- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •4. Історичні форми постановки основного питання філософії.
- •5. Будова системи філософського знання.
- •7. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •8. Основні функції філософії.
- •11. Характерні риси стародавньої філософії.
- •12. Антична філософія
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.
- •14. Особливості філософії епохи Відродження.
- •15. Філософія Нового часу.
- •16. Класична німецька філософія.
- •17. Своєрідність філософії українського духу.
- •18. Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень.
- •19. „Філософська антропологія” як напрямок сучасної філософії.
- •20. Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •21. „Філософія життя”: загальна характеристика.
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •Неофрейдизм
- •23. Герменевтика як напрямок сучасної філософії.
- •24. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
- •25. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу.
- •26. Структура світогляду.
- •27. Історичні типи світогляду.
- •28. Класична онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •Види матерії
- •29. Основні рівні буття.
- •30. Філософський зміст категорії «матерія».
- •33. Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •35. Народонаселення як природне явище.
- •Найважливіший показник стану народонаселення – народжуваність. Коефіцієнтами народжуваності є:
- •Теорія зміни ціннісних орієнтацій
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37. Поняття глобалізації та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •40. Інтелект, почуття, пам’ять і воля як здатності людини.
- •41. Основні форми діяльності людини.
- •42. Проблема визначення сутності людини
- •43. Проблема сенсу життя людини.
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45. Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості.
- •47. Чуттєве, раціонально-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості.
- •48. Поняття і форми суспільної свідомості.
- •49. Рівні і форми суспільної свідомості
- •50. Несвідоме, свідоме і надсвідоме.
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності: суб’єкт, об’єкт, мета і ціль, засоби та результати.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •Визначення 'віри' у епістемології
- •53. Можливості та межі пізнавального процесу
- •54. Проблема істини в теорії пізнання.
- •56. Проблема критеріїв істини.
- •57. Істина і правда.
- •58. Поняття методології.
- •59. Основні форми наукового пізнання.
- •60. Мова як засіб комунікації та пізнання
- •61. Функції мови
- •62. Поліструктурність мови
- •63. Поняття соціокультурної комунікації
- •64. Об’єкт і предмет філософії історії.
- •65. Періодизація історії та її критерії.
- •1) Епоха кастово-станового суспільства, в яких:
- •66. Проблема спрямованості, сенсу історії та її цінностей.
- •67. Поняття суспільного і соціального у філософії.
- •68. Основні характеристики суспільства.
- •69. Соціальна структура суспільства.
- •70.Сім’я як соціальна ланка суспільства.
- •71. Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили та суб’єкти соціального процесу
- •74. Духовність та її призначення.
- •75.Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки
- •78.Поняття суспільного виробництва та його різновиди
- •79. Поняття власності та її норми .
- •80. Нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •81. Політика як явище суспільного життя.
- •82. Поняття політичної системи та її структури.
- •83. Держава - основна складова політичної організації суспільства.
- •84. Правова держава” і „громадянське суспільство”: поняття, проблеми формування і розвитку.
- •85.Поняття культури.
- •86. Масова культура, контркультура, антикультура .
- •87. Поняття цивілізації.
- •Цивилизационные регионы
- •88. Традиції та новаторство в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського у культурі
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
- •Перелік запитань, що виносяться на іспит
- •Соціокультурна зумовленість філософії.
70.Сім’я як соціальна ланка суспільства.
Сім'я та шлюб належать до явищ, інтерес до яких завжди був стійким та масовим. Сім'я - одне із найдревніших та значимих соціальних усуспільнень. Факт збереження сім'ї в суспільстві - як його осередка - пояснюється необхідністю фізичного та духовного відтворення населення. В будь-якому суспільстві сім'я має подвійний характер: з одного боку - це соціальний інститут, з іншого - це мала група, яка має свої закономірності функціонування та розвитку. Загальне значення сім'ї вигікає із двох її функцій: сім’я - це єдина група, яка збільшується завдяки народженню дітей, це група, яка підтримує біологічну неперервність (відтворення) суспільства, це - передача культурних цінностей суспільства в основних рисах.
Сім'я - це група, яка складається з осіб, пов 'язаних відносинами шлюбу і відносинами між батьками та дітьми. Основу сім'ї, як правило, становить шлюбна пара. Члени сім'ї, як правило: живуть разом, ведуть господарство, підтримують норми поведінки, оцінюють роль держави, церкви, різних соціальних інститутів. Кожна сім'я живе згідно зі своїми нормами, створює свою культуру і утримує взаємозв'язок «сім'я - суспільство».
Сім'я як соціальний інститут має свої функції, а саме:
-підтримка відтворення суспільства (статеві потреби, батьківські прагнення),
-забезпечення біологічного існування своїм членам (їжа, одежа, житло);
-підтримка культурного розвитку,
-передача культурних цінностей,
-соціалізація молоді;
-надання дітям соціального становлення (навчання, визначення життєвої лінії);
-забезпечення особам задоволення емоційних потреб, інтимного співжиття, відчуття безпеки, рівноваги;
-інститути соціального контролю для дітей, молоді;
-могутній фактор контролю статевої поведінки.
Якщо одна з наведених функцій не виконується, про сім'ю як ідеальний стан немає підстав говорити.
Структура сім'ї і внутрішня організація залежать від багатьох факторів. Розрізняють сім'ї:
-моногамні, де передбачено існування звичайної шлюбної пари: чоловіка та жінки;
-полігамні: чоловічі (коли чоловік має право мати кілька жінок), жіночі або поліандричні (коли одна жінка має кількох чоловіків), групові (за яких кілька чоловіків та жінок одночасно перебувають між собою в шлюбних стосунках).
За характером розподілу сімейних обов'язків виділяється три основних типи сім'ї:
-традиційні (для яких характерно: визнання безумовного пріоритету чоловіка в питаннях сімейного «главенства», чіткий функціональний розподіл сфер сімейного життя та закріплення за кожним «чоловічих» та «жіночих» обов'язків, наявність спільного проживання кількох поколінь («традиційний тип»);
-неотрадщійні або «експлуататорські», де жінка отримує «виключне» право на домашню працю («азіатський тип»);
-егалітарні (сім'я рівних), де справедливий, пропорційний розподіл домашніх обов'язків, взаємозамінність членів сім'ї у вирішенні сімейних проблем, психологічна повнота, насиченість, є характерною рисою («сучасний модерний тип»).
Одним із перших, хто описав та поділив сім'ї за кількома типами, був французький соціолог Ле Пле.
Саме сімейне життя умовно поділене на кілька фаз (так звані фази сімейного життя):
1. Дошлюбні відносини. Послідовно дошлюбні відносини включають: вибір партнера, упадання за ним (залицяння), ідеалізація партнера, інтимні стосунки, стимуляція активності. За різновидом духовне зближення партнерів поділяється на: романтичну любов, платонічну, інтелектуальну, товариську (пошук спільних радощів тощо). Неабияке значення для вивчення сім'ї мають фактори вибору партнера, до яких відносять:
1 просторова близькість (родинність, сусідство, спільна місцевість);
1 уявлення про ідеалізованого партнера;
1 вплив батьків на вибір партнера;
1 риси характеру особи, завдяки яким партнер прагне самоутвердитися;
1 прагнення до пошуків партнера, подібного до себе; риси характеру, поведінки;
1 поліпшення матеріального становища.
2. Подальша фаза сімейних стосунків включає шлюб та сімейне життя - відносини, де проходить перетворення чисто особистого задоволення в стійку взаємну діяльність щодо виконання певних завдань сім'ї. При цьому з'являються нові ролі у сім'ї, обов'язки, функції, ламаються старі стереотипи. В цій фазі сім'я переживає три цикли:
-до народження першої дитини;
-період виховання дітей;
-після відділення дорослих дітей.
Важлива соціальна проблема в сім'ї - шлюбний успіх. При цьому внутрішня згуртованість сім'ї, пари залежить від багатьох чинників, котрі можна згрупувати на так звані внутрішні сили:
-взаємна любов;
-відчуття відповідальності, обов'язки одного перед одним;
-взаємне прагнення до благоустрою, кар'єри, зросту;
-турбота про спільне життя, господарство, дітей;
-усвідомлення виправданості очікування батьків, рідних, середовища;
-можливість гармонійного розвитку особи при використанні шлюбу;
зовнішні сили:
-санкції про заборону розлучення;
-тиск громадської думки;
-вплив економічних умов;
-вимоги про турботу дітей з боку суспільства.
Під успіхом у шлюбі розуміють особисте щастя (сексуальну сумісність, задоволення, гармонізацію осіб, спільну рівновагу) та виконання сімейних завдань (діти, їх успіх, економічний успіх). Але трапляються і конфлікти. Соціологи виділяють кілька рівнів шлюбних взаємовідносин, на основі яких можуть виникати конфлікти (зіткнення, викликані протиріччям цінностей, установок, цілей, дій в різних ситуаціях). Це:
психофізіологічні (порушення статевого життя); психологічні (прагнення, потреби, риси характеру особи); соціально-побутові (хаотичність сімейно-побутового укладу); духовні (економічний статус, життєві цінності, релігійні мотиви тощо).