перехідна від середньовічної культури до культури нового часу.

Відродження виникло, по-перше, на ґрунті досягнень середньовічної цивілізації, зокрема, періоду пізнього середньовіччя, коли феодальне суспільство досягло найвищого розвитку і зазнало великих змін. У XIV—XV ст. відбувалося швидке піднесення економіки і культури міст, з'явилися нові технічні винаходи (друкарський верстат, компас, артилерія та ін.), розвинулося кораблебудування і мореплавство, зроблено великі географічні відкриття. На цей період припадає початок інтенсивного книгодрукування. У царині культури посилюється боротьба за звільнення філософської думки від догматів церкви, з'являються нові знання і течії, які не вкладалися в середньовічну філософсько-богословську систему.

Усі ці явища готували підґрунтя для прогресивного перевороту, яким і стало Відродження. Проте переворот не був універсальним, він не охоплював соціально-економічні чинники і в основах феодального ладу суттєво нічого не змінював.Характерними ознаками культури Ренесансу були такі:Світський, нецерковний, характер культури Відродження, що було наслідком секуляризації (звільнення) суспільного життя загалом.Відродження інтересу до античної культурної спадщини, яка була майже повністю забута у середні віки.Створення людської естетично-художньої спрямованості культури на противагу релігійній домінанті у культурі середніх віків.Повернення у власне філософських дослідженнях до античної філософії і пов'язана з цим антисхоластична спрямованість філософських вчень Відродження.

Широке використання теорії «подвійної істини» для обґрунтування права науки і розуму на незалежне від релігії і церкви існування.Переміщення людини, як основної цінності, у центр світу і в центр філософії, літератури, мистецтва та науки.Основні досягнення італійської літератури XVI століття Доля поетичної традиції Петрарки (петраркізм, його обо ¬ снованіе П. Бемпо). Поема в октавах Лодовіко Аріосто "Не-ревних Роланд" - найбільший літературний пам'ятник епохи.Сю ¬ житній зв'язок з "Закоханим Роландом" Боярдо, средневеко-ші і античні джерела твору. Майстерність у створенні об ¬ Разов. Роль фантастики. Трактування теми кохання.Аріосто як основоположник італійської "вчених ¬ ної комедії", використання ним традицій Плавта і Теренція ("Скринька"). Розвиток жанру "наукового комедії" у творчості Н. Макіавеллі ("Мандрагора"), П'єтро Аретіно ("Придворна життя"), Джордано Бруно ("Під-Свєчніков"). Життя як карнавал. Зародження комедії масок. Перша італійська класична трагедія - "Софонісба" Джан Джорджі Тріссіно (опора на правила Аристотеля, тради-ції Софокла та Евріпіда), розвиток його традицій в італійській драматургії ("Горацій" Аретіно, трагедія, випереджає сю-жет трагедії П. Корнеля "Горацій" ).  "Амінта" Торкватто Тассо - найбільш досконалий про-зразок ита ¬ італійському пасторальної драми. Пасторальний роман Джакопо Саннадзаро "Аркадія" і його вплив на подальший розвиток пас ¬ торального жанру в європейській літературі. Хіба-тя жанру но ¬ Велл. "Венеціанський мавр" Джіральді Чінтіо і "Ромео і Джульєтта" Маттео Банделло як джерела сюжетів трагедій У. Шекспіра "Отелло" та "Ромео і Джульєтта". "Освоїв-Вивільнений Єрусалим" Торкватто Тассо - епічна поема в октавах, в якій підводиться підсумок розвитку Ренесансу в Іта-ща. Суперечка з Аріосто і продовження його традицій.Зіткненнях-гом Заходу і Під ¬ стоку, реального і фантастичного, любові й ве-ри. Поема Тассо і "Іліада" Гомера.