69. Соціальна структура суспільства.

Соціальна структура суспільства – ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, обєднаних стійкими звязками і відносинами.

Види соц структури суспільства

1. соціальнотериторіальна підструктура – охоплює територіальні спільноти, формується на підставі нерівномірності розміщення виробництва і розселення людей

2. соціальнопрофесійна підструктура - сукупності існуючих у суспільстві професійних груп і відносини між ними, обумовлена професійним розподілом праці та спеціалізацією

3. соціальнокласова підструктура – соціальні класи верстви групи касти стани, виникає як результат роззєднання людей, відображає картину соц нерівності

4. соціальноетнічна підструктура – історичні спільноти людей – рід племя народ народність нація етнос, виникає як результат обєднання людей територією економікою культурою звичаями традиціями психічними особливостями

5. соціальнодемографічна підструктура – зумовленна статтю, віком (чоловіки жінки діти молодь особи працездатного віку пенсіонери)

У широкому розумінні соц структура суспільства – це будова суспільства взагалі, система звязків між усіма його складовими елементами, якими є люди, соціальні ролі та статуси, соціальні спільноти та інституції.

У вузькому розумінні соц структура суспільства – це лише соціально-класові та соціально-групові спільноти, їхні взаємовідносини.

Ключовим у розумінні соціальної структури суспільства є поняття соціальної спільноти, соціальної групи.

Соціальні групи - це відносно сталі спільності людей, що склалися історично і відрізняються роллю і місцем у системі соціальних зв'язків суспільства. Соціальні групи виникають .на базі об'єднання людей за певною об'єктивною ознакою та відстоюючи їх інтереси.

Соціальні групи поділяються, на первинні і вторинні. Первинні соціальні групи це такі, члени яких контактують між собою безпосередньо. Ці групи відзначаються стабільністю і згуртованістю, емоційним забарвленням контактів між членами. Їх ще називають малими соціальними групами. До малої соціальної групи соціологи відносять: сім'ю, навчальний чи трудовий колектив - академічну групу, бригаду, сусідів і т.д. Вторинні соціальні групи складаються з окремих малих груп: нація, жінки, колектив вузу і т.д. Вони не можуть забезпечити безпосередніх особистих контактів між індивідами, І які до них включені. Масовість вторинних соціальних груп дозволяє їм істотно впливати на життєдіяльність суспільства.

Згідно із П.Сорокіним, такими соціальними групами є:

I. Важливі односторонні групи (згуртовані навколо одного ряду основі них цінностей): А – біосоціальні: 1-расові, 2-статеві, 3-вікові: Б - соціокультурні: 4-ряд, 5-територіальне сусідство, 6-мовні, етнічні і національні групи, 7-держава, 8-професійні, 9-економічні, 10-релігійні 11-політичні, 12-«ідеологічні» групи (наукові, філософські, естетичні, освітні, етичні, групи відпочинку та розваг), 13-номінальні групи еліти (вожді, генії й історичні особистості).

II. Важливі різносторонні групи (об'єднанні навколо двох чи більше рядів цінностей): 1-сім'я, 2-клан, 3-плем'я, 4-нація, 5-соціальний порядок чи прошарки (типу середньовічної аристократії, духовенства, буржуазії, робітників і селян як третього прошарку), 6-соціальний клас.

Малі соціальні групи - це групи, що об'єднують до декількох десятків чоловік: сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільності, компанії, шкільні класи тощо. Специфічною ознакою цих груп є безпосередній контакт їх членів. Люди живуть у групі, так би мовити, під взаємним контролем, у безпосередньому спілкуванні. Існують формальні й неформальні малі групи.

Середні соціальні групи - цим терміном позначають жителів одного села чи міста, працівників одного заводу чи фабрики, викладачів та студентів одного навчального закладу. Ці групи також мають різні основи формування. Наприклад, склад односельців усталюється, як правило, стихійно. Виробничі об'єднання створюються для досягнення певної мети, вирішення конкретних соціальних завдань.

Великі соціальні групи - класи, етнічні спільності (нація, народність, плем'я), вікові групи (молодь, пенсіонери), статеві об'єднання (чоловіки, жінки) - це численні об'єднання людей (до декількох десятків і сот мільйонів). Безпосереднього контакту між ними, звичайно, немає. Об'єднує їх інше - фундаментальний інтерес, що формується на основі усвідомлення людьми об'єктивних обставин свого буття.

Формування та розвиток соціальної структури суспільства можна розглядати на прикладі функціонування етнічних спільностей, які й творять етносоціальну структуру суспільства. За твердженням українських вчених (В. Андрушенко, М. Михальченко), на сьогодні із близько 1000 різноманітних етносоціальних груп (націй, народностей, етнічних спільнот) лише 170-175 народів піднялися у своєму розвитку до рівня нації.

Соціальна мобільність - це перехід чи переміщення індивіда з одної соціальної позиції в другу. У суспільстві відбувається постійне горизонтальне та вертикальне переміщення індивідів та соціальних груп. Горизонтальна соціальна мобільність - це перехід чи переміщення індивіда із однієї соціальної групи в іншу, розташовану на одному і тому ж рівні, без змін статусу. Вертикальна соціальна мобільність - це переміщення індивіда із однієї соціальної страти в іншу, різну за рівнем. Якщо таке переміщення відбувається вгору, то це висхідна соціальна мобільність (підвищення в званні, в посаді, і т.д. і навпаки, рух вниз (як правило, вимушений) характеризує несхідну соціальну мобільність (деградація, банкрутство і т.д.).

Основними елементами соціальної структури є індивіди (люди), які займають певні соціальні позиції (статуси) в суспільстві і виконують у ньому певні соціальні функції (ролі). На основі статусно-рольових ознак і виникає об'єднання людей в групи та інші соціальні спільності. Тому соціальну структуру суспільства визначають ще і як сукупність статусів, ролей та інших ознак.

Статус – це соціальне становище людини в суспільстві, узагальнена характеристика, яка охоплює професію, економічне становище, політичні можливості, демографічні характеристики людини. Він являє собою і певну позицію людини в соціальній структурі певної спільноти або суспільства, пов'язану із іншими позиціями через систему можливостей, прав, обов'язків.

Розрізняють:

1. соціальний статус

2. особистий статус – визначається становищем, котре людина займає в малій групі, залежно від того, як вона оцінюється членами колективу за своїми індивідуальними якостями.

Не менш важливим елементом структури суспільства виступає соціальна роль. Вона поєднана із статусом, характеризуючи його поведінкову сторону. Статус вимагає від людини соціально схвалюваної поведінки, реалізації прав та обов'язків, психологічного ототожнення, ідентифікації себе зі своїм статусом. Модель поведінки, яка орієнтована на конкретний статус, із виконанням відповідних функцій називається соціальною роллю. Вимоги та норми поведінки суспільство визначає для статусу заздалегідь.