77. Поняття філософії економіки

Філософія економіки це науку про закономірності, умови та механізм економічного

розвитку. Її можна розділити на два рівні – побутовий і державний. Побутовий – це

рівень філософії людини, яка прагне шляхом генерування і реалізації своїх ідей

забезпечити собі та своїй сім’ї нормальне життя. Державний рівень – це рівень

державного мислення, сконцентрованих дій, спрямованих на розвиток економіки всієї

країни, зростання продуктивних сил і національного багатства, підвищення добробуту

народу. Державний рівень економічної філософії – найважливий рівень, який є

філософською основою розвитку. Державно-економічна філософія ні в якому разі не може

підмінятися побутовою філософією.Філософія економіки має власну історію розвитку,

початок якої відносять до середини 90-х років XIX ст., але особливого розвитку вона набула на початку XX ст. під назвою “економічний матеріалізм”.

78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди

Матеріальна виробнича діяльність людей стала основою виникнення і розвитку

суспільних зв'язків та відносин, тобто людського суспільства.

Спільна праця згуртовувала людей, робила їх постійне спілкування життєво необхідним.

Тому виробництво завжди, за будь-яких умов має суспільний характер, є суспільним

виробництвом.

Продуктивні сили становлять лише одну сторону суспільного виробництва. Адже в

процесі виробництва люди вступають у певні відносини не тільки з природою, а й один з

одним.

Ці взаємовідносини людей у процесі виробництва дістали назву "виробничі відносини" і

представляють другу складову способу виробництва.

У виробничі відносини входять насамперед виробничо-технічні відносини, тобто

взаємини між виробниками безпосередньо на конкретному підприємстві. Але для

успішного функціонування підприємства необхідні зв'язки його з іншими підприємствами

і навіть галузями виробництва. Отже, у виробничі відносини входять також відносини між

людьми різних підприємств чи галузей виробництва, а також відносини в процесі розподілу, обміну та споживання суспільного продукту.

В основі виробничих відносин лежить власність на засоби виробництва. Тобто від того, в

чиїй власності перебувають основні засоби виробництва, залежить сутність, характер усієї

системи виробничих відносин. Характер власності визначає форми відносин між людьми

у суспільстві: панування і підкорення чи співробітництво та взаємодопомога.

Форми власності визначають форми розподілу, обміну та присвоєння виробленого, а

також місце людини в системі виробництва, тобто — це власник, управлінець чи

виробник. Левову частку прибутку отримує власник засобів виробництва, а виробнику йде

заробітна плата.

За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три

великі сфери, або блоки галузей:1) основне виробництво; 2) виробнича інфраструктура; 3)

соціальна інфраструктура.

Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо

виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Виробнича

інфраструктура - це галузі, які обслуговують основне виробництво та забезпечують

ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в

цілому. Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу

матеріального виробництва. Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво,

де створюються нематеріальні форми багатства та надаються нематеріальні послуги, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня.