70.Сім’я як соціальна ланка суспільства.

Сім'я та шлюб належать до явищ, інтерес до яких завжди був стійким та масовим. Сім'я - одне із найдревніших та значимих соціа­льних усуспільнень. Факт збереження сім'ї в суспільстві - як його осередка - пояснюється необхідністю фізичного та духовного відтво­рення населення. В будь-якому суспільстві сім'я має подвійний хара­ктер: з одного боку - це соціальний інститут, з іншого - це мала група, яка має свої закономірності функціонування та розвитку. Зага­льне значення сім'ї вигікає із двох її функцій: сім’я - це єдина група, яка збільшується завдяки народженню дітей, це група, яка підтримує біологічну неперервність (відтворення) суспільства, це - передача культурних цінностей суспільства в основних рисах.

Сім'я - це група, яка складається з осіб, пов 'язаних відносинами шлюбу і відносинами між батьками та дітьми. Основу сім'ї, як правило, становить шлюбна пара. Члени сім'ї, як правило: живуть разом, ведуть господарство, підтри­мують норми поведінки, оцінюють роль держави, церкви, різних соціальних інститутів. Кожна сім'я живе згідно зі своїми нормами, створює свою культуру і утримує взаємозв'язок «сім'я - суспільство».

Сім'я як соціальний інститут має свої функції, а саме:

-підтримка відтворення суспільства (статеві потреби, батьківські прагнення),

-забезпечення біологічного існування своїм членам (їжа, одежа, житло);

-підтримка культурного розвитку,

-передача культурних ціннос­тей,

-соціалізація молоді;

-надання дітям соціального становлення (навчання, визначення життєвої лінії);

-забезпечення особам задоволення емоційних потреб, інтимного співжиття, відчуття безпеки, рівноваги;

-інститути соціального контролю для дітей, молоді;

-могутній фактор контролю статевої поведінки.

Якщо одна з наведених функцій не виконується, про сім'ю як ідеаль­ний стан немає підстав говорити.

Структура сім'ї і внутрішня організація залежать від багатьох фак­торів. Розрізняють сім'ї:

-моногамні, де передбачено існування звичайної шлюбної пари: чоловіка та жінки;

-полігамні: чоловічі (коли чоловік має право мати кілька жінок), жіночі або поліандричні (коли одна жінка має кількох чолові­ків), групові (за яких кілька чоловіків та жінок одночасно пере­бувають між собою в шлюбних стосунках).

За характером розподілу сімейних обов'язків виділяється три ос­новних типи сім'ї:

-традиційні (для яких характерно: визнання безумовного пріо­ритету чоловіка в питаннях сімейного «главенства», чіткий фу­нкціональний розподіл сфер сімейного життя та закріплення за кожним «чоловічих» та «жіночих» обов'язків, наявність спіль­ного проживання кількох поколінь («традиційний тип»);

-неотрадщійні або «експлуататорські», де жінка отримує «ви­ключне» право на домашню працю («азіатський тип»);

-егалітарні (сім'я рівних), де справедливий, пропорційний роз­поділ домашніх обов'язків, взаємозамінність членів сім'ї у ви­рішенні сімейних проблем, психологічна повнота, насиченість, є характерною рисою («сучасний модерний тип»).

Одним із перших, хто описав та поділив сім'ї за кількома типами, був французький соціолог Ле Пле.

Саме сімейне життя умовно поділене на кілька фаз (так звані фази сімейного життя):

1. Дошлюбні відносини. Послідовно до­шлюбні відносини включають: вибір партнера, упадання за ним (за­лицяння), ідеалізація партнера, інтимні стосунки, стимуляція актив­ності. За різновидом духовне зближення партнерів поділяється на: романтичну любов, платонічну, інтелектуальну, товариську (пошук спільних радощів тощо). Неабияке значення для вивчення сім'ї мають фактори вибору партнера, до яких відносять:

¹ просторова близькість (родинність, сусідство, спільна місцевість);

¹ уявлення про ідеалізованого партнера;

¹ вплив батьків на вибір партнера;

¹ риси характеру особи, завдяки яким партнер прагне самоутвер­дитися;

¹ прагнення до пошуків партнера, подібного до себе; риси харак­теру, поведінки;

¹ поліпшення матеріального становища.

2. Подальша фаза сімейних стосунків включає шлюб та сімейне життя - відносини, де проходить перетворення чисто особистого за­доволення в стійку взаємну діяльність щодо виконання певних завдань сім'ї. При цьому з'являються нові ролі у сім'ї, обов'язки, функції, ла­маються старі стереотипи. В цій фазі сім'я переживає три цикли:

-до народження першої дитини;

-період виховання дітей;

-після відділення дорослих дітей.

Важлива соціальна проблема в сім'ї - шлюбний успіх. При цьому внутрішня згуртованість сім'ї, пари залежить від багатьох чинників, котрі можна згрупувати на так звані внутрішні сили:

-взаємна любов;

-відчуття відповідальності, обов'язки одного перед одним;

-взаємне прагнення до благоустрою, кар'єри, зросту;

-турбота про спільне життя, господарство, дітей;

-усвідомлення виправданості очікування батьків, рідних, середо­вища;

-можливість гармонійного розвитку особи при використанні шлюбу;

зовнішні сили:

-санкції про заборону розлучення;

-тиск громадської думки;

-вплив економічних умов;

-вимоги про турботу дітей з боку суспільства.

Під успіхом у шлюбі розуміють особисте щастя (сексуальну суміс­ність, задоволення, гармонізацію осіб, спільну рівновагу) та виконання сімейних завдань (діти, їх успіх, економічний успіх). Але трапляють­ся і конфлікти. Соціологи виділяють кілька рівнів шлюбних взаємо­відносин, на основі яких можуть виникати конфлікти (зіткнення, ви­кликані протиріччям цінностей, установок, цілей, дій в різних ситуа­ціях). Це:

психофізіологічні (порушення статевого життя); психологічні (прагнення, потреби, риси характеру особи); соціально-побутові (хаотичність сімейно-побутового укладу); духовні (економічний статус, життєві цінності, релігійні мотиви тощо).