- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання.
- •7. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •8. Основні функції філософії.
- •11. Характерні риси стародавньої філософії.
- •12. Антична філософія
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •15. Філософія Нового часу.
- •16. Класична німецька філософія.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. „Філософська антропологія” як напрямок сучасної філософії.
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. „Філософія життя”: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •Неофрейдизм
- •23. Герменевтика як напрямок сучасної філософії.
- •24. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •26. Структура світогляду.
- •27. Історичні типи світогляду.
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •Види матерії
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії «матерія».
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •35. Народонаселення як природне явище.
- •Найважливіший показник стану народонаселення – народжуваність. Коефіцієнтами народжуваності є:
- •Теорія зміни ціннісних орієнтацій
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •40. Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини.
- •41. Основні форми діяльності людини.
- •42. Проблема визначення сутності людини
- •43. Проблема сенсу життя людини.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45. Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Поняття і форми суспільної свідомості.
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт, об’єкт, мета і ціль, засоби та результати.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •Визначення 'віри' у епістемології
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу
- •54. Проблема істини в теорії пізнання.
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина і правда.
- •58. Поняття методології.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання
- •61. Функції мови
- •62. Поліструктурність мови
- •63. Поняття соціокультурної комунікації
- •64. Об’єкт і предмет філософії історії.
- •65. Періодизація історії та її критерії.
- •1) Епоха кастово-станового суспільства, в яких:
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Поняття суспільного і соціального у філософії.
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •69. Соціальна структура суспільства.
- •70.Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- •71. Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу
- •74. Духовність та її призначення.
- •75.Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки
- •78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди
- •79. Поняття власності та її норми .
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Політика як явище суспільного життя.
- •82. Поняття політичної системи та її структури.
- •83. Держава - основна складова політичної організації суспільства.
- •84. Правова держава” і „громадянське суспільство”: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85.Поняття культури.
- •86. Масова культура, контркультура, антикультура .
- •87. Поняття цивілізації.
- •Цивилизационные регионы
- •88. Традиції та новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського у культурі
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
- •Перелік запитань, що виносяться на іспит
- •Соціокультурна зумовленість філософії.
77. Поняття філософії економіки
Філософія економіки це науку про закономірності, умови та механізм економічного
розвитку. Її можна розділити на два рівні – побутовий і державний. Побутовий – це
рівень філософії людини, яка прагне шляхом генерування і реалізації своїх ідей
забезпечити собі та своїй сім’ї нормальне життя. Державний рівень – це рівень
державного мислення, сконцентрованих дій, спрямованих на розвиток економіки всієї
країни, зростання продуктивних сил і національного багатства, підвищення добробуту
народу. Державний рівень економічної філософії – найважливий рівень, який є
філософською основою розвитку. Державно-економічна філософія ні в якому разі не може
підмінятися побутовою філософією.Філософія економіки має власну історію розвитку,
початок якої відносять до середини 90-х років XIX ст., але особливого розвитку вона набула на початку XX ст. під назвою “економічний матеріалізм”.
78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди
Матеріальна виробнича діяльність людей стала основою виникнення і розвитку
суспільних зв'язків та відносин, тобто людського суспільства.
Спільна праця згуртовувала людей, робила їх постійне спілкування життєво необхідним.
Тому виробництво завжди, за будь-яких умов має суспільний характер, є суспільним
виробництвом.
Продуктивні сили становлять лише одну сторону суспільного виробництва. Адже в
процесі виробництва люди вступають у певні відносини не тільки з природою, а й один з
одним.
Ці взаємовідносини людей у процесі виробництва дістали назву "виробничі відносини" і
представляють другу складову способу виробництва.
У виробничі відносини входять насамперед виробничо-технічні відносини, тобто
взаємини між виробниками безпосередньо на конкретному підприємстві. Але для
успішного функціонування підприємства необхідні зв'язки його з іншими підприємствами
і навіть галузями виробництва. Отже, у виробничі відносини входять також відносини між
людьми різних підприємств чи галузей виробництва, а також відносини в процесі розподілу, обміну та споживання суспільного продукту.
В основі виробничих відносин лежить власність на засоби виробництва. Тобто від того, в
чиїй власності перебувають основні засоби виробництва, залежить сутність, характер усієї
системи виробничих відносин. Характер власності визначає форми відносин між людьми
у суспільстві: панування і підкорення чи співробітництво та взаємодопомога.
Форми власності визначають форми розподілу, обміну та присвоєння виробленого, а
також місце людини в системі виробництва, тобто — це власник, управлінець чи
виробник. Левову частку прибутку отримує власник засобів виробництва, а виробнику йде
заробітна плата.
За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три
великі сфери, або блоки галузей:1) основне виробництво; 2) виробнича інфраструктура; 3)
соціальна інфраструктура.
Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо
виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Виробнича
інфраструктура - це галузі, які обслуговують основне виробництво та забезпечують
ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в
цілому. Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу
матеріального виробництва. Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво,
де створюються нематеріальні форми багатства та надаються нематеріальні послуги, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня.