35. Народонаселення як природне явище.

Поряд із природним середовищем суттєвим фактором розвитку суспільства є народонаселення. Об'єкт дослідження демографи — демографічна система, до складу якої входять люди і демографічні відносини. Демографічні відносини, у свою чергу, — це ті відносини, в які вступають люди у багатогранному процесі відтворення населення. (створення сім'ї, народження, міграцію, шлюбні відносини, взаємовідно­сини між поколіннями тощо.)

Найважливіший показник стану народонаселення – народжуваність. Коефіцієнтами народжуваності є:

1. загальний коефіцієнт народжуваності (кількість народжених за рік на 1000 чоловік)

2. спец. коефіцієнт народжуваності (к-ість народжених відносно до к-ості жінок дітородного віку)

3. коефіцієнт шлюбної народжуваності (кількість народжених на 1000 заміжніх жінок)

4. сумарний коефіцієнт народжуваності (сер. Кількість дітей народжених однією жінкою за рік)

Для того, щоб кількість населення не зменшувалась, за підрахунками демографів, кожні 100 жінок (сімей) мають народити 260—270 дітей.Тому, що кожна сім'я, а до її складу входять чоловік і жінка, має народити як мінімум двоє дітей. Але треба враховувати, що не всі народжені доростають до шлюбного віку, не всі вступають у шлюб, не у всіх сім'ях народжуються діти.

Демографічна ситуація- стан народжуваності і смертності, кільк. шлюбів та розлучень.

Фактори народжуваності:

1. Демографічний (співвідношення чоловіків та жінок на певній території)

2. Економічний

3. Медичний (рівень здоров”я)

4. Соціальний (рівень і умови життя)

5. Правовий (рівень законодавчого захисту сім”ї)

6. Психологічний

7. етичний (ставлення батьків до дітей, одне до одного)

8. екологічний

9. тип культури, традиції. Добре відомо, що в Узбекистані, Турк­менії, деяких інших країнах вважається нормою, коли у сім'ї народжу­ється 6—8—10 дітей. Водночас у великих європейських містах, і зокрема в Києві, ця норма — одна—дві дитини.

Причини зниження народжуваності. Кілька концепцій:

1. теорія перешкод (нема коли народжувати: школа, вуз, робота, незабезпеченість житлом, відсутність коштів). У 70-ті роки XX ст. ця теорія вважалась загальновизнаною. У 90-ті роки демографи дійшли висновку, що ці "перешкоди" впливають на рівень народжуваності не прямо, а опосередковано, через формування цілісної системи потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій.

2. Теорія зміни ціннісних орієнтацій

3. теорія витіснення потреби у дітях (люди не хочуть заводити більше однієї дитини, раніше люди потребували багато людей – зайві робочі руки) - 70-ті роки XX ст. Демографи Л.ЄДарсь-кий, В.А.Бєлова, надалі їхні ідеї розвивали В.А.Борисов, АЛ.Антонов. У сучасних умовах багатодітна сім'я перестає бути економічно і соціальне вигідною, а це означає, що вона перестає бути і привабливою. Радянська держава, проголосивши матір-одиночку майже героїнею, практично не стільки турбувалась про життя таких жінок, скільки ігнорувала моральність, чистоту такої святої справи, як наро­дження дитини. До речі, радянську державу мало турбувало питання, яким буде життя дитини матері-одиночки. Державі потрібна була велика кількість населення: чоловіки — для армії, охорони гігантських кордонів, ведення воєн, освоєння цілини, сибірських просторів, північних районів, жінки — для чоловіків, для народження дітей.

4. теорія народжуваності як адаптивної реакції сім”ї до умов життя суспільства (зміни в суспільстві не сприяють народженню дітей, наприклад екологічні катастрофи, кризи економіки тощо.) – Вишневський.

Можна зробити висновок, що рівень народжуваності – це органічна характеристика стану життя суспільства, усіх його сторін.