20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.

Екзистенціалізм – суб’єктивне вчення, в якому вихідні значення сущого виводяться з існування людини.

Поняття екзистенції було впроваджено К’єркегором. На формування екзистенціалізму і на поширення його ідей значний вплив мав досвід виживання особи, набутий в соціальних катаклізмах 20 ст. – в Першій та Другій світових війнах, досвід знущання над особистістю тоталітарних режимів фашизму та тоталітаризму. Екзистенціалізм – духовний протест, бунт особи проти абсурдного з її погляду світу, пошук виходу з цієї ситуації. Він працював на формування сильної особи, яка починає домінувати в культурі та житті Заходу 20 ст.

Філософія екзистенціалізму зосереджувала увагу на кризових ситуаціях у житті людини і людства, пробувала розглянути людину в умовах складних історичних випробувань. Провідними представниками цієї течії є: Мартін Гайдеггер, Карл Ясперс, Камю.

В центрі їхньої уваги були питання провини та відповідальності, рішення та вибору, ставлення людини до смерті, тощо. Основними проблемами екзистенціалізму стали: людина як унікальна істота, філософія буття, гуманізм, історія західно-європейської цивілізації, проблема свободи та відповідальності, смерті як найпотаємнішої суті людського існування, проблема часу як характеристики людського буття. Екзистенціалізм прагне осягнути буття як повну нерозчленовану цілісність, суб’єкта і об’єкта. Він стверджує буття як безпосередню данність людського існування, як екзистенцію, яку неможливо пізнати раціональними філософськими засобами. Екзистенція, вважали Гайдеггер і Сартр, є буттям, яке спрямоване до „ніщо”, яке усвідомлює свою кінцевість. Визначаючи екзистенцію через її скінченність екзистенціалісти тлумачать її як часовість, реальною точкою підрахунку якої є смерть. Тому саме час є найсуттєвішою характеристикою буття, специфічність людської екзистенції вбачається у її постійній націленості на майбутнє. Ясперс визначає екзистенціалізм як філософію буття людини, яка виходить за межі людини. Існували два основних напрямки в екзистенціалізмі:

1. релігійний – закликає до руху від світу до Бога, до самозаглиблення, що зробить можливим досягнення нового трансцендентного виміру буття

2. атеїстичний – значно послідовніший, вчить, що навіть коли Бога немає, то все ж є принаймні одні буття, в якому існування передує сутності, буття, яке існує до свого визначення за допомогою понять. Цим буттям є людина, людська реальність. За Сартром людина спочатку існує, зустрічається, з'являється у світі, і лише потім вона визначається. У Ясперса буття представлене як

1. предметне буття;

2. екзистенція (вільне людське існування);

3. трансценденція як раціонально незбагненна межа будь-якого буття та мислення.

Гайдеггер наполягає на розумінні історичності людини та світу в праці „Буття і час”.

Екзистенціалізм здійснив спробу теоретично обґрунтувати свободу людини в усвідомленні та створенні історичних умов для подолання відчаю та страху в глобальній історичній ситуації, коли людство опиняється на межі двох можливостей: вижити чи загинути.