2. Філософське мислення та його специфіка.

Философия - уникальный феномен  духовной жизни человечества, главная цель  которого ставить перед людьми вечные вопросы,  на которые вечных ответов не существует. Каждое новое  поколение  ставит и отвечает на эти вопросы по-своему и с помощью особого – философского мышления. Его главные особенности следующие.

1. Субъективный,  личностный (авторский) характер  философского мышления. По этой причине философия не может быть наукой. Любой философский вопрос рассматривается через призму человеческих взглядов, ценностей конкретной личности. Философское мышление  не может существовать как отчужденное от духовной жизни конкретного человека.  Реальная форма  его существования - в глубинном осмыслении жизненных проблем личности.

2. Субстанциональный и всеобщий характер анализа  любой проблемы: какова сущность  действительности и ее сторон, и как соотносятся единое  и множество, духовное и материальное и т.п..

3. Мировоззренческий, экзистенциональный , моральный характер подхода  к постановке и решению вопросов.

4. Проблемность, рефлективность, биполярность, антиномичность философского анализа.

5. Философское мышление - это свободное мышление свободной личности.

6. Ценностный характер философских подходов, их софистский характер (поиск мудрости). Анализ отношений «Человек-Человек» и «Человек - Мир» через призму мудрости.

7. Использование трансцендирующих методов мышления и духовного опыта,  признание философской веры.

8. По содержанию философское мышление еще может быть либо диалектическим (творческим, диалоговым), исходящим из принципа  саморазвития, самодвижения всего сущего, либо догматическим (по марксистской терминологии – матафизическим), отрицающим развитие  или признающим его только под влиянием внешних причин. Догматическое мышление  чаще всего реализуется как монологовое, авторитарное мышление.

3. Своєрідність предмету філософії.

Розкриття предмету будь-якої науки, і філософії теж, передбачає окреслення відповідного кола проблем, котрі та чи інша наука досліджує, і які є для неї специфічними, особливими. Для філософії такими особливими проблемами, як було вже показано вище, є загальні проблеми існування світу, як природи, його єдності, походження, тенденцій розвитку тощо. Суб’єктом же пізнання, осмислення цих проблем є людина як творча, діяльна істота. Тому в предмет будь-якої філософської системи, будь-якого її напрямку необхідно включається, як основне, - відношення “людина – світ”. Скажімо, у Гегеля в основі його філософської системи лежить так звана “абсолютна ідея”. “Абсолютна ідея, - наголошував філософ, - є розум, мислення, розумне мислення”.

У Ж.П. Сартра абсолютизується, перебільшується “світ людини”, її суб’єктивність. “Немає ніякого іншого світу, окрім людського світу, світу людської суб’єктивності”, - підкреслював Ж. – П. Сартр.

Едмунд Гуссерль, засновник так званої феноменологічної школи, в предмет філософії включав лише “чисту свідомість” – відокремлену від існування і свідомості конкретної людини.

Л. Фейєрбах дотримувався іншої точки зору. Для нього “єдиним, універсальним і вищим предметом філософії” є “людина і природа як базис людини”.

Філософські концепції, наприклад, Д. Локка, П. Гольбаха та інших ґрунтуються на пріоритетності світу, природи, матерії, їх об’єктивності тощо. Отже , при осмисленні основних проблем буття філософи так чи інакше розглядали їх через призму відношення “людина-світ”.

Не випадково Йоган Фіхте, представник німецької класичної філософії, вважав, що розвиток філософії може відбуватися двома основними шляхами – від речі до ідеї (Фіхте називав такий підхід “догматизмом”) і від ідеї до речі (Фіхте називав такий підхід “ідеалізмом”). Фактично ж німецький філософ визначив два основних протилежних напрямки у філософії – матеріалістичний (“від речі до ідеї”) і ідеалістичний (“від ідеї до речі”). Бо що таке матеріалізм? Матеріалізм (від лат. Materialis – речовинний) – це філософський напрямок, який виходить з того, що природа, буття, матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух – вторинними. З точки зору матеріалізму, світ як природа є матеріальним, об’єктивним, незалежним від людини, її волі, свідомості. А сама свідомість, мислення, дух є властивістю високоорганізованої матерії, її ідеальним відображенням. Ідеалізм (від грецьк. Idea – ідея, образ, поняття) – філософський напрямок, протилежний матеріалізму, який виходить з того, що свідомість, мислення, дух є первинними, а природа, буття, матерія – вторинними.

Об’єктивний ідеалізм за основу дійсності приймає безособистісний дух, розум, свідомість (“абсолютний дух”, “абсолютний розум”, “чиста свідомість”).

Суб’єктивний ідеалізм конструює світ на основі особливостей індивідуальної свідомості і ставить цей світ в залежність від неї, від “Я”. Предметом называется круг вопросов, которые изучает философия. Общую структуру предмета философии, философского знания составляют четыре основных раздела:

• онтология (учение о бытии);

• гносеология (учение о познании);

• человек;

• общество.

Что именно является предметом философии, зависит от эпохи и интеллектуальной позиции мыслителя. Споры, что такое предмет философии продолжаются. По словам Виндельбанда: «Только уяснив историю понятия философия, можно определить, что в будущем сможет притязать в большей или меньшей степени к ней».

Свои варианты ответа на вопрос о предмете философии предлагали разные школы. Один из наиболее значимых вариантов принадлежит Иммануилу Канту. В марксизме-ленинизме также предлагалась своя формулировка «основного вопроса философии».

Несмотря на все споры, к числу важнейших вопросов относятся:

• Вопросы, касающиеся понятия бытия

• «Существует ли Бог?»

• «Возможно ли познание?» (и другие проблемы познания)

• «Кто такой человек и зачем он пришел в этот мир?»

• «Что делает тот или иной поступок правильным или неправильным?»

Философия пытается ответить на вопросы, на которые пока не существует способа получения ответа, типа "Для чего?" (напр., "Для чего существует человек?". В тоже время наука, пытается ответить на вопросы, на которые существуют инструменты получения ответа, типа "Как?", "Каким образом?", "Почему?", "Что?" (напр., "Как появился человек", "Почему человек не может дышать азотом?", "Каким образом возникла Земля? "Как направлена эволюция?", "Что будет с человеком (в конкретных условиях)?").